От Луки 22 глава

Евангелие от Луки святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

Приближался же праздник Опресноков, называемый Пасхою.
 
Набліжа́лася свята праснако́ў, што называецца Пасхаю;

И искали первосвященники и книжники, как бы убить Его, ибо они боялись народа.
 
і шукалі першасвятары́ і кніжнікі, як забіць Яго, бо яны баяліся народу.

И вошел сатана в Иуду, называемого Искариотом, одного из числа Двенадцати;
 
Увайшоў жа сатана ў Іуду, зва́нага Іскарыётам, аднаго з ліку двана́ццаці,

и он пошел совещаться с первосвященниками и начальниками стражи, как бы предать Его им.
 
і ён, пайшоўшы, дамовіўся з першасвятара́мі і начальнікамі, як ён ім вы́дасць Яго.

И они обрадовались и согласились дать ему денег.
 
І яны ўзра́даваліся і пагадзíліся даць яму срэ́бранікаў;

И он обещал и искал случая предать им Его не при народе.
 
і ён абяцаў і шукаў наго́ды вы́даць Яго ім не пры народзе.

Настал же день Опресноков, когда надлежало заколоть пасхального агнца;
 
Надышо́ў жа дзень праснако́ў, у які нале́жала прыно́сіць пасхальную ахвя́ру;

и Он послал Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам пасху, чтобы нам вкусить ее.
 
і паслаў Ён Пятра і Іаана, сказаўшы: пайдзíце, прыгату́йце нам есці пасху.

Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?
 
Яны ж сказалі Яму: дзе хочаш, каб мы прыгатава́лі?

И Он сказал им: вот, когда будете входить в город, встретится вам человек с кувшином воды; последуйте за ним в дом, куда он войдет;
 
Ён сказаў ім: вось, калі вы будзеце ўвахо́дзіць у горад, то сустрэ́нецца вам чалавек, які будзе не́сці збан вады; ідзіце ўслед за ім у дом, у які ён уво́йдзе,

и скажете хозяину дома: «говорит тебе Учитель: где покой, в котором Я вкусил бы пасху с учениками Моими?»
 
і скажы́це гаспадару́ дома: «Настаўнік кажа табе: дзе пакой, у якім Мне есці пасху з вучнямі Маімі?»

И он вам покажет горницу большую, убранную; там приготовьте.
 
І ён вам пакажа верхні пакой вялікі, усла́ны; там прыгату́йце.

Они пошли и нашли, как Он указал им, и приготовили пасху.
 
Яны пайшлі і знайшлі, як Ён сказаў ім; і прыгатава́лі пасху.

И когда настал час. Он возлег, и апостолы с Ним.
 
І, калі надышо́ў час, Ён узлёг, і дванаццаць апосталаў з Ім,

И Он сказал им: великим желанием возжелал Я вкусить эту пасху вместе с вами прежде Моего страдания:
 
і сказаў ім: вельмі жада́ў Я гэтую пасху есці з вамі, перш чым му́кі прыму́,

ибо, говорю вам, не буду вкушать ее, доколе не исполнится она в Царстве Божием.
 
бо кажу вам, што ўжо не буду есці яе, пакуль не здзе́йсніцца яна ў Царстве Божым.

И взяв чашу, возблагодарив, сказал: возьмите ее и разделите между собою,
 
І, узяўшы чашу, узнёс падзя́ку і сказаў: прымíце яе і падзялíце між сабою,

ибо говорю вам, что не буду пить отныне от плода лозы виноградной, доколе Царство Божие не придет.
 
бо кажу вам, што не буду піць ад пло́ду вінагра́днага, пакуль не пры́йдзе Царства Божае.

И взяв хлеб, возблагодарив, преломил и дал им, говоря: это есть тело Мое, за вас отдаваемое. Делайте это в воспоминание о Мне.
 
І, узяўшы хлеб, узнёс падзяку, пераламíў і даў ім, ка́жучы: гэта це́ла Маё, якое за вас аддае́цца; рабіце гэта на ўспамíн пра Мяне.

Также и чашу после вечери, говоря: эта чаша есть новый завет в крови Моей, за вас изливаемой.
 
Таксама і ча́шу пасля вячэ́ры, ка́жучы: гэтая чаша — новы запаве́т у Маёй крывí, якая за вас праліва́ецца.

Но вот рука предающего Меня со Мною за столом,
 
Але вось рука таго, хто выдае́ Мяне, са Мною за сталом;

ибо Сын Человеческий идет по предназначению, но горе человеку тому, чрез которого Он предается.
 
і ўсё ж Сын Чалавечы ідзе, як вы́значана, але го́ра таму чалавеку, які Яго выдае́.

И они начали спрашивать друг друга: кто же из них сделает это?
 
І яны пачалí пыта́цца адзін у аднаго, хто б гэта з іх быў, што зро́біць такое?

Возник и спор между ними, кто из них должен считаться большим.
 
Была́ ж і спрэ́чка паміж імі, хто з іх павінен лічы́цца бо́льшым.

Он же сказал им: цари народов господствуют над ними, и имеющие власть над ними называются «Благодетелями».
 
А Ён сказаў ім: цары́ народаў пану́юць над імі, і ўладары́ іх дабрадзе́ямі называ́юцца;

А вы не так: но больший между вами да будет как младший, и начальствующий как служащий.
 
вы ж не так: але бо́льшы сярод вас, няхай будзе як ме́ншы, а начальнік — як слуга́.

Ибо кто больше: возлежащий или служащий? Не возлежащий ли? А Я посреди вас — как служащий.
 
Бо хто бо́льшы: той, хто ўзляжы́ць, ці той, хто прыслу́жвае?е́ хіба́ не той, хто ўзляжы́ць? А Я пасярод вас як той, хто прыслу́жвае.

Но вы те, которые пребыли со Мною в испытаниях Моих;
 
Вы ж ператрыва́лі са Мною ў выпрабава́ннях Маіх,

и Я завещаю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,
 
і Я завяшча́ю вам, як завяшча́ў Мне Айцец Мой, Царства,

чтобы вы ели и пили за трапезою Моею в Царстве Моем. И сядете вы на престолах и будете судить двенадцать колен Израилевых.
 
каб вы елі і пілí за трапе́заю Маёю ў Царстве Маім, і будзеце сядзе́ць на прастолах і судзíць дванаццаць кале́н Ізра́ілевых.

И сказал Господь: Симон, Симон, вот, сатана добился того, чтобы просеять вас, как пшеницу:
 
І сказаў Гасподзь: Сíмане! Сíмане! вось, сатана прасіў, каб прасе́яць вас, як пшаніцу;

но Я молился о Тебе, чтобы не оскудела вера твоя, и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих,
 
але Я маліўся за цябе, каб не знікла вера твая; і ты не́калі, вярну́ўшыся, умацу́й братоў тваіх.

Он же сказал Ему: Господи, с Тобою я готов и в тюрьму и на смерть идти.
 
Ён жа сказаў Яму: Госпадзі! з Табою я гатовы і ў цямнíцу, і на смерць ісці.

Но Он сказал: говорю тебе, Петр: не пропоет сегодня петух, как ты трижды отречешься, что не знаешь Меня.
 
А Ён сказаў: кажу табе, Пётр, не прапяе́ сёння певень, як ты тройчы адрачэ́шся, сказаўшы, што не ведаеш Мяне.

И сказал им: когда Я послал вас без мешка и сумы и обуви, имели ли вы в чем недостаток? Они сказали: ни в чем.
 
І сказаў ім: калі Я пасыла́ў вас без мяшка, і без торбы, і без абу́тку, ці ме́лі вы ў чым няста́чу? Яны ж адказалі: ні ў чым.

И Он сказал им: но теперь, у кого есть мешок, пусть возьмет; также и суму; и у кого нет, пусть продаст одежду свою и купит меч;
 
Сказаў жа ім: але цяпер хто ма́е мяшок, няхай возьме яго, гэтакса́ма і торбу; а хто не ма́е, няхай прада́сць во́пратку сваю і ку́піць меч;

ибо говорю вам: нужно, чтобы совершилось на Мне это слово Писания: «И к беззаконным причтен». Ибо и то, что о Мне, приходит к концу.
 
бо кажу вам, што павінна яшчэ спо́ўніцца на Мне гэта напíсанае: «і да злачы́нцаў залíчаны». Бо тое, што пра Мяне, набліжа́ецца да канца.

Они же сказали: Господи, вот здесь два меча. И Он сказал им: довольно.
 
Яны ж сказалі: Госпадзі! вось тут два мячы. Ён сказаў ім: даво́лі.

И выйдя, пошел, по обыкновению, на гору Масличную; за Ним последовали и ученики.
 
І, вы́йшаўшы, пайшоў, як звыча́йна, на гару́ Елеонскую; і следам за Ім пайшлі вучні Яго.

И придя на место, Он сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.
 
Прыйшоўшы на месца, Ён сказаў ім: малíцеся, каб не ўпа́сці вам у спаку́су.

А Сам отошел от них на расстояние брошенного камня; и преклонив колени, молился,
 
І Сам адступіў ад іх на адле́гласць кíнутага ка́меня, і, стаўшы на кале́ні, маліўся,

говоря: Отче, если хочешь, пронеси эту чашу мимо Меня; впрочем, не Моя воля, но Твоя да будет.
 
ка́жучы: Ойча! калі хочаш, пранясí ча́шу гэтую міма Мяне! аднак не Мая воля, а Твая няхай будзе.

И явился Ему ангел с неба, укрепляя Его.
 
Явіўся ж Яму Ангел з неба і ўмацо́ўваў Яго.

И впав в томление, усиленнее молился; и сделался пот Его, как капли крови, падающие на землю.
 
І Ён, перажыва́ючы ўну́траную барацьбу́, стара́нней маліўся; і зрабіўся пот Яго, як кроплі крывí, што па́далі на зямлю́.

И встав от молитвы, придя к ученикам, нашел их спящими от печали.
 
І, уста́ўшы з малітвы і прыйшо́ўшы да вучняў, Ён знайшо́ў, што яны спяць ад сму́тку,

И сказал им: что вы спите? Встаньте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение.
 
і сказаў ім: што́ спіце́? уста́ньце і маліцеся, каб не ўпа́сці вам у спаку́су.

Пока Он еще говорил, вот толпа, и тот, кого звали Иуда, один из Двенадцати, шел впереди их. И он приблизился к Иисусу, чтобы поцеловать Его.
 
Яшчэ калі Ён гаварыў гэта, тады з’явіўся натоўп, і той, каго зва́лі Іуда, адзін з двана́ццаці, ішоў папе́радзе, і ён наблíзіўся да Іісуса, каб пацалава́ць Яго. Бо ён даў ім такі знак: Каго я пацалую, Той і ёсць.

Иисус же сказал ему: Иуда, поцелуем ли предаешь ты Сына Человеческого?
 
Іісус жа сказаў яму: Іуда! пацалу́нкам Сына Чалавечага выдае́ш?

Окружавшие Его, увидев, что будет, сказали: Господи, что, если мы ударим мечем?
 
Тыя, што былі з Ім, ба́чачы, да чаго ідзе, сказалі: Госпадзі! ці не ўда́рыць нам мячом?

И один из них ударил первосвященникова раба и отсек ему правое ухо.
 
І адзін з іх ударыў першасвятаро́вага раба і адсе́к яму правае ву́ха.

Иисус же сказал в ответ: оставьте, довольно! И коснувшись уха, исцелил раба.
 
На гэта Іісус сказаў: пакíньце, хопіць. І, дакрану́ўшыся да вуха яго, ацалíў яго.

И сказал Иисус пришедшим на Него первосвященникам и начальникам храмовой стражи и старейшинам: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями.
 
Сказаў жа Іісус першасвятара́м, і начальнікам аховы храма, і старэйшынам, якія сабра́ліся су́праць Яго: бы́ццам на разбойніка вы́йшлі вы з мяча́мі і кала́мі, каб узяць Мяне?

Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не подняли на Меня рук; но этот час — ваш, и власть тьмы.
 
штодня́ бываў Я з вамі ў храме, і вы не паднялí рук на Мяне; але гэта — ваша гадзíна і ўла́да це́мры.

Взяв Его, повели и ввели в дом первосвященника. Петр же следовал издали.
 
І, узя́ўшы Яго, павялі і прывялі ў дом першасвятара́. Пётр жа ішоў следам воддаль.

Когда развели огонь среди двора и сели вместе, сидел и Петр между ними.
 
Калі ж яны раскла́лі агонь пасярод двара́ і селі разам, сядзеў і Пётр паміж імі.

И одна служанка, увидев его, сидящего у огня, и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.
 
І адна служа́нка, уба́чыўшы яго, што сядзеў пры агні, і, прыгле́дзеўшыся да яго, сказала: і гэты з Ім быў.

Но он отрекся и сказал: я не знаю Его, женщина.
 
Але ён адро́кся ад Яго, ка́жучы: жанчы́на, я не ведаю Яго.

И немного спустя другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Петр сказал: человек, я не из них.
 
І неўзаба́ве другі, убачыўшы яго, сказаў: і ты з іх. Але Пётр сказаў: чалавеча, не.

И около часа спустя кто-то другой начал настойчиво утверждать: поистине, и этот был с Ним; он, ведь, и Галилеянин.
 
І, як прайшло́ каля адной гадзíны, нехта іншы настойваў, ка́жучы: сапраўды́ і гэты з Ім быў, бо ён галіле́янін.

Но Петр сказал: человек, я не знаю, что ты говоришь. И тотчас, пока он еще говорил, пропел петух.
 
Але Пётр сказаў: чалаве́ча, я не ведаю, што́ ты гаворыш. І адразу, калі ён яшчэ гаварыў, заспяваў певень.

И обернувшись, Господь взглянул на Петра. И вспомнил Петр слово Господне, как Он сказал ему: сегодня, прежде чем пропоет петух, ты отречешься от Меня трижды.
 
І, абярнуўшыся, Гасподзь паглядзе́ў на Пятра; і ўспо́мніў Пётр сло́ва Гасподняе, як Ён сказаў яму: перш чым заспява́е певень, адрачэ́шся ад Мяне тройчы.

И выйдя вон, плакал горько.
 
І, вы́йшаўшы вон, горка заплакаў.

А люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;
 
А людзі, якія трыма́лі Іісуса, насміха́ліся з Яго і бíлі;

и закрыв лицо Его, спрашивали: прореки, кто ударил Тебя?
 
і, накры́ўшы Яго, бíлі Яго па тва́ры і пыта́ліся ў Яго, ка́жучы: прароч, хто ўдарыў Цябе?

И много иных хулений произносили на Него.
 
І многа іншых блюзне́рстваў гаварылі су́праць Яго.

И когда настал день, собрался совет старейшин народа: и первосвященники, и книжники; и привели Его в свой синедрион.
 
І калі настаў дзень, сабра́ліся старэйшыны народа, і першасвятары́, і кніжнікі, і прывялі Яго ў сінедрыён свой

И сказали: если Ты Христос, скажи нам. Он же сказал им: если Я вам скажу, вы не поверите;
 
і сказалі: ці Ты Хрыстос? скажы нам. Ён жа сказаў ім: калі Я скажу вам, вы не паве́рыце;

а если спрошу, вы не ответите.
 
а калі і спыта́юся ў вас, не адка́жаце Мне і не адпу́сціце;

Отныне Сын Человеческий будет восседать по правую сторону силы Божией.
 
адгэтуль Сын Чалавечы будзе сядзець правару́ч сілы Божай.

И сказали все: итак, Ты — Сын Божий? А Он им сказал: вы говорите, что Я.
 
І сказалі ўсе: дык Ты — Сын Божы? Ён жа сказаў ім: вы кажаце, што Я.

Они же сказали: какая нам еще нужда в свидетельстве? Ибо мы сами слышали из уст Его.
 
Яны ж сказалі: якое нам яшчэ трэ́ба све́дчанне? мы ж самі чулі з ву́снаў Яго!



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.