Luke 1 глава

Luke
King James Bible → Сучасний переклад

Forasmuch as many have taken in hand to set forth in order a declaration of those things which are most surely believed among us,

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Even as they delivered them unto us, which from the beginning were eyewitnesses, and ministers of the word;

It seemed good to me also, having had perfect understanding of all things from the very first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus,

That thou mightest know the certainty of those things, wherein thou hast been instructed.

There was in the days of Herod, the king of Judaea, a certain priest named Zacharias, of the course of Abia: and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elisabeth.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

And they had no child, because that Elisabeth was barren, and they both were now well stricken in years.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

And it came to pass, that while he executed the priest's office before God in the order of his course,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

According to the custom of the priest's office, his lot was to burn incense when he went into the temple of the Lord.

And the whole multitude of the people were praying without at the time of incense.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

And when Zacharias saw him, he was troubled, and fear fell upon him.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

But the angel said unto him, Fear not, Zacharias: for thy prayer is heard; and thy wife Elisabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

For he shall be great in the sight of the Lord, and shall drink neither wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Ghost, even from his mother's womb.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

And many of the children of Israel shall he turn to the Lord their God.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

And he shall go before him in the spirit and power of Elias, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to the wisdom of the just; to make ready a people prepared for the Lord.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

And Zacharias said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

And the angel answering said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and am sent to speak unto thee, and to shew thee these glad tidings.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

And, behold, thou shalt be dumb, and not able to speak, until the day that these things shall be performed, because thou believest not my words, which shall be fulfilled in their season.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

And the people waited for Zacharias, and marvelled that he tarried so long in the temple.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: for he beckoned unto them, and remained speechless.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

And it came to pass, that, as soon as the days of his ministration were accomplished, he departed to his own house.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

And after those days his wife Elisabeth conceived, and hid herself five months, saying,

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

Thus hath the Lord dealt with me in the days wherein he looked on me, to take away my reproach among men.

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

And in the sixth month the angel Gabriel was sent from God unto a city of Galilee, named Nazareth,

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

To a virgin espoused to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin's name was Mary.

And the angel came in unto her, and said, Hail, thou that art highly favoured, the Lord is with thee: blessed art thou among women.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

And when she saw him, she was troubled at his saying, and cast in her mind what manner of salutation this should be.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favour with God.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

And, behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

He shall be great, and shall be called the Son of the Highest: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

And he shall reign over the house of Jacob for ever; and of his kingdom there shall be no end.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Then said Mary unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

And the angel answered and said unto her, The Holy Ghost shall come upon thee, and the power of the Highest shall overshadow thee: therefore also that holy thing which shall be born of thee shall be called the Son of God.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

And, behold, thy cousin Elisabeth, she hath also conceived a son in her old age: and this is the sixth month with her, who was called barren.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

For with God nothing shall be impossible.

Немає нічого неможливого для Бога”».

And Mary said, Behold the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

And Mary arose in those days, and went into the hill country with haste, into a city of Juda;

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

And entered into the house of Zacharias, and saluted Elisabeth.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

And it came to pass, that, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Ghost:

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

And she spake out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

And whence is this to me, that the mother of my Lord should come to me?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

For, lo, as soon as the voice of thy salutation sounded in mine ears, the babe leaped in my womb for joy.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

And blessed is she that believed: for there shall be a performance of those things which were told her from the Lord.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

And Mary said, My soul doth magnify the Lord,

І мовила Марія:

And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

For he hath regarded the low estate of his handmaiden: for, behold, from henceforth all generations shall call me blessed.

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

For he that is mighty hath done to me great things; and holy is his name.

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

And his mercy is on them that fear him from generation to generation.

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

He hath shewed strength with his arm; he hath scattered the proud in the imagination of their hearts.

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

He hath put down the mighty from their seats, and exalted them of low degree.

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

He hath filled the hungry with good things; and the rich he hath sent empty away.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

He hath holpen his servant Israel, in remembrance of his mercy;

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

As he spake to our fathers, to Abraham, and to his seed for ever.

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Now Elisabeth's full time came that she should be delivered; and she brought forth a son.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

And her neighbours and her cousins heard how the Lord had shewed great mercy upon her; and they rejoiced with her.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

And it came to pass, that on the eighth day they came to circumcise the child; and they called him Zacharias, after the name of his father.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

And his mother answered and said, Not so; but he shall be called John.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

And they said unto her, There is none of thy kindred that is called by this name.

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

And they made signs to his father, how he would have him called.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

And he asked for a writing table, and wrote, saying, His name is John. And they marvelled all.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

And his mouth was opened immediately, and his tongue loosed, and he spake, and praised God.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judaea.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

And all they that heard them laid them up in their hearts, saying, What manner of child shall this be! And the hand of the Lord was with him.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

And his father Zacharias was filled with the Holy Ghost, and prophesied, saying,

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Blessed be the Lord God of Israel; for he hath visited and redeemed his people,

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

And hath raised up an horn of salvation for us in the house of his servant David;

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

As he spake by the mouth of his holy prophets, which have been since the world began:

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

That we should be saved from our enemies, and from the hand of all that hate us;

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

To perform the mercy promised to our fathers, and to remember his holy covenant;

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

The oath which he sware to our father Abraham,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

That he would grant unto us, that we being delivered out of the hand of our enemies might serve him without fear,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

In holiness and righteousness before him, all the days of our life.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

And thou, child, shalt be called the prophet of the Highest: for thou shalt go before the face of the Lord to prepare his ways;

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

To give knowledge of salvation unto his people by the remission of their sins,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

Through the tender mercy of our God; whereby the dayspring from on high hath visited us,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

To give light to them that sit in darkness and in the shadow of death, to guide our feet into the way of peace.

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his shewing unto Israel.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »