От Луки 1 глава

Евангелие от Луки святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

Так как уже многие взялись за составление повествования о совершившихся среди нас событиях,

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

как передали нам те, кому от начала довелось быть очевидцами и служителями слова,

решил и я, тщательно исследовав все с самого начала, последовательно написать для тебя, превосходнейший Феофил,

чтобы ты познал достоверность того учения, в котором был наставлен.

Был в дни Ирода, царя Иудейского, некий священник по имени Захария, из чреды Авиевой, и жена у него из дочерей Аароновых, имя ее Елисавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Были же праведны они оба пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним безукоризненно.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

И были они бездетны, ибо Елисавета была неплодна, и оба достигли преклонного возраста.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Было же: когда священнодействовал он в порядке чреды своей пред Богом, по обычаю священного служения,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

выпал ему жребий воскурить фимиам, войдя в храм Господень;

а все множество народа молилось вне во время каждения,

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

Явился же ему ангел Господень, став по правую сторону жертвенника кадильного.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

И смущен был Захария этим видением, и страх напал на него.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Сказал же ему ангел: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречешь имя ему: Иоанн.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

И будет радость тебе и ликование, и многие о рождении его возрадуются;

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

ибо он будет велик пред Господом, и вина и хмельного не будет пить, и Духа Святого исполнится еще от чрева матери своей,

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

он будет идти перед Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям и непокорным образ мыслей праведных, представить Господу народ приготовленный.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

И сказал Захария ангелу: по какому знаку узнаю я это? Я ведь стар, и жена моя достигла преклонного возраста.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

И ответил ему ангел: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить тебе и благовествовать тебе это.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

И вот, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, когда сбудется это, за то, что ты не поверил словам моим, которые исполнятся в свое время.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

И ожидал народ Захарию и удивлялся промедлению его в храме.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

А выйдя, он не мог с ними говорить, и поняли они, что он имел видение в храме; и сам он делал им знаки и оставался нем.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

И было: когда окончились дни служения его, ушел он в дом свой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

После же этих дней зачала Елисавета, жена его, и пять месяцев скрывала себя от всех, говоря:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

так мне сотворил Господь в дни, когда Ему угодно было снять с меня поношение среди людей.

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

В шестой же месяц послан был ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, по имени Назарет,

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

к деве, обрученной мужу по имени Иосиф, из дома Давидова; и имя девы — Мариам.

И войдя к Ней, ангел сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою!

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Она же была смущена этой речью и размышляла: что же это за приветствие?

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

И сказал Ей ангел: не бойся, Мариам, ибо Ты обрела благодать у Бога.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

И вот. Ты зачнешь во чреве и родишь Сына и наречешь имя Ему: Иисус.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Он будет велик, и Сыном Всевышнего будет назван, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его,

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

и будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Царству Его не будет конца.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Сказала же Мариам ангелу: как же будет это, раз Я мужа не знаю?

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

И ответил Ей ангел: Дух Святой найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; потому и рождаемое Святое названо будет Сыном Божиим.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

И вот Елисавета, родственница Твоя, и та зачала сына в старости своей, и этот месяц уже шестой для нее, которую называют неплодной,

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.

Немає нічого неможливого для Бога”».

Сказала же Мариам: вот — раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее ангел.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

В эти дни Мариам, отправившись в путь, пошла с поспешностью в горную страну, в город Иудин,

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

и вошла в дом Захарии и приветствовала Елисавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

И было: когда услышала Елисавета приветствие Марии, вострепетал младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Духа Святого,

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

и воскликнула громким голосом и сказала: благословенна Ты в женах, и благословен плод чрева Твоего!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

И откуда это мне, что Мать Господа моего пришла ко мне?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Ибо когда прозвучал голос приветствия Твоего в ушах моих, вострепетал в ликовании младенец во чреве моем,

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

и блаженна Поверившая, что совершится сказанное Ей от Господа.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

И сказала Мариам: Величает душа Моя Господа,

І мовила Марія:

и возликовал дух Мой о Боге, Спасителе Моем,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

что призрел Он на малость рабы Своей; ибо отныне будут называть Меня блаженной все роды;

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

что сотворил Мне великое Сильный, и свято имя Его,

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

и милость Его в роды и роды боящимся Его;

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

соделал Он сильное рукою Своею, рассеял гордых в помышлениях сердца их;

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

низложил властителей с престолов и возвысил смиренных;

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

алчущих преисполнил благ; и богатых отослал ни с чем;

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

поддержал Израиля, отрока Своего, в память о милости —

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

как Он сказал отцам нашим, — милости к Аврааму и семени его вовек.

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Пробыла же Мариам с ней около трех месяцев и возвратилась в дом Свой.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Елисавете же настало время родить, и она родила сына,

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

и услышали соседи и родственники ее, что умножил Господь милость Свою к ней, и радовались с нею.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

И было: в день восьмой пришли обрезать дитя, и хотели назвать его, по имени отца его, Захарией.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

И мать его ответила: нет, но будет он назван Иоанном.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

И сказали ей: никого нет из родни твоей, кто назывался бы этим именем;

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

и начали знаками задавать отцу его вопрос, как хотел бы он, чтобы называли его.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

И попросив дощечку, он написал так: Иоанн — имя ему. И удивились все.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

И тотчас открылись уста его и язык, и он говорил, благословляя Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

И был страх у всех живущих вокруг них, и по всей горной стране Иудейской шла молва о всём этом.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

И все слышавшие положили это на сердце свое и говорили: что же будет дитя это? Ибо рука Господня была с ним.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

И Захария, отец его, исполнился Духа Святого и пророчествовал, говоря:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Благословен Господь Бог Израилев, что посетил и сотворил искупление народу Своему,

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

и воздвиг нам рог спасения в доме Давида, отрока Своего, —

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

как Он сказал устами святых древних пророков Своих, —

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

спасение от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас:

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

сотворить милость отцам нашим и вспомнить завет Свой святой,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

клятву, которою Он клялся Аврааму, отцу нашему,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

чтобы безбоязненно, избавившись от руки врагов,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

служили мы Ему в святости и праведности, все дни наши пред Ним.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

И ты, дитя, пророком Всевышнего будешь названо, ибо ты будешь идти пред Ним, чтобы приготовить пути Ему,

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

дать народу Его познать спасение в отпущении грехов их,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

по глубине милосердия Бога нашего, которым с высоты посетит нас Восходящее Светило,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

воссиять сидящим во тьме и тени смерти, направить ноги наши на путь мира.

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Дитя же возрастало и укреплялось духом. И был он в пустынях до дня явления его пред Израилем.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »