От Луки 2 глава

От Луки, святое благовествование
Библейской Лиги ERV → Сучасний переклад

В те дни вышел указ римского императора Августа о проведении переписи среди всего населения Римской империи.

На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії.

Это была первая перепись, и проводилась она в то время, когда правителем Сирии был Квириний.

То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії.

Каждый должен был явиться для переписи в свой город.

Усі люди пійшли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста.

Пошёл и Иосиф из Назарета, что в Галилее, в Иудею, в город Вифлеем, называемый также городом Давида. Иосиф отправился туда, потому что он был из рода Давида.

Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.

Его имя занесли в списки вместе с именем Марии, так как она была обручена с ним. В то время Мария была уже беременна.

Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у тий час вона вже чекала дитину.

Когда Мария и Иосиф были в Вифлееме, Марии пришло время рожать,

6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

и она родила своего первого сына. Она запеленала его и положила в ясли, так как для них не было места на постоялом дворе.

В ту ночь несколько местных пастухов стерегли в поле своих овец.

Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.

Там им явился Ангел Господний, и слава Господняя осияла их, и их объял страх.

І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.

Ангел сказал им: «Не бойтесь. Я пришёл сообщить вам Добрую Весть, которая принесёт ликование всем людям,

Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.

потому что сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос, Господь.

Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь.

Вот как вы Его узнаете: в яслях вы найдёте Младенца, укутанного в пелёнки».

І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

Внезапно рядом с первым Ангелом появилось множество других, и все они стали восхвалять Господа:

Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:

«Слава Богу на небесах, а на земле пусть будет мир среди людей богоугодных!»

«Слава Господу на Небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».

Когда Ангелы вознеслись обратно на небо, пастухи сказали друг другу: «Пойдём в Вифлеем и посмотрим, что там произошло, о чём поведал нам Господь».

Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».

Они поспешили в Вифлеем и нашли там Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в яслях.

Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах.

Увидев Младенца, они рассказали людям о Нём всё, что им поведали Ангелы.

Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.

Все, кто слышали, удивлялись рассказу пастухов.

І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.

А Мария хранила услышанное в своём сердце и постоянно думала об этом.

Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці. [5]

Вернувшись к своему стаду, пастухи восхваляли и благодарили Бога за то, что они слышали и видели всё так, как им было указано.

А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано.

Через восемь дней пришло время делать Ребёнку обрезание, и Ему дали имя Иисус. Это было имя, которое дал Ему Ангел ещё до зачатия.

Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі.

Пришло время Марии и Иосифу совершить обряд очищения согласно Закону Моисея. Поэтому Иосиф и Мария принесли Иисуса в Иерусалим, чтобы Он предстал перед Господом.

22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,[6] й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят».

Закон Господа гласит: «Когда в семье рождается первенец мужского пола, он должен быть посвящён Господу».

Иосиф и Мария, согласно закону Господа, должны были принести в жертву «двух горлиц или птенцов голубиных».

И был в Иерусалиме человек по имени Симеон; он был человек праведный и набожный и жил в ожидании дня, когда Бог поможет Израилю, и Дух Святой был с ним.

Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним.

И было открыто ему Святым Духом, что не умрёт он, пока не увидит Христа Господнего.

То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.

Святой Дух привёл Симеона в храм. Когда родители принесли младенца Иисуса совершить предписанное законом,

27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у Храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:

Симеон взял Его на руки, восхвалил Бога и сказал:

«Отпусти же теперь, Господи, слугу своего, как и обещал, чтобы умер я с миром,

29-32 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром, як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,[7] Яке Ти приготував перед усіма народами. Він — Світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу ізраїльському».

потому что мои глаза видели Твоё спасение,

которое Ты приготовил перед лицом всех народов.

Он будет Светом для язычников и прославит Твой народ, Израиль».

Отец и мать Иисуса удивились тому, что Симеон сказал о Младенце.

Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.

Симеон же благословил их и сказал Марии: «Многие среди народа Израиля будут повержены в прах, и многие возвысятся от Этого Младенца. Он будет знамением Господним, но многие не примут Его.

34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».

И тогда мысли, которые многие люди хранят в глубине души, откроются, принеся тебе нестерпимую боль, подобную той, что меч приносит, пронзая сердце».

В храме была пророчица Анна, дочь Фануила, из рода Асира. Она была очень стара. Она прожила со своим мужем семь лет,

36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.

а после его смерти до восьмидесяти четырёх лет прожила вдовой. Она никогда не оставляла храм, а молилась и постилась день и ночь, служа Богу.

В то время Анна стояла в храме, воздавая благодарность Богу. Она стала рассказывать об Иисусе всем тем, кто ожидал, что Бог освободит Иерусалим.

Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.

Завершив положенное по закону Господа, Иосиф и Мария возвратились в свой родной Назарет в Галилее.

Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.

Между тем Ребёнок рос, набирался сил и исполнялся премудрости. И благословение Божье было на Нём.

А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

Каждый год на праздник Пасхи родители Иисуса отправлялись в Иерусалим.

Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи.

В тот год, когда Иисусу исполнилось двенадцать лет, Его родители, как обычно, отправились на праздник.

Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.

После того как праздник подошёл к концу, они направились домой, Иисус же остался в Иерусалиме, хотя Его родители не знали об этом.

Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.

Иосиф и Мария были в пути целый день, думая, что Иисус идёт вместе с ними. Когда же они стали искать Его среди родственников и друзей,

Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.

то не нашли Его среди них. Тогда Иосиф с Марией вернулись в Иерусалим, надеясь найти Его там.

І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.

Они нашли Иисуса через три дня. Он сидел среди учителей в храме, слушая их и задавая им вопросы.

І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у Храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.

Все слушали Его и удивлялись тому, как Он всё понимает и какие разумные даёт ответы.

І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

Увидев Иисуса, родители удивились, и тогда мать спросила Его: «Сын, почему Ты так с нами поступил? Мы с отцом очень тревожились и повсюду Тебя искали».

Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».

Тогда Иисус ответил им: «Зачем было вам искать Меня? Разве вы не знали, что Я должен быть там, где дело Моего Отца?»

А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого [8]?»

Но они не поняли, что Иисус хотел этим сказать.

Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

Иисус вернулся с ними в Назарет и во всём слушался Своих родителей. Мать же Его долго сохраняла всё это в сердце своём.

Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.

Иисус рос, постигал всё новые премудрости и удостаивался одобрения Бога и людей.

Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.

« 1 глава 3 глава »