Лукі 1 глава

Святое Евангелле паводле Лукі
Пераклад праваслаўнай царквы → Українська Біблія. Турконяк

Паколькі ўжо многія ўзялíся склада́ць аповесць пра падзеі, якія сярод нас адбылíся,

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

як перадалí нам тыя, што ад пачатку былí відаво́чцамі і служы́целямі Слова,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

прыйшло на думку і мне, дакладна дасле́даваўшы ўсё ад пачатку, паслядоўна апісаць табе, высокашаноўны Фео́філе,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

каб ты спазна́ў цвёрдую аснову таго вучэ́ння, у якім быў наста́ўлены.

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

Быў у дні Ірада, цара Іудзейскага, адзін святар íмем Заха́рыя, з Авíевай чаргí; і жонка яго з роду Ааро́навага, імя́ ёй Елісавета.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Былí яны абое праведныя перад Богам, жывучы́ паводле ўсіх за́паведзяў і ўстанаўле́нняў Гасподніх беззага́нна.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

І не ме́лі яны дзіця́ці, бо Елісавета была́ няплодная, і абое былí ўжо на схíле гадоў сваіх.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

І ста́лася: калі ў парадку сваёй чаргí ён служыў перад Богам,

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

вы́пала яму, паводле звы́чаю святарскага, кадзíць, увайшоўшы ў храм Гасподні,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

а ўсё мноства людзей малілася зво́нку ў час каджэ́ння;

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

і явіўся яму Ангел Гасподні, сто́ячы справа ад кадзíльнага ахвя́рніка;

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

і суме́ўся Заха́рыя, убачыўшы, і страх напаў на яго.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Але Ангел сказаў яму: не бойся, Заха́рыя, бо пачу́та малітва твая, і жонка твая Елісавета наро́дзіць табе сына, і назавеш яго íмем Іаан,

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

і будзе табе радасць і весялосць, і многія нараджэ́нню яго ўзрадуюцца;

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

бо ён будзе вялікі перад Госпадам; і не будзе піць віна́ і сíкеру; і Духам Святым напоўніцца яшчэ ва ўлонні маці сваёй;

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

і многіх з сыноў Ізра́ілевых зве́рне да Госпада Бога іх;

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

і будзе ісці перад Ім у духу і сіле Іліí, каб вярну́ць сэ́рцы бацькоў да дзяцей, і непакорлівых да мудрасці праведных, каб падрыхтава́ць Госпаду народ гатовы.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І сказаў Заха́рыя Ангелу: па чым я пазна́ю гэта? бо я стары́, і жонка мая́ на схíле гадоў сваіх.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І сказаў яму Ангел у адказ: я Гаўрыíл, што стаю перад Богам і пасла́ны гаварыць з табой і дабраве́сціць табе гэта;

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

і вось, будзеш маўчаць і не зможаш гаварыць да таго дня, калі збу́дзецца гэта, за тое, што ты не паверыў сло́вам маім, якія здзе́йсняцца ў свой час.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

І чакаў народ Заха́рыю і здзіўляўся, што ён мару́дзіць у храме.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Ён жа, вы́йшаўшы, не мог гаварыць да іх; і яны зразумелі, што ён бачыў відзе́нне ў храме; а ён рабіў ім знакі, і заставаўся нямы́м.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

І ста́лася: калі скончыліся дні служэ́ння яго, пайшоў ён у дом свой.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Пасля гэтых дзён зачала́ Елісавета, жонка яго, і таíлася пяць месяцаў, і гаварыла:

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

так зрабіў мне Гасподзь у дні, калі спагля́нуў, каб зняць з мяне́ га́ньбу сярод людзе́й.

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

А ў шосты месяц пасла́ны быў Ангел Гаўрыíл ад Бога ў горад Галіле́йскі пад назвай Назарэ́т

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

да Дзевы, зару́чанай з мужам, імя́ якому Іосіф, з дому Давíдавага; а імя́ Дзевы — Марыя.

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

І, увайшоўшы да Яе, Ангел сказаў: радуйся, Благадатная! Гасподзь з Табою; благаславёная Ты сярод жанчын.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Яна ж, убачыўшы яго, збянтэ́жылася ад слова яго і разважа́ла, што́ ж гэта за віта́нне.

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

І сказаў Ёй Ангел: не бойся, Марыя, бо Ты знайшла благадаць у Бога.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І вось, зачне́ш ва ўло́нні, і наро́дзіш Сы́на, і дасí Яму імя́: Іісус.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Ён будзе вялікі, і Сы́нам Усявышняга будзе назва́ны, і дасць Яму Гасподзь Бог прастол Давіда, бацькі Яго;

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

і будзе царстваваць над домам Іакава давеку, і Царству Яго не будзе канца.

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

І сказала Марыя Ангелу: як будзе гэта, калі Я мужа не знаю?

