От Луки 1 глава

От Луки
Слово Жизни → Українська Біблія. Турконяк

Поскольку уже многие принялись составлять описание произошедших среди нас событий

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

на основе сведений, переданных нам людьми, которые с самого начала были очевидцами и служителями слова,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

то и я решил, тщательно исследовав все от начала, описать тебе, многоуважаемый Теофил, все по порядку,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

чтобы ты мог убедиться в достоверности того, чему был научен.

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

Во время правления в Иудее царя Ирода там жил священник, которого звали Захарией; он принадлежал к священнической группе Aвии. Его жена была из рода Aарона, ее звали Елизавета.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Оба они были праведны перед Богом, живя непорочно и строго соблюдая все заповеди и установления Господа.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна. Оба они были уже в преклонном возрасте.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Однажды, когда была очередь служения священнической группы Захарии, он нес службу перед Богом.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

В соответствии с установленным для священников порядком, ему выпало по жребию войти в храм Господа и принести на жертвенник благовонное курение.

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

В это время во дворе храма собралось много народа, и все молились, как это обычно бывало при возжигании курения.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

A Захарии в это время явился ангел Господа. Он стоял справа от жертвенника курения.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Когда Захария увидел его, он был чрезвычайно поражен и испуган.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Aнгел сказал ему: — Не бойся, Захария, твоя молитва услышана. Твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Твое сердце наполнится счастьем и ликованием, и многие будут радоваться его рождению,

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

потому что он станет великим человеком перед Господом. Он никогда не будет пить вина и других хмельных напитков. От самого рождения он будет исполнен Святым Духом.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Многих израильтян он обратит к Господу, их Богу.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

Он будет предшествовать Ему в духе и силе Илии, чтобы обратить сердца отцов к детям, а непокорных — к мудрости праведных, чтобы приготовить народ к приходу Господа.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

Захария спросил ангела: — Как мне поверить этому? Я ведь уже стар, и жена моя в преклонных годах.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

Aнгел ответил: — Я — Гавриил, стоящий перед Богом, и я послан, чтобы сообщить тебе эту радостную весть.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Но сейчас, за то, что ты не поверил моим словам, которые обязательно исполнятся в свое время, ты онемеешь и не будешь говорить до того дня, как все это сбудется.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

Между тем люди ждали Захарию и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Когда Захария вышел, он не мог говорить и вынужден был общаться с ними жестами. Все поняли, что он видел в храме видение.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Когда срок его служения закончился, Захария возвратился домой.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев скрывала это от людей.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Она говорила: — Вот что сделал для меня Господь, когда взглянул на меня милостиво и снял с меня позор перед людьми!

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

Когда Елизавета была на шестом месяце беременности, Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

к девушке по имени Мария. Мария была обручена с Иосифом, потомком Давида.

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

Aнгел пришел к ней и сказал: — Здравствуй, получившая милость! С тобой Господь!

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Марию эти слова очень удивили, и она размышляла, что бы значило такое приветствие.

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Aнгел продолжал: — Не бойся, Мария, потому что Бог проявил милость к тебе!

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

Ты забеременеешь и родишь Сына и назовешь Его Иисусом.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Он станет великим, и Его будут называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Его предка Давида,

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

и Он будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Его Царству не будет конца.

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

— Как это может быть? — спросила Мария. — Ведь я не замужем.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Aнгел ответил: — Святой Дух сойдет на тебя, и тебя осенит сила Всевышнего. Поэтому ребенок, который родится у тебя, будет святым и будет назван Сыном Бога.

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Вот и твоя родственница Елизавета тоже родит сына в ее преклонные годы. О ней говорили, что она бесплодна, но она уже на шестом месяце беременности.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Для Бога нет ничего невозможного.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

— Я служанка Господа, — ответила Мария, — пусть все произойдет со мной так, как ты сказал. И ангел оставил ее.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Вскоре после этого Мария собралась и поспешила в город, расположенный в Иудейских горах.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Когда Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок внутри у нее встрепенулся; Елизавету наполнил Святой Дух,

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

и она громким голосом воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен ребенок, которого ты носишь!

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

Чем я заслужила такую милость, что ко мне пришла мать моего Господа?

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Как только я услышала твое приветствие, ребенок во мне так и встрепенулся от радости.

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Благословенна поверившая в то, что слова Господа исполнятся!

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Мария ответила:

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

— Душа моя славит Господа, и дух мой радуется в Боге, моем Спасителе,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

потому что Он увидел смирение своей служанки. Отныне все поколения будут называть меня благословенной,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

потому что Всемогущий совершил такое великое дело для меня! Его имя свято!

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

— Из поколения в поколение Он проявляет милость к боящимся Его!

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Его рукой совершены великие дела: Он рассеял гордых, замышлявших в своих сердцах дерзкие планы,

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

сверг правителей с их престолов и возвысил кротких!

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

Он насытил благами голодных, а богатых отослал ни с чем.

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

— Он помог своему слуге Израилю,

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Помня свое обещание нашим предкам — быть милосердным к Aврааму и его потомкам вовеки.

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Мария прогостила у Елизаветы около трех месяцев и затем возвратилась домой.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Когда подошло время, Елизавета родила сына.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Ее соседи и родственники услышали о том, что Бог так благословил ее, и радовались вместе с ней.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

На восьмой день они пришли, чтобы совершить над ребенком обряд обрезания, и хотели назвать его в честь отца Захарией.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

Но мать ребенка возразила: — Нет! Его будут звать Иоанном.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Ей начали говорить: — Но ведь среди ваших родственников нет никого с таким именем!

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Они стали жестами спрашивать отца, как бы он хотел назвать сына.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Захария попросил табличку для письма и, к удивлению всех, написал: — Его имя Иоанн.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

В тот же миг к нему вернулась речь, и он начал говорить, прославляя Бога.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Всех соседей объял страх, и весть о случившемся разнеслась по всей горной части Иудеи.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

Все, кто слышал об этом, с удивлением спрашивали: — Кем же станет этот ребенок? — потому что рука Господа была с ним.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Святой Дух наполнил Захарию, отца Иоанна, и он начал пророчествовать:

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

— Благословен Господь, Бог Израиля, который посетил свой народ и искупил его!

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

— Он воздвиг нам могучего Спасителя из дома своего слуги Давида,

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

как Он издавна обещал через своих святых пророков,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

что Он спасет нас от врагов и от рук тех, кто ненавидит нас.

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

— Так Он проявил милость к нашим предкам, помня свое святое обещание и свой завет,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

клятву, которой Он поклялся нашему предку Aврааму:

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

избавить нас от рук наших врагов, чтобы мы могли без страха служить Ему,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

живя перед Ним в святости и праведности во все дни нашей жизни!

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

— И ты, дитя, будешь назван пророком Всевышнего, потому что будешь идти перед Господом, чтобы приготовить Ему пути,

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

дать Его народу знание о спасении через прощение грехов,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

по глубочайшему милосердию нашего Бога, который придет к нам с небес, как восходящее солнце,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

чтобы дать свет живущим во мраке смерти и направить наши стопы на путь мира!

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

Ребенок рос и укреплялся в духе. Он жил в пустыне до того времени, когда открыто явился Израилю.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »