От Луки 22 глава

Евангелие от Луки святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

Приближался же праздник Опресноков, называемый Пасхою.

Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою.

И искали первосвященники и книжники, как бы убить Его, ибо они боялись народа.

Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.

И вошел сатана в Иуду, называемого Искариотом, одного из числа Двенадцати;

І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів.

и он пошел совещаться с первосвященниками и начальниками стражи, как бы предать Его им.

Юда прийшов до головних священиків й начальників Храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса.

И они обрадовались и согласились дать ему денег.

Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це.

И он обещал и искал случая предать им Его не при народе.

Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.

Настал же день Опресноков, когда надлежало заколоть пасхального агнца;

Настав день свята Прісних Хлібів,[73] коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня.

и Он послал Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам пасху, чтобы нам вкусить ее.

Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».

Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?

Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?»

И Он сказал им: вот, когда будете входить в город, встретится вам человек с кувшином воды; последуйте за ним в дом, куда он войдет;

Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде.

и скажете хозяину дома: «говорит тебе Учитель: где покой, в котором Я вкусил бы пасху с учениками Моими?»

Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”

И он вам покажет горницу большую, убранную; там приготовьте.

Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

Они пошли и нашли, как Он указал им, и приготовили пасху.

Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.

И когда настал час. Он возлег, и апостолы с Ним.

Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.

И Он сказал им: великим желанием возжелал Я вкусить эту пасху вместе с вами прежде Моего страдания:

Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання.

ибо, говорю вам, не буду вкушать ее, доколе не исполнится она в Царстве Божием.

Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».

И взяв чашу, возблагодарив, сказал: возьмите ее и разделите между собою,

Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї.

ибо говорю вам, что не буду пить отныне от плода лозы виноградной, доколе Царство Божие не придет.

Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».

И взяв хлеб, возблагодарив, преломил и дал им, говоря: это есть тело Мое, за вас отдаваемое. Делайте это в воспоминание о Мне.

Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене».

Также и чашу после вечери, говоря: эта чаша есть новый завет в крови Моей, за вас изливаемой.

Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас».[74]

Но вот рука предающего Меня со Мною за столом,

Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю.

ибо Сын Человеческий идет по предназначению, но горе человеку тому, чрез которого Он предается.

Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть».

И они начали спрашивать друг друга: кто же из них сделает это?

Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.

Возник и спор между ними, кто из них должен считаться большим.

Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим.

Он же сказал им: цари народов господствуют над ними, и имеющие власть над ними называются «Благодетелями».

Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками.

А вы не так: но больший между вами да будет как младший, и начальствующий как служащий.

Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга.

Ибо кто больше: возлежащий или служащий? Не возлежащий ли? А Я посреди вас — как служащий.

Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.

Но вы те, которые пребыли со Мною в испытаниях Моих;

Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях.

и Я завещаю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,

І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені.

чтобы вы ели и пили за трапезою Моею в Царстве Моем. И сядете вы на престолах и будете судить двенадцать колен Израилевых.

То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».

И сказал Господь: Симон, Симон, вот, сатана добился того, чтобы просеять вас, как пшеницу:

«Симоне, [75] Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від паганого.

но Я молился о Тебе, чтобы не оскудела вера твоя, и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих,

Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».

Он же сказал Ему: Господи, с Тобою я готов и в тюрьму и на смерть идти.

Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».

Но Он сказал: говорю тебе, Петр: не пропоет сегодня петух, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.

Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене[76]».

И сказал им: когда Я послал вас без мешка и сумы и обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они сказали: ни в чем.

І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».

И Он сказал им: но теперь, у кого есть мешок, пусть возьмет; также и суму; и у кого нет, пусть продаст одежду свою и купит меч;

Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.

ибо говорю вам: нужно, чтобы совершилось на Мне это слово Писания: «И к беззаконным причтен». Ибо и то, что о Мне, приходит к концу.

Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною: „І вважатимуть Його за злочинця”. Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».

Они же сказали: Господи, вот здесь два меча. И Он сказал им: довольно.

Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».[77]

И выйдя, пошел, по обыкновению, на гору Масличную; за Ним последовали и ученики.

Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним.

И придя на место, Он сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.

Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам».

А Сам отошел от них на расстояние брошенного камня; и преклонив колени, молился,

Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися:

говоря: Отче, если хочешь, пронеси эту чашу мимо Меня; впрочем, не Моя воля, но Твоя да будет.

«Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша [78] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

И явился Ему ангел с неба, укрепляя Его.

І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили.

И впав в томление, усиленнее молился; и сделался пот Его, как капли крови, падающие на землю.

Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. [79]

И встав от молитвы, придя к ученикам, нашел их спящими от печали.

Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем.

И сказал им: что вы спите? Встаньте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение.

Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».

Пока Он еще говорил, вот толпа, и тот, кого звали Иуда, один из Двенадцати, шел впереди их. И он приблизился к Иисусу, чтобы поцеловать Его.

Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

Иисус же сказал ему: Иуда, поцелуем ли предаешь ты Сына Человеческого?

Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?»

Окружавшие Его, увидев, что будет, сказали: Господи, что, если мы ударим мечем?

Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?»

И один из них ударил первосвященникова раба и отсек ему правое ухо.

Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

Иисус же сказал в ответ: оставьте, довольно! И коснувшись уха, исцелил раба.

Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його.

И сказал Иисус пришедшим на Него первосвященникам и начальникам храмовой стражи и старейшинам: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями.

Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти Храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями.

Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не подняли на Меня рук; но этот час — ваш, и власть тьмы.

Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».

Взяв Его, повели и ввели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.

Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом.

Когда развели огонь среди двора и сели вместе, сидел и Петр между ними.

Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.

И одна служанка, увидев его, сидящего у огня, и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.

Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом».

Но он отрекся и сказал: я не знаю Его, женщина.

Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»

И немного спустя другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал: человек, я не из них.

Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»

И около часа спустя кто-то другой начал настойчиво утверждать: поистине, и этот был с Ним; он, ведь, и Галилеянин.

Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї».

Но Петр сказал: человек, я не знаю, что ты говоришь. И тотчас, пока он еще говорил, пропел петух.

Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень.

И обернувшись, Господь взглянул на Петра. И вспомнил Петр слово Господне, как Он сказал ему: сегодня, прежде чем пропоет петух, ты отречешься от Меня трижды.

Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».

И выйдя вон, плакал горько.

Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.

А люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;

Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його.

и закрыв лицо Его, спрашивали: прореки, кто ударил Тебя?

Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[80] назви того із нас, хто вдарив Тебе!»

И много иных хулений произносили на Него.

І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.

И когда настал день, собрался совет старейшин народа: и первосвященники, и книжники; и привели Его в свой синедрион.

Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання.[81]

И сказали: если Ты Христос, скажи нам. Он же сказал им: если Я вам скажу, вы не поверите;

Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите.

а если спрошу, вы не ответите.

І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.

Отныне Сын Человеческий будет восседать по правую сторону силы Божией.

Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».

И сказали все: итак, Ты — Сын Божий? А Он им сказал: вы говорите, что Я.

Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є».

Они же сказали: какая нам еще нужда в свидетельстве? Ибо мы сами слышали из уст Его.

І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»

« 21 глава 23 глава »