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Сказаў Ёй Ангел у адказ: Дух Святы найдзе́ на Цябе, і сіла Усявышняга ахіне́ Цябе; таму і Святое, што наро́дзіцца, Сы́нам Божым будзе назва́на;

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

і вось, Елісавета, сваячка Твая, і яна зачала́ сына ў старасці сваёй, і гэта ўжо шосты месяц у яе, якую называюць няплоднай;

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

бо не застане́цца бяссíльным у Бога ніводнае слова.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Тады сказала Марыя: вось, Я — раба Гасподняя; няхай будзе Мне па слову твайму. І адышоў ад Яе Ангел.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

І ўстаўшы, Марыя ў тыя дні пайшла з паспе́шнасцю ў горны край, у горад Іу́даў;

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

і ўвайшла ў дом Заха́рыі, і павіта́ла Елісавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

І ста́лася: калі пачула Елісавета віта́нне Марыіна, устрапяну́лася дзіця́тка ва ўлонні яе; і напоўнілася Елісавета Духам Святым,

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

і ўсклíкнула моцным голасам і сказала: благаславёная Ты сярод жанчын і благаславёны плод уло́ння Твайго!

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

І адкуль гэта мне, што прыйшла Маці Госпада майго да мяне?

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Бо, калі голас віта́ння Твайго дайшоў да вушэ́й маіх, устрапяну́лася дзіця́тка радасна ва ўлонні маім.

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

І блажэнная Тая, што паверыла, бо збу́дзецца ска́занае Ёй ад Госпада.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

І сказала Марыя: веліча́е душа Мая Госпада,

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

і ўзра́даваўся дух Мой у Богу, Спасіцелі Маім,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

што спагля́нуў Ён на пако́ру Рабы Сваёй; бо вось ад гэтага часу будуць зваць Мяне блажэ́ннай усе ро́ды;

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

бо ўчынíў Мне вялікае Моцны, і святое імя́ Яго;

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

і міласэрнасць Яго ў ро́ды ро́даў да тых, што баяцца Яго;

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Ён праявíў сілу рукою Сваёю; рассе́яў ганарлíвых ду́мкамі сэ́рца іх;

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

скінуў моцных з прастолаў і ўзнёс пако́рлівых;

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

галодных здаво́ліў дабром, а багатых адпусціў ні з чым;

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

прыхіну́ў Ізра́іля, слугу́ Свайго, па́мятаючы пра міласць, —

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

як гаварыў бацька́м нашым, — да Аўраама і се́мені яго давеку.

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Прабыла́ ж Марыя з ёю каля трох месяцаў і вярнулася ў дом Свой.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

А Елісавеце настаў час радзíць, і яна нарадзíла сы́на.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

І пачулі суседзі і сваякі яе, што прымножыў Гасподзь міласць Сваю да яе і радаваліся з ёю.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

І ста́лася: у восьмы дзень прыйшлі абрэ́заць дзіця́, і хацелі назваць яго íмем ба́цькі яго, Заха́рыем.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

І, адказваючы, маці яго сказала: не, а назва́ны будзе Іаанам.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

І сказалі ёй: няма нікога ў радні тваёй, хто б зваўся гэтым íмем.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

І зна́камі пыталіся ў ба́цькі яго, я́к бы ён хацеў, каб назва́лі яго.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

І, папрасіўшы дошчачку, ён напісаў: Іаан будзе імя́ яму. І здзівіліся ўсе.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

І адразу адкры́ліся ву́сны яго і язык яго, і ён стаў гаварыць, благаслаўля́ючы Бога.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

І быў страх ва ўсіх, хто жыў вакол іх; і па ўсім горным кра́і Іудзейскім расказвалі пра ўсё гэта.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І ўсе, хто чуў, паклалі гэта ў сэ́рцы сваім, ка́жучы: што́ будзе з дзіця́ці гэтага? І рука Гасподняя была́ з ім.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

І Заха́рыя, бацька яго, напоўніўся Духам Святым і прарочыў, ка́жучы:

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

благаславёны Гасподзь Бог Ізра́ілеў, што наведаў народ Свой і вы́купіў яго;

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

І ўзняў нам рог спасення ў доме Давіда, слугí Свайго,

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

як сказаў ву́снамі святых Сваіх прарокаў адве́ку,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

што ўрату́е нас ад ворагаў нашых і ад рукí ўсіх, хто ненавідзіць нас;

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

каб зрабіць міласць бацька́м нашым і ўспомніць запаве́т Свой святы́,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

кля́тву, якой кля́ўся Ён Аўрааму, бацьку нашаму, каб даць нам,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

вы́зваленым ад рукí ворагаў нашых, без бо́язі

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

служы́ць Яму ў свя́тасці і пра́веднасці перад Ім ва ўсе дні жыцця́ нашага.

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

І ты, дзіця́, прарокам Усявышняга будзеш назва́на, бо ты будзеш ісці перад аблíччам Госпада, каб падрыхтаваць шляхí Яму,

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

даць народу Яго спазна́ць спасе́нне ў адпушчэ́нні грахоў,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

па сардэчнай міласці Бога нашага, якою наве́даў нас Усход з вышынí,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

каб асвятлíць тых, што сядзяць у це́мры і це́ні смерці, скірава́ць ногі нашы на шлях міру.

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

Дзіця ж расло і ўмацоўвалася духам; і было́ ў пусты́нях да дня з’яўле́ння свайго Ізра́ілю.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »