От Луки 22 глава

Евангелие от Луки
Синодальный перевод → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

Приближался праздник опресноков, называемый Пасхою,
 
Набліжалася ж свята Праснакоў, якое называецца Пасхай.

и искали первосвященники и книжники, как бы погубить Его, потому что боялись народа.
 
І першасвятары і кніжнікі шукалі, як бы забіць Яго, але баяліся людзей.

Вошёл же сатана в Иуду, прозванного Искариотом, одного из числа двенадцати,
 
Шатан жа ўвайшоў у Юду, якога празывалі Іскарыётам, аднаго з дванаццаці;

и он пошёл, и говорил с первосвященниками и начальниками, как Его предать им.
 
і ён выйшаў і дамовіўся з першасвятарамі і начальнікамі, як выдаць ім Ісуса.

Они обрадовались и согласились дать ему денег;
 
Яны ж узрадаваліся і вырашылі даць яму грошы.

и он обещал, и искал удобного времени, чтобы предать Его им не при народе.
 
І паабяцаў ён ім, ды шукаў нагоды, каб выдаць Яго ім не пры людзях.

Настал же день опресноков, в который надлежало заколать пасхального агнца,
 
І надышоў дзень праснакоў, у які належала ахвяраваць Пасху.

и послал Иисус Петра и Иоанна, сказав: пойдите, приготовьте нам есть пасху.
 
І паслаў Ісус Пётру і Яна, кажучы: «Ідзіце і прыгатуйце нам Пасху, каб мы з’елі».

Они же сказали Ему: где велишь нам приготовить?
 
А яны сказалі Яму: «Дзе хочаш, каб прыгатавалі?»

Он сказал им: вот, при входе вашем в город, встретится с вами человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним в дом, в который войдёт он,
 
І Ён сказаў ім: «Вось, калі вы будзеце ўваходзіць у горад, сустрэнецца вам чалавек, што будзе несці збан вады; ідзіце за ім у дом, у які ўвойдзе.

и скажите хозяину дома: «Учитель говорит тебе: где комната, в которой бы Мне есть пасху с учениками Моими?»
 
Ды скажыце гаспадару дома: “Вучыцель кажа табе: “Дзе пакой, у якім Я з вучнямі Маімі мог бы з’есці пасху?”

И он покажет вам горницу большую устланную; там приготовьте.
 
Ён вам пакажа вялікую святліцу засланую, там прыгатуйце».

Они пошли, и нашли, как сказал им, и приготовили пасху.
 
Пайшоўшы, знайшлі ўсё, як Ён сказаў ім, і прыгатавалі пасху.

И, когда настал час, Он возлёг, и двенадцать Апостолов с Ним,
 
А калі надышла гадзіна, узлег Ён і дванаццаць Апосталаў з Ім.

и сказал им: очень желал Я есть с вами сию пасху прежде Моего страдания,
 
І гаворыць ім: «Жаданнем вялікім жадаў Я з’есці гэтую пасху з вамі перш, чым буду цярпець.

ибо сказываю вам, что уже не буду есть её, пока она не совершится в Царствии Божием.
 
Бо кажу вам: не буду ўжо яе есці, пакуль не споўніцца яна ў Валадарстве Божым».

И, взяв чашу и благодарив, сказал: приимите её и разделите между собою,
 
І, узяўшы келіх, склаў падзяку і сказаў: «Бярыце яго і падзяліце між сабой.

ибо сказываю вам, что не буду пить от плода виноградного, доколе не придёт Царствие Божие.
 
Бо кажу вам: адсюль не буду піць з плода вінаграду, пакуль не прыйдзе Валадарства Божае».

И, взяв хлеб и благодарив, преломил и подал им, говоря: сие есть тело Моё, которое за вас предаётся; сие творите в Моё воспоминание.
 
І, узяўшы хлеб, склаў падзяку, і паламаў, і даў ім, кажучы: «Гэта Цела Маё, каторае за вас даецца. Гэта рабіце ў Маю памяць».

Также и чашу после вечери, говоря: сия чаша есть Новый Завет в Моей крови, которая за вас проливается.
 
