От Луки 22 глава

Евангелие от Луки святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Українська Біблія. Турконяк

Приближался же праздник Опресноков, называемый Пасхою.

Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.

И искали первосвященники и книжники, как бы убить Его, ибо они боялись народа.

Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.

И вошел сатана в Иуду, называемого Искариотом, одного из числа Двенадцати;

Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,

и он пошел совещаться с первосвященниками и начальниками стражи, как бы предать Его им.

і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.

И они обрадовались и согласились дать ему денег.

Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.

И он обещал и искал случая предать им Его не при народе.

І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.

Настал же день Опресноков, когда надлежало заколоть пасхального агнца;

Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.

и Он послал Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам пасху, чтобы нам вкусить ее.

І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.

Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?

Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?

И Он сказал им: вот, когда будете входить в город, встретится вам человек с кувшином воды; последуйте за ним в дом, куда он войдет;

А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,

и скажете хозяину дома: «говорит тебе Учитель: где покой, в котором Я вкусил бы пасху с учениками Моими?»

і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?

И он вам покажет горницу большую, убранную; там приготовьте.

І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.

Они пошли и нашли, как Он указал им, и приготовили пасху.

Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.

И когда настал час. Он возлег, и апостолы с Ним.

І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.

И Он сказал им: великим желанием возжелал Я вкусить эту пасху вместе с вами прежде Моего страдания:

І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;

ибо, говорю вам, не буду вкушать ее, доколе не исполнится она в Царстве Божием.

кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.

И взяв чашу, возблагодарив, сказал: возьмите ее и разделите между собою,

Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.

ибо говорю вам, что не буду пить отныне от плода лозы виноградной, доколе Царство Божие не придет.

Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.

И взяв хлеб, возблагодарив, преломил и дал им, говоря: это есть тело Мое, за вас отдаваемое. Делайте это в воспоминание о Мне.

І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.

Также и чашу после вечери, говоря: эта чаша есть новый завет в крови Моей, за вас изливаемой.

Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

Но вот рука предающего Меня со Мною за столом,

Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.

ибо Сын Человеческий идет по предназначению, но горе человеку тому, чрез которого Он предается.

Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.

И они начали спрашивать друг друга: кто же из них сделает это?

І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.

Возник и спор между ними, кто из них должен считаться большим.

Була й суперечка між ними, хто з них більший.

Он же сказал им: цари народов господствуют над ними, и имеющие власть над ними называются «Благодетелями».

А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.

А вы не так: но больший между вами да будет как младший, и начальствующий как служащий.

Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.

Ибо кто больше: возлежащий или служащий? Не возлежащий ли? А Я посреди вас — как служащий.

Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.

Но вы те, которые пребыли со Мною в испытаниях Моих;

Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;

и Я завещаю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,

як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —

чтобы вы ели и пили за трапезою Моею в Царстве Моем. И сядете вы на престолах и будете судить двенадцать колен Израилевых.

щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.

И сказал Господь: Симон, Симон, вот, сатана добился того, чтобы просеять вас, как пшеницу:

[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;

но Я молился о Тебе, чтобы не оскудела вера твоя, и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих,

Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!

Он же сказал Ему: Господи, с Тобою я готов и в тюрьму и на смерть идти.

Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.

Но Он сказал: говорю тебе, Петр: не пропоет сегодня петух, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.

Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!

И сказал им: когда Я послал вас без мешка и сумы и обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они сказали: ни в чем.

І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.

И Он сказал им: но теперь, у кого есть мешок, пусть возьмет; также и суму; и у кого нет, пусть продаст одежду свою и купит меч;

А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.

ибо говорю вам: нужно, чтобы совершилось на Мне это слово Писания: «И к беззаконным причтен». Ибо и то, что о Мне, приходит к концу.

Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!

Они же сказали: Господи, вот здесь два меча. И Он сказал им: довольно.

Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.

И выйдя, пошел, по обыкновению, на гору Масличную; за Ним последовали и ученики.

Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.

И придя на место, Он сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.

Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.

А Сам отошел от них на расстояние брошенного камня; и преклонив колени, молился,

А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,

говоря: Отче, если хочешь, пронеси эту чашу мимо Меня; впрочем, не Моя воля, но Твоя да будет.

промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!

И явился Ему ангел с неба, укрепляя Его.

З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.

И впав в томление, усиленнее молился; и сделался пот Его, как капли крови, падающие на землю.

Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.

И встав от молитвы, придя к ученикам, нашел их спящими от печали.

Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.

И сказал им: что вы спите? Встаньте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение.

І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.

Пока Он еще говорил, вот толпа, и тот, кого звали Иуда, один из Двенадцати, шел впереди их. И он приблизился к Иисусу, чтобы поцеловать Его.

Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].

Иисус же сказал ему: Иуда, поцелуем ли предаешь ты Сына Человеческого?

Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?

Окружавшие Его, увидев, что будет, сказали: Господи, что, если мы ударим мечем?

Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?

И один из них ударил первосвященникова раба и отсек ему правое ухо.

І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.

Иисус же сказал в ответ: оставьте, довольно! И коснувшись уха, исцелил раба.

Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.

И сказал Иисус пришедшим на Него первосвященникам и начальникам храмовой стражи и старейшинам: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями.

А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.

Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не подняли на Меня рук; но этот час — ваш, и власть тьмы.

Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.

Взяв Его, повели и ввели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.

Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.

Когда развели огонь среди двора и сели вместе, сидел и Петр между ними.

Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.

И одна служанка, увидев его, сидящего у огня, и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.

Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!

Но он отрекся и сказал: я не знаю Его, женщина.

Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!

И немного спустя другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал: человек, я не из них.

Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!

И около часа спустя кто-то другой начал настойчиво утверждать: поистине, и этот был с Ним; он, ведь, и Галилеянин.

Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.

Но Петр сказал: человек, я не знаю, что ты говоришь. И тотчас, пока он еще говорил, пропел петух.

Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.

И обернувшись, Господь взглянул на Петра. И вспомнил Петр слово Господне, как Он сказал ему: сегодня, прежде чем пропоет петух, ты отречешься от Меня трижды.

Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!

И выйдя вон, плакал горько.

І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

А люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;

А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;

и закрыв лицо Его, спрашивали: прореки, кто ударил Тебя?

вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?

И много иных хулений произносили на Него.

І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.

И когда настал день, собрался совет старейшин народа: и первосвященники, и книжники; и привели Его в свой синедрион.

Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,

И сказали: если Ты Христос, скажи нам. Он же сказал им: если Я вам скажу, вы не поверите;

кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;

а если спрошу, вы не ответите.

якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].

Отныне Сын Человеческий будет восседать по правую сторону силы Божией.

Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.

И сказали все: итак, Ты — Сын Божий? А Он им сказал: вы говорите, что Я.

Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.

Они же сказали: какая нам еще нужда в свидетельстве? Ибо мы сами слышали из уст Его.

Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!

« 21 глава 23 глава »