Лукі 1 глава

Святое Евангелле паводле Лукі
Пераклад праваслаўнай царквы → Сучасний переклад

Паколькі ўжо многія ўзялíся склада́ць аповесць пра падзеі, якія сярод нас адбылíся,

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

як перадалí нам тыя, што ад пачатку былí відаво́чцамі і служы́целямі Слова,

прыйшло на думку і мне, дакладна дасле́даваўшы ўсё ад пачатку, паслядоўна апісаць табе, высокашаноўны Фео́філе,

каб ты спазна́ў цвёрдую аснову таго вучэ́ння, у якім быў наста́ўлены.

Быў у дні Ірада, цара Іудзейскага, адзін святар íмем Заха́рыя, з Авíевай чаргí; і жонка яго з роду Ааро́навага, імя́ ёй Елісавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Былí яны абое праведныя перад Богам, жывучы́ паводле ўсіх за́паведзяў і ўстанаўле́нняў Гасподніх беззага́нна.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

І не ме́лі яны дзіця́ці, бо Елісавета была́ няплодная, і абое былí ўжо на схíле гадоў сваіх.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

І ста́лася: калі ў парадку сваёй чаргí ён служыў перад Богам,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

вы́пала яму, паводле звы́чаю святарскага, кадзíць, увайшоўшы ў храм Гасподні,

а ўсё мноства людзей малілася зво́нку ў час каджэ́ння;

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

і явіўся яму Ангел Гасподні, сто́ячы справа ад кадзíльнага ахвя́рніка;

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

і суме́ўся Заха́рыя, убачыўшы, і страх напаў на яго.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Але Ангел сказаў яму: не бойся, Заха́рыя, бо пачу́та малітва твая, і жонка твая Елісавета наро́дзіць табе сына, і назавеш яго íмем Іаан,

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

і будзе табе радасць і весялосць, і многія нараджэ́нню яго ўзрадуюцца;

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

бо ён будзе вялікі перад Госпадам; і не будзе піць віна́ і сíкеру; і Духам Святым напоўніцца яшчэ ва ўлонні маці сваёй;

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

і многіх з сыноў Ізра́ілевых зве́рне да Госпада Бога іх;

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

і будзе ісці перад Ім у духу і сіле Іліí, каб вярну́ць сэ́рцы бацькоў да дзяцей, і непакорлівых да мудрасці праведных, каб падрыхтава́ць Госпаду народ гатовы.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

І сказаў Заха́рыя Ангелу: па чым я пазна́ю гэта? бо я стары́, і жонка мая́ на схíле гадоў сваіх.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

І сказаў яму Ангел у адказ: я Гаўрыíл, што стаю перад Богам і пасла́ны гаварыць з табой і дабраве́сціць табе гэта;

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

і вось, будзеш маўчаць і не зможаш гаварыць да таго дня, калі збу́дзецца гэта, за тое, што ты не паверыў сло́вам маім, якія здзе́йсняцца ў свой час.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

І чакаў народ Заха́рыю і здзіўляўся, што ён мару́дзіць у храме.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Ён жа, вы́йшаўшы, не мог гаварыць да іх; і яны зразумелі, што ён бачыў відзе́нне ў храме; а ён рабіў ім знакі, і заставаўся нямы́м.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

І ста́лася: калі скончыліся дні служэ́ння яго, пайшоў ён у дом свой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Пасля гэтых дзён зачала́ Елісавета, жонка яго, і таíлася пяць месяцаў, і гаварыла:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

так зрабіў мне Гасподзь у дні, калі спагля́нуў, каб зняць з мяне́ га́ньбу сярод людзе́й.

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

А ў шосты месяц пасла́ны быў Ангел Гаўрыíл ад Бога ў горад Галіле́йскі пад назвай Назарэ́т

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

да Дзевы, зару́чанай з мужам, імя́ якому Іосіф, з дому Давíдавага; а імя́ Дзевы — Марыя.

І, увайшоўшы да Яе, Ангел сказаў: радуйся, Благадатная! Гасподзь з Табою; благаславёная Ты сярод жанчын.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Яна ж, убачыўшы яго, збянтэ́жылася ад слова яго і разважа́ла, што́ ж гэта за віта́нне.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

І сказаў Ёй Ангел: не бойся, Марыя, бо Ты знайшла благадаць у Бога.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

І вось, зачне́ш ва ўло́нні, і наро́дзіш Сы́на, і дасí Яму імя́: Іісус.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Ён будзе вялікі, і Сы́нам Усявышняга будзе назва́ны, і дасць Яму Гасподзь Бог прастол Давіда, бацькі Яго;

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

і будзе царстваваць над домам Іакава давеку, і Царству Яго не будзе канца.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

І сказала Марыя Ангелу: як будзе гэта, калі Я мужа не знаю?

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Сказаў Ёй Ангел у адказ: Дух Святы найдзе́ на Цябе, і сіла Усявышняга ахіне́ Цябе; таму і Святое, што наро́дзіцца, Сы́нам Божым будзе назва́на;

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

і вось, Елісавета, сваячка Твая, і яна зачала́ сына ў старасці сваёй, і гэта ўжо шосты месяц у яе, якую называюць няплоднай;

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

бо не застане́цца бяссíльным у Бога ніводнае слова.