Падобна і келіх [узяў] па вячэры, кажучы: «Гэты келіх ёсць Новы Запавет у Крыві Маёй, якая за вас праліваецца.

И вот, рука предающего Меня со Мною за столом;
 
Аднак вось рука таго, хто выдае Мяне, разам з Маёю на стале.

впрочем, Сын Человеческий идёт по предназначению, но горе тому человеку, которым Он предаётся.
 
Сын Чалавечы, праўда, адыходзіць паводле таго, як вызначана; аднак гора таму чалавеку, якім Ён выдаецца».

И они начали спрашивать друг друга, кто бы из них был, который это сделает.
 
І яны пачалі пытацца адзін аднаго, хто з іх той, які збіраецца гэта ўчыніць.

Был же и спор между ними, кто из них должен почитаться большим.
 
І сталася спрэчка між імі, хто з іх павінен лічыцца большым.

Он же сказал им: цари господствуют над народами, и владеющие ими благодетелями называются,
 
Але Ён сказаў ім: «Цары народаў валадараць над імі, і тыя, хто над імі маюць уладу, завуцца дабрадзеямі.

а вы не так: но кто из вас больше, будь как меньший, и начальствующий — как служащий.
 
Але вы не так: і хто ў вас большы, хай будзе як меншы, і правадыр — як паслугач.

Ибо кто больше: возлежащий или служащий? не возлежащий ли? А Я посреди вас, как служащий.
 
Бо хто большы: ці той, хто ўзлягае, ці той, хто паслугуе? Ці не той, хто сядзіць пры стале? Я, аднак, пасярод вас як той, што паслугуе.

Но вы пребыли со Мною в напастях Моих,
 
Вы ж ёсць тыя, што вытрывалі пры Мне ў выпрабаваннях Маіх.

и Я завещаваю вам, как завещал Мне Отец Мой, Царство,
 
Я вам пераказваю Валадарства, як Мне пераказаў Айцец Мой,

да ядите и пиете за трапезою Моею в Царстве Моём, и сядете на престолах судить двенадцать колен Израилевых.
 
каб вы елі і пілі пры стале Маім у Валадарстве Маім, і сядзелі на пасадах, судзячы дванаццаць пакаленняў Ізраэля».

И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу,
 
[І сказаў Госпад:] «Сімоне, Сімоне! Вось шатан дабіваўся вас, каб пасеяць, як пшаніцу;

но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих.
 
але Я маліўся за цябе, каб не заняпала вера твая. І ты, з часам навярнуўшыся, умацоўвай братоў тваіх».

Он отвечал Ему: Господи! с Тобою я готов и в темницу и на смерть идти.
 
Той жа сказаў Яму: «Госпадзе, я гатовы з Табой ісці ў вязніцу і на смерць».

Но Он сказал: говорю тебе, Пётр, не пропоёт петух сегодня, как ты трижды отречёшься, что не знаешь Меня.
 
Але Ён сказаў: «Кажу табе, Пётра, не запяе певень сёння, як тройчы зрачэшся, што ведаеш Мяне».

И сказал им: когда Я посылал вас без мешка и без сумы и без обуви, имели ли вы в чём недостаток? Они отвечали: ни в чём.
 
І сказаў ім: «Калі Я пасылаў вас без капшука і без торбы і пасталоў, ці ж вам не хапала чаго?» І яны сказалі: «Анічога».

Тогда Он сказал им: но теперь, кто имеет мешок, тот возьми его, также и суму; а у кого нет, продай одежду свою и купи меч;
 
Сказаў ім тады: «А цяпер хто мае капшук, хай возьме, таксама і торбу, а хто не мае, хай прадасць туніку сваю і купіць меч.

ибо сказываю вам, что должно исполниться на Мне и сему написанному: «и к злодеям причтён». Ибо то, что о Мне, приходит к концу.
 
Бо кажу вам: мусіць споўніцца на Мне тое, што напісана: “І да злачынцаў быў залічаны”. Бо тое, што адносіцца да Мяне, спаўняецца».

Они сказали: Господи! вот, здесь два меча. Он сказал им: довольно.
 
А яны сказалі: «Госпадзе, вось тут два мечы». І Ён сказаў ім: «Хопіць».

И, выйдя, пошёл по обыкновению на гору Елеонскую, за Ним последовали и ученики Его.
 
І, выйшаўшы, Ісус па звычаю накіраваўся на гару Аліўную, а за Ім пайшлі і вучні Яго.

Придя же на место, сказал им: молитесь, чтобы не впасть в искушение.
 
І, калі прыбыў на месца, сказаў ім: «Маліцеся, каб не ўвайшлі ў спакушэнне».

И Сам отошёл от них на вержение камня, и, преклонив колени, молился,
 
І Сам аддаліўся, адышоўшы ад іх, як кінуць камень, ды, упаўшы на калені, маліўся,

говоря: Отче! о, если бы Ты благоволил пронести чашу сию мимо Меня! впрочем, не Моя воля, но Твоя да будет.
 
кажучы: «Ойча, калі хочаш, пранясі гэты келіх міма Мяне! Аднак не Мая воля, але Твая хай станецца».

Явился же Ему Ангел с небес и укреплял Его.
 
І з’явіўся Яму анёл з неба, умацоўваючы Яго. А Ён, будучы ў агоніі, тым даўжэй маліўся.

И, находясь в борении, прилежнее молился, и был пот Его, как капли крови, падающие на землю.
 
І стаўся пот Яго, як кроплі крыві, што сцякае на зямлю.

Встав от молитвы, Он пришёл к ученикам, и нашёл их спящими от печали,
 
І, калі падняўся ад малітвы і прыйшоў да вучняў, убачыў, што яны спяць ад смутку.

и сказал им: что вы спите? встаньте и молитесь, чтобы не впасть в искушение.
 
І гаворыць ім: «Чаму спіце? Падымайцеся і маліцеся, каб не ўвайшлі ў спакушэнне».

Когда Он ещё говорил это, появился народ, а впереди его шёл один из двенадцати, называемый Иуда, и он подошёл к Иисусу, чтобы поцеловать Его. Ибо он такой им дал знак: Кого я поцелую, Тот и есть.
 
Калі яшчэ Ён гэта гаварыў, вось, натоўп, і наперадзе яго адзін з дванаццаці, які называўся Юда, і ён наблізіўся да Ісуса, каб пацалаваць Яго.

Иисус же сказал ему: Иуда! целованием ли предаёшь Сына Человеческого?
 
А Ісус сказаў яму: «Юда, пацалункам Сына Чалавечага выдаеш?»

Бывшие же с Ним, видя, к чему идёт дело, сказали Ему: Господи! не ударить ли нам мечом?
 
А тыя, што вакол Яго былі, бачачы, што мае адбыцца, сказалі: «Госпадзе, ці не ўдарыць нам мечам?»

И один из них ударил раба первосвященникова, и отсёк ему правое ухо.
 
Ды адзін з іх ударыў паслугача першасвятара і адсёк яму правае вуха.

Тогда Иисус сказал: оставьте, довольно. И, коснувшись уха его, исцелил его.
 
А Ісус, адказваючы, гаворыць: «Спыніцеся, хопіць!» і, дакрануўшыся да вуха яго, аздаравіў яго.

Первосвященникам же и начальникам храма и старейшинам, собравшимся против Него, сказал Иисус: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня?
 
Затым сказаў Ісус тым, што прыйшлі па Яго, першасвятарам, і кіраўнікам святыні, і старэйшынам: «Як на разбойніка выйшлі вы з мечамі і кіямі?

Каждый день бывал Я с вами в храме, и вы не поднимали на Меня рук, но теперь ваше время и власть тьмы.
 
Калі штодзень знаходзіўся Я з вамі ў святыні, не паднялі вы на Мяне рук; але цяпер ваш час і ўлада цемры».

Взяв Его, повели и привели в дом первосвященника. Пётр же следовал издали.
 
І, узяўшы Яго, павялі і прывялі ў дом першасвятара. Пётра ж ішоў за імі здалёк.

Когда они развели огонь среди двора и сели вместе, сел и Пётр между ними.
 
А калі распалілі вогнішча пасярод двара і заселі вакол агню, сядзеў між іх і Пётра.

Одна служанка, увидев его сидящего у огня и всмотревшись в него, сказала: и этот был с Ним.
 
І, калі ўбачыла нейкая служка, што ён сядзіць пры святле, і ўгледзелася ў яго, сказала:

Но он отрёкся от Него, сказав женщине: я не знаю Его.
 
«І гэты быў з Ім». А ён зрокся Яго, кажучы:

Вскоре потом другой, увидев его, сказал: и ты из них. Но Пётр сказал этому человеку: нет!
 
«Жанчына, я не ведаю Яго!» А праз кароткі час, убачыўшы яго, нехта іншы сказаў: «І ты з іх». Пётра ж гаворыць: «О чалавеча, гэта не я».

Прошло с час времени, ещё некто настоятельно говорил: точно и этот был с Ним, ибо он Галилеянин.
 
А калі прайшло каля гадзіны часу, нехта іншы настойваў, кажучы: «Сапраўды, і гэты быў з Ім, бо і ён галілеец».

Но Пётр сказал тому человеку: не знаю, что ты говоришь. И тотчас, когда ещё говорил он, запел петух.
 
І гаворыць Пётра: «Чалавеча, не ведаю, што ты кажаш». І зараз, калі ён яшчэ гаварыў, запяяў певень.

Тогда Господь, обратившись, взглянул на Петра, и Пётр вспомнил слово Господа, как Он сказал ему: «прежде нежели пропоёт петух, отречёшься от Меня трижды».
 
І Госпад, павярнуўшыся, глянуў на Пётру; і Пётра ўспомніў слова Госпада, як яму прадказаў: «Перш, чым запяе певень, тройчы зрачэшся Мяне».

И, выйдя вон, горько заплакал.
 
І, выйшаўшы вон, Пётра горка заплакаў.

Люди, державшие Иисуса, ругались над Ним и били Его;
 
А мужы, якія трымалі Ісуса, здзекаваліся з Яго і білі,

и, закрыв Его, ударяли Его по лицу и спрашивали Его: прореки, кто ударил Тебя?
 
і закрылі Яму твар, і пыталіся ў Яго, кажучы: «Праракуй, хто ўдарыў Цябе?»

И много иных хулений произносили против Него.
 
Ды многа іншых блюзненняў гаварылі на Яго.

И как настал день, собрались старейшины народа, первосвященники и книжники, и ввели Его в свой синедрион,
 
А калі настаў дзень, сабраліся старэйшыны народа, і першасвятары, і кніжнікі і прывялі Яго ў свой сінедрыён,

и сказали: Ты ли Христос? скажи нам. Он сказал им: если скажу вам, вы не поверите;
 
кажучы: «Калі Ты — Хрыстос, дык скажы нам». А Ён гаворыць ім: «Калі скажу вам, не паверыце Мне,

если же и спрошу вас, не будете отвечать Мне и не отпустите Меня;
 
а калі спытаюся, не адкажаце Мне і не вызваліце.

отныне Сын Человеческий воссядет одесную силы Божией.
 
Але адгэтуль будзе Сын Чалавечы сядзець праваруч Магутнасці Бога».

И сказали все: итак, Ты Сын Божий? Он отвечал им: вы говорите, что Я.
 
Дык сказалі яны ўсе: «Дык Ты — Сын Божы?» Ён гаворыць ім: «Вы самі кажаце, што гэта Я».

Они же сказали: какое ещё нужно нам свидетельство? ибо мы сами слышали из уст Его.
 
Дык яны сказалі: «Якая нам яшчэ патрэба ў сведчанні? Бо мы самі чулі з вуснаў Яго».

Примечания:

 
Синодальный перевод
17 приимите — примите, возьмите.
41 вержение — бросок.
61 обратившись — в смысле обернувшись, повернувшись.
69 одесную — по правую руку, справа.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.