Luke 1 глава

Luke
King James Bible → Переклад Огієнка

Forasmuch as many have taken in hand to set forth in order a declaration of those things which are most surely believed among us,

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Even as they delivered them unto us, which from the beginning were eyewitnesses, and ministers of the word;

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

It seemed good to me also, having had perfect understanding of all things from the very first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

That thou mightest know the certainty of those things, wherein thou hast been instructed.

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

There was in the days of Herod, the king of Judaea, a certain priest named Zacharias, of the course of Abia: and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elisabeth.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

And they had no child, because that Elisabeth was barren, and they both were now well stricken in years.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

And it came to pass, that while he executed the priest's office before God in the order of his course,

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

According to the custom of the priest's office, his lot was to burn incense when he went into the temple of the Lord.

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

And the whole multitude of the people were praying without at the time of incense.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

And when Zacharias saw him, he was troubled, and fear fell upon him.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

But the angel said unto him, Fear not, Zacharias: for thy prayer is heard; and thy wife Elisabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

For he shall be great in the sight of the Lord, and shall drink neither wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Ghost, even from his mother's womb.

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

And many of the children of Israel shall he turn to the Lord their God.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

And he shall go before him in the spirit and power of Elias, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to the wisdom of the just; to make ready a people prepared for the Lord.

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

And Zacharias said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

And the angel answering said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and am sent to speak unto thee, and to shew thee these glad tidings.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

And, behold, thou shalt be dumb, and not able to speak, until the day that these things shall be performed, because thou believest not my words, which shall be fulfilled in their season.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

And the people waited for Zacharias, and marvelled that he tarried so long in the temple.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: for he beckoned unto them, and remained speechless.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

And it came to pass, that, as soon as the days of his ministration were accomplished, he departed to his own house.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

And after those days his wife Elisabeth conceived, and hid herself five months, saying,

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

Thus hath the Lord dealt with me in the days wherein he looked on me, to take away my reproach among men.

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

And in the sixth month the angel Gabriel was sent from God unto a city of Galilee, named Nazareth,

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

To a virgin espoused to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin's name was Mary.

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

And the angel came in unto her, and said, Hail, thou that art highly favoured, the Lord is with thee: blessed art thou among women.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

And when she saw him, she was troubled at his saying, and cast in her mind what manner of salutation this should be.

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favour with God.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

And, behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

He shall be great, and shall be called the Son of the Highest: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

And he shall reign over the house of Jacob for ever; and of his kingdom there shall be no end.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

Then said Mary unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

And the angel answered and said unto her, The Holy Ghost shall come upon thee, and the power of the Highest shall overshadow thee: therefore also that holy thing which shall be born of thee shall be called the Son of God.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

And, behold, thy cousin Elisabeth, she hath also conceived a son in her old age: and this is the sixth month with her, who was called barren.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

For with God nothing shall be impossible.

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

And Mary said, Behold the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

And Mary arose in those days, and went into the hill country with haste, into a city of Juda;

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

And entered into the house of Zacharias, and saluted Elisabeth.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

And it came to pass, that, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Ghost:

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

And she spake out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

And whence is this to me, that the mother of my Lord should come to me?

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

For, lo, as soon as the voice of thy salutation sounded in mine ears, the babe leaped in my womb for joy.

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

And blessed is she that believed: for there shall be a performance of those things which were told her from the Lord.

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

And Mary said, My soul doth magnify the Lord,

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

For he hath regarded the low estate of his handmaiden: for, behold, from henceforth all generations shall call me blessed.

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

For he that is mighty hath done to me great things; and holy is his name.

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

And his mercy is on them that fear him from generation to generation.

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

He hath shewed strength with his arm; he hath scattered the proud in the imagination of their hearts.

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

He hath put down the mighty from their seats, and exalted them of low degree.

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

He hath filled the hungry with good things; and the rich he hath sent empty away.

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

He hath holpen his servant Israel, in remembrance of his mercy;

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

As he spake to our fathers, to Abraham, and to his seed for ever.

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Now Elisabeth's full time came that she should be delivered; and she brought forth a son.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

And her neighbours and her cousins heard how the Lord had shewed great mercy upon her; and they rejoiced with her.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

And it came to pass, that on the eighth day they came to circumcise the child; and they called him Zacharias, after the name of his father.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

And his mother answered and said, Not so; but he shall be called John.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

And they said unto her, There is none of thy kindred that is called by this name.

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

And they made signs to his father, how he would have him called.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

And he asked for a writing table, and wrote, saying, His name is John. And they marvelled all.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

And his mouth was opened immediately, and his tongue loosed, and he spake, and praised God.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judaea.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

And all they that heard them laid them up in their hearts, saying, What manner of child shall this be! And the hand of the Lord was with him.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

And his father Zacharias was filled with the Holy Ghost, and prophesied, saying,

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

Blessed be the Lord God of Israel; for he hath visited and redeemed his people,

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

And hath raised up an horn of salvation for us in the house of his servant David;

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

As he spake by the mouth of his holy prophets, which have been since the world began:

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

That we should be saved from our enemies, and from the hand of all that hate us;

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

To perform the mercy promised to our fathers, and to remember his holy covenant;

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

The oath which he sware to our father Abraham,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

That he would grant unto us, that we being delivered out of the hand of our enemies might serve him without fear,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

In holiness and righteousness before him, all the days of our life.

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

And thou, child, shalt be called the prophet of the Highest: for thou shalt go before the face of the Lord to prepare his ways;

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

To give knowledge of salvation unto his people by the remission of their sins,

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

Through the tender mercy of our God; whereby the dayspring from on high hath visited us,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

To give light to them that sit in darkness and in the shadow of death, to guide our feet into the way of peace.

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his shewing unto Israel.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »