От Луки 1 глава

От Луки
Слово Жизни → Сучасний переклад

Поскольку уже многие принялись составлять описание произошедших среди нас событий

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

на основе сведений, переданных нам людьми, которые с самого начала были очевидцами и служителями слова,

то и я решил, тщательно исследовав все от начала, описать тебе, многоуважаемый Теофил, все по порядку,

чтобы ты мог убедиться в достоверности того, чему был научен.

Во время правления в Иудее царя Ирода там жил священник, которого звали Захарией; он принадлежал к священнической группе Aвии. Его жена была из рода Aарона, ее звали Елизавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Оба они были праведны перед Богом, живя непорочно и строго соблюдая все заповеди и установления Господа.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна. Оба они были уже в преклонном возрасте.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Однажды, когда была очередь служения священнической группы Захарии, он нес службу перед Богом.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

В соответствии с установленным для священников порядком, ему выпало по жребию войти в храм Господа и принести на жертвенник благовонное курение.

В это время во дворе храма собралось много народа, и все молились, как это обычно бывало при возжигании курения.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

A Захарии в это время явился ангел Господа. Он стоял справа от жертвенника курения.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Когда Захария увидел его, он был чрезвычайно поражен и испуган.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Aнгел сказал ему: — Не бойся, Захария, твоя молитва услышана. Твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Твое сердце наполнится счастьем и ликованием, и многие будут радоваться его рождению,

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

потому что он станет великим человеком перед Господом. Он никогда не будет пить вина и других хмельных напитков. От самого рождения он будет исполнен Святым Духом.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

Многих израильтян он обратит к Господу, их Богу.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Он будет предшествовать Ему в духе и силе Илии, чтобы обратить сердца отцов к детям, а непокорных — к мудрости праведных, чтобы приготовить народ к приходу Господа.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Захария спросил ангела: — Как мне поверить этому? Я ведь уже стар, и жена моя в преклонных годах.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Aнгел ответил: — Я — Гавриил, стоящий перед Богом, и я послан, чтобы сообщить тебе эту радостную весть.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

Но сейчас, за то, что ты не поверил моим словам, которые обязательно исполнятся в свое время, ты онемеешь и не будешь говорить до того дня, как все это сбудется.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Между тем люди ждали Захарию и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Когда Захария вышел, он не мог говорить и вынужден был общаться с ними жестами. Все поняли, что он видел в храме видение.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Когда срок его служения закончился, Захария возвратился домой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев скрывала это от людей.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

Она говорила: — Вот что сделал для меня Господь, когда взглянул на меня милостиво и снял с меня позор перед людьми!

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

Когда Елизавета была на шестом месяце беременности, Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

к девушке по имени Мария. Мария была обручена с Иосифом, потомком Давида.

Aнгел пришел к ней и сказал: — Здравствуй, получившая милость! С тобой Господь!

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Марию эти слова очень удивили, и она размышляла, что бы значило такое приветствие.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Aнгел продолжал: — Не бойся, Мария, потому что Бог проявил милость к тебе!

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Ты забеременеешь и родишь Сына и назовешь Его Иисусом.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Он станет великим, и Его будут называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Его предка Давида,

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

и Он будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Его Царству не будет конца.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

— Как это может быть? — спросила Мария. — Ведь я не замужем.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Aнгел ответил: — Святой Дух сойдет на тебя, и тебя осенит сила Всевышнего. Поэтому ребенок, который родится у тебя, будет святым и будет назван Сыном Бога.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Вот и твоя родственница Елизавета тоже родит сына в ее преклонные годы. О ней говорили, что она бесплодна, но она уже на шестом месяце беременности.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

Для Бога нет ничего невозможного.

Немає нічого неможливого для Бога”».

— Я служанка Господа, — ответила Мария, — пусть все произойдет со мной так, как ты сказал. И ангел оставил ее.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Вскоре после этого Мария собралась и поспешила в город, расположенный в Иудейских горах.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Когда Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок внутри у нее встрепенулся; Елизавету наполнил Святой Дух,

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

и она громким голосом воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен ребенок, которого ты носишь!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

Чем я заслужила такую милость, что ко мне пришла мать моего Господа?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Как только я услышала твое приветствие, ребенок во мне так и встрепенулся от радости.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Благословенна поверившая в то, что слова Господа исполнятся!

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Мария ответила:

І мовила Марія:

— Душа моя славит Господа, и дух мой радуется в Боге, моем Спасителе,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

потому что Он увидел смирение своей служанки. Отныне все поколения будут называть меня благословенной,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

потому что Всемогущий совершил такое великое дело для меня! Его имя свято!

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

— Из поколения в поколение Он проявляет милость к боящимся Его!

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Его рукой совершены великие дела: Он рассеял гордых, замышлявших в своих сердцах дерзкие планы,

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

сверг правителей с их престолов и возвысил кротких!

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

Он насытил благами голодных, а богатых отослал ни с чем.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

— Он помог своему слуге Израилю,

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Помня свое обещание нашим предкам — быть милосердным к Aврааму и его потомкам вовеки.

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Мария прогостила у Елизаветы около трех месяцев и затем возвратилась домой.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Когда подошло время, Елизавета родила сына.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Ее соседи и родственники услышали о том, что Бог так благословил ее, и радовались вместе с ней.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

На восьмой день они пришли, чтобы совершить над ребенком обряд обрезания, и хотели назвать его в честь отца Захарией.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

Но мать ребенка возразила: — Нет! Его будут звать Иоанном.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Ей начали говорить: — Но ведь среди ваших родственников нет никого с таким именем!

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

Они стали жестами спрашивать отца, как бы он хотел назвать сына.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

Захария попросил табличку для письма и, к удивлению всех, написал: — Его имя Иоанн.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

В тот же миг к нему вернулась речь, и он начал говорить, прославляя Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

Всех соседей объял страх, и весть о случившемся разнеслась по всей горной части Иудеи.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Все, кто слышал об этом, с удивлением спрашивали: — Кем же станет этот ребенок? — потому что рука Господа была с ним.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Святой Дух наполнил Захарию, отца Иоанна, и он начал пророчествовать:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

— Благословен Господь, Бог Израиля, который посетил свой народ и искупил его!

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

— Он воздвиг нам могучего Спасителя из дома своего слуги Давида,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

как Он издавна обещал через своих святых пророков,

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

что Он спасет нас от врагов и от рук тех, кто ненавидит нас.

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

— Так Он проявил милость к нашим предкам, помня свое святое обещание и свой завет,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

клятву, которой Он поклялся нашему предку Aврааму:

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

избавить нас от рук наших врагов, чтобы мы могли без страха служить Ему,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

живя перед Ним в святости и праведности во все дни нашей жизни!

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

— И ты, дитя, будешь назван пророком Всевышнего, потому что будешь идти перед Господом, чтобы приготовить Ему пути,

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

дать Его народу знание о спасении через прощение грехов,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

по глубочайшему милосердию нашего Бога, который придет к нам с небес, как восходящее солнце,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

чтобы дать свет живущим во мраке смерти и направить наши стопы на путь мира!

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Ребенок рос и укреплялся в духе. Он жил в пустыне до того времени, когда открыто явился Израилю.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »