От Луки 2 глава

Евангелие от Луки святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

Было же в дни те: вышел указ от кесаря Августа о переписи всей вселенной

На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії.

Это была первая перепись в правление Квириния Сирией.

То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії.

И шли все записываться, каждый в свой город.

Усі люди пійшли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста.

И пошел также Иосиф из Галилеи из города Назарета в Иудею в город Давидов, называемый Вифлеем, потому что был он из дома и рода Давидова,

Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.

записаться с Мариам, обрученною ему, которая была беременна.

Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у тий час вона вже чекала дитину.

Было же: пока они находились там, исполнились дни, когда Она должна была родить,

6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

и родила Она Сына Своего первенца и спеленала Его и положила Его в яслях, потому что не было им места в гостинице.

И были в этой стране пастухи, жившие под открытым небом и стерегшие ночью стадо свое.

Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.

И ангел Господень предстал им, и слава Господня осияла их, и они устрашились страхом великим.

І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.

И сказал им ангел: не бойтесь. Ибо вот, благовествую вам радость великую, которая будет всему народу:

Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.

родился вам сегодня в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь.

Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь.

И вот вам знамение: вы найдете Младенца спелёнатого и лежащего в яслях.

І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

И внезапно вместе с ангелом явилось множество воинства небесного, хваля Бога и говоря:

Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:

Слава в вышних Богу, и на земле мир, в людях благоволение.

«Слава Господу на Небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».

И было: когда отошли от них на небо ангелы, пастухи стали говорить друг другу: дойдем же до Вифлеема и посмотрим, что такое произошло, о чем Господь объявил нам.

Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».

И они поспешили придти, и нашли и Мариам, и Иосифа, и Младенца, лежащего в яслях.

Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах.

Увидев же, сообщили о том, что им сказано было об Этом Дитяти.

Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.

И все услышавшие удивились сказанному им пастухами.

І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.

Мариам же все слова эти сохраняла, слагая в сердце Своем.

Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці. [5]

И возвратились пастухи, славя и хваля Бога за всё, что они увидели и услышали так, как было сказано им.

А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано.

И когда исполнилось восемь дней, чтобы обрезать Его, тогда и наречено было имя Ему: Иисус, данное ангелом прежде зачатия Его во чреве.

Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі.

И когда исполнились дни очищения их по Закону Моисееву, принесли Его в Иерусалим, чтобы поставить пред Господом,

22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,[6] й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят».

как написано в Законе Господнем: «Всякое существо мужеского пола, разверзающее материнскую утробу, да будет посвящено Господу»,

и чтобы принести жертву по сказанному в Законе Господнем: пару горлиц или двух птенцов голубиных.

И вот, был в Иерусалиме человек, которому имя Симеон, человек праведный и благоговейный, ожидающий утешения Израиля, и Дух Святой был на нем.

Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним.

И было ему открыто Духом Святым, что он не увидит смерти, прежде чем не увидит Христа Господня.

То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.

И пришел он в Духе в храм, и когда принесли родители Младенца Иисуса, чтобы совершить над Ним установленное по Закону,

27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у Храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:

он взял Его на руки, благословил Бога и сказал:

Теперь отпускаешь Ты раба Твоего, Владыко, по слову Твоему, с миром,

29-32 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром, як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,[7] Яке Ти приготував перед усіма народами. Він — Світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу ізраїльському».

ибо видели очи мои спасение Твое,

которое Ты уготовал пред лицом всех народов:

свет во откровение язычникам, и славу народа Твоего Израиля.

И отец Его и Мать удивлялись тому, что говорилось о Нем.

Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.

И благословил их Симеон и сказал Мариам, Матери Его: вот. Он лежит на падение и восстание многих во Израиле и в знамение прорекаемое,

34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».

и Тебе же Самой душу пройдет меч, чтобы раскрыты были во многих сердцах помышления.

И была Анна пророчица, дочь Фануила, из колена Асирова. Она достигла весьма преклонного возраста, прожив с мужем семь лет от девства своего,

36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.

и вдовой до восьмидесяти четырех лет. Она не отходила от храма, постом и молитвою служа Богу день и ночь.

И в этот час, подойдя, она славила Бога и говорила о Нем всем ожидающим искупления Иерусалима.

Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.

И когда они совершили всё положенное по Закону Господню, то возвратились в Галилею в город свой Назарет.

Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.

Дитя же росло и укреплялось, исполняясь премудрости, и благодать Божия была на Нем.

А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

И ходили родители Его каждый год в Иерусалим на праздник Пасхи.

Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи.

И по достижении Им двенадцати лет, когда восходили они в Иерусалим по обычаю Праздника,

Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.

и совершили положенные дни, — при возвращении остался Отрок Иисус в Иерусалиме, и не заметили этого родители Его.

Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.

Думая же, что Он со спутниками, прошли они дневной путь и стали искать Его среди родственников и знакомых,

Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.

и не найдя, возвратились в Иерусалим, ища Его.

І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.

И было: через три дня нашли они Его в храме, сидящего между учителями и слушающего их и задающего им вопросы;

І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у Храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.

и изумлялись все слушающие Его разуму и ответам Его.

І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

И увидев Его, они были поражены, и сказала Ему Матерь Его: Дитя Мое, почему поступил Ты с нами так? Вот, отец Твой и Я с болью ищем Тебя.

Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».

И сказал Он им: что же вы искали Меня? Не знали вы, что Мне надлежит быть во владениях Отца Моего?

А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого [8]?»

И они не поняли слова, которое Он сказал им.

Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

И Он ушел с ними и пришел в Назарет, и был в повиновении у них, и Матерь Его хранила всё это в сердце Своем.

Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.

А Иисус преуспевал в премудрости и возрасте и любви у Бога и людей.

Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.

« 1 глава 3 глава »