Немає нічого неможливого для Бога”».

Тады сказала Марыя: вось, Я — раба Гасподняя; няхай будзе Мне па слову твайму. І адышоў ад Яе Ангел.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

І ўстаўшы, Марыя ў тыя дні пайшла з паспе́шнасцю ў горны край, у горад Іу́даў;

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

і ўвайшла ў дом Заха́рыі, і павіта́ла Елісавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

І ста́лася: калі пачула Елісавета віта́нне Марыіна, устрапяну́лася дзіця́тка ва ўлонні яе; і напоўнілася Елісавета Духам Святым,

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

і ўсклíкнула моцным голасам і сказала: благаславёная Ты сярод жанчын і благаславёны плод уло́ння Твайго!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

І адкуль гэта мне, што прыйшла Маці Госпада майго да мяне?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Бо, калі голас віта́ння Твайго дайшоў да вушэ́й маіх, устрапяну́лася дзіця́тка радасна ва ўлонні маім.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

І блажэнная Тая, што паверыла, бо збу́дзецца ска́занае Ёй ад Госпада.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

І сказала Марыя: веліча́е душа Мая Госпада,

І мовила Марія:

і ўзра́даваўся дух Мой у Богу, Спасіцелі Маім,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

што спагля́нуў Ён на пако́ру Рабы Сваёй; бо вось ад гэтага часу будуць зваць Мяне блажэ́ннай усе ро́ды;

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

бо ўчынíў Мне вялікае Моцны, і святое імя́ Яго;

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

і міласэрнасць Яго ў ро́ды ро́даў да тых, што баяцца Яго;

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Ён праявíў сілу рукою Сваёю; рассе́яў ганарлíвых ду́мкамі сэ́рца іх;

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

скінуў моцных з прастолаў і ўзнёс пако́рлівых;

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

галодных здаво́ліў дабром, а багатых адпусціў ні з чым;

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

прыхіну́ў Ізра́іля, слугу́ Свайго, па́мятаючы пра міласць, —

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

як гаварыў бацька́м нашым, — да Аўраама і се́мені яго давеку.

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Прабыла́ ж Марыя з ёю каля трох месяцаў і вярнулася ў дом Свой.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

А Елісавеце настаў час радзíць, і яна нарадзíла сы́на.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

І пачулі суседзі і сваякі яе, што прымножыў Гасподзь міласць Сваю да яе і радаваліся з ёю.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

І ста́лася: у восьмы дзень прыйшлі абрэ́заць дзіця́, і хацелі назваць яго íмем ба́цькі яго, Заха́рыем.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

І, адказваючы, маці яго сказала: не, а назва́ны будзе Іаанам.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

І сказалі ёй: няма нікога ў радні тваёй, хто б зваўся гэтым íмем.

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

І зна́камі пыталіся ў ба́цькі яго, я́к бы ён хацеў, каб назва́лі яго.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

І, папрасіўшы дошчачку, ён напісаў: Іаан будзе імя́ яму. І здзівіліся ўсе.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

І адразу адкры́ліся ву́сны яго і язык яго, і ён стаў гаварыць, благаслаўля́ючы Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

І быў страх ва ўсіх, хто жыў вакол іх; і па ўсім горным кра́і Іудзейскім расказвалі пра ўсё гэта.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

І ўсе, хто чуў, паклалі гэта ў сэ́рцы сваім, ка́жучы: што́ будзе з дзіця́ці гэтага? І рука Гасподняя была́ з ім.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

І Заха́рыя, бацька яго, напоўніўся Духам Святым і прарочыў, ка́жучы:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

благаславёны Гасподзь Бог Ізра́ілеў, што наведаў народ Свой і вы́купіў яго;

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

І ўзняў нам рог спасення ў доме Давіда, слугí Свайго,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

як сказаў ву́снамі святых Сваіх прарокаў адве́ку,

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

што ўрату́е нас ад ворагаў нашых і ад рукí ўсіх, хто ненавідзіць нас;

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

каб зрабіць міласць бацька́м нашым і ўспомніць запаве́т Свой святы́,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

кля́тву, якой кля́ўся Ён Аўрааму, бацьку нашаму, каб даць нам,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

вы́зваленым ад рукí ворагаў нашых, без бо́язі

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

служы́ць Яму ў свя́тасці і пра́веднасці перад Ім ва ўсе дні жыцця́ нашага.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

І ты, дзіця́, прарокам Усявышняга будзеш назва́на, бо ты будзеш ісці перад аблíччам Госпада, каб падрыхтаваць шляхí Яму,

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

даць народу Яго спазна́ць спасе́нне ў адпушчэ́нні грахоў,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

па сардэчнай міласці Бога нашага, якою наве́даў нас Усход з вышынí,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

каб асвятлíць тых, што сядзяць у це́мры і це́ні смерці, скірава́ць ногі нашы на шлях міру.

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Дзіця ж расло і ўмацоўвалася духам; і было́ ў пусты́нях да дня з’яўле́ння свайго Ізра́ілю.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »