От Луки 18 глава

От Луки, святое благовествование
Cовременный перевод WBTC → Сучасний переклад

И рассказал Иисус ученикам притчу о том, что следует всегда молиться и не терять надежды.

Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.

Он сказал: "В одном городе жил судья: он и Бога не боялся, и людей не уважал.

Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.

И была в том городе вдова. Много раз она приходила к нему, говоря: "Защити меня от противника моего!"

У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”

Долгое время он не хотел этого делать. Но в конце концов сказал себе: "Хотя я и Бога не боюсь, и людей не уважаю,

4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».

однако эта вдова не оставляет меня в покое. Я помогу ей добиться правосудия, чтобы она больше не приходила и не надоедала мне".

Тогда Господь сказал: "Слышите, что сказал неправедный судья?

І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?

Разве Бог не сделает так, чтобы свершилось правосудие для избранников Его, которые взывают к Нему денно и нощно? Разве будет Он медлить с ответом?

То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?

Я говорю вам: Он поможет Своим избранникам, и скоро! Но когда придёт Сын Человеческий, то найдёт ли Он веру на земле?"

Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»

Иисус рассказал ещё притчу тем, кто был уверен в своей праведности и смотрел на всех свысока:

Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

"Два человека пошли в храм помолиться. Один из них был фарисей, другой — сборщик налогов.

«Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.

Фарисей, встав в стороне, молился так: "О Боже, благодарю Тебя, что я не похож на других людей: грабителей, обманщиков, прелюбодеев или даже на этого сборщика налогов.

Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.

Я пощусь дважды в неделю и отдаю десятую часть своих доходов".

Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.

А сборщик налогов стоял в стороне и, не осмеливаясь даже глаз поднять к небу, молился со всем смирением перед Богом, говоря: "О Боже, будь милостив ко мне, грешнику!"

А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”

Я говорю вам: этот человек, закончив молиться, вернулся домой праведным перед Богом. Фарисей же, считавший себя выше других, был неправеден перед Богом. Ибо каждый, возвышающий себя, будет унижен, а каждый, унижающий себя, будет возвышен".

Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».

Некоторые люди приносили к Иисусу детей, чтобы Он прикоснулся к ним. Ученики же, увидев это, осуждали их.

Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.

Но Иисус призвал к себе детей, а ученикам сказал: "Пусть дети малые приходят ко Мне, не останавливайте их, ибо таким, как они, принадлежит Царство Божье.

Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.

Истинно говорю: кто не принимает Царства Божьего, словно малое дитя, не войдёт в него".

Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».

И один из предводителей иудейских спросил Его: "Учитель добрый, что должен я сделать, чтобы унаследовать вечную жизнь?"

Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»

Иисус же сказал ему: "Почему называешь Меня добрым? Никто не добр, кроме одного Бога.

Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.

Ты знаешь заповеди: "Не прелюбодействуй, не убей, не укради, не лжесвидетельствуй, почитай отца и мать".

Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.

Но предводитель сказал: "Я выполнял всё это с юности".

А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.

Когда Иисус услышал это, Он сказал: "Одного всё же не хватает тебе: продай всё, что имеешь, и раздай бедным, и будет тебе награда на небесах. Тогда приди, и следуй за Мной".

Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».

Но тот, услышав это, опечалился, ибо был очень богат.

Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.

Увидев его печаль, Иисус сказал: "Как трудно богатым войти в Царство Божье!

Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!

Ведь легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Царство Божье".

Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

И люди, слышавшие это, сказали: "Кто же тогда будет спасён?"

Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»

Иисус ответил: "Что невозможно для людей, возможно для Бога".

Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».

Тогда Пётр сказал: "Посмотри, мы оставили всё, что у нас было, и последовали за Тобой".

Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»

Иисус сказал им: "Истинно говорю: нет никого, кто, оставив дом, или жену, или брата, или родителей, или детей ради Царства Божьего,

29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».

не получит во много раз больше в этой жизни, а после своей смерти — вечную жизнь с Богом".

Отведя в сторону двенадцать апостолов, Иисус сказал им: "Слушайте! Мы идём в Иерусалим, и всё, что записано пророками о Сыне Человеческом, исполнится.

Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.

Да, Он будет предан язычникам, над Ним будут издеваться, оскорблять, унижать и оплёвывать Его.

Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.

И будут бить Его кнутами и убьют. И на третий день Он воскреснет".

Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».

Но они ничего не поняли из этого, ибо от них был скрыт смысл сказанного Им.

Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.

Приближаясь к Иерихону, Иисус встретил слепого, сидевшего у дороги и просящего милостыню.

Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.

Услышав, что мимо проходит народ, он спросил, что происходит.

Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.

И ему сказали, что идёт Иисус из Назарета.

І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.

Тогда он закричал: "Иисус, Сын Давида, смилуйся надо мной!"

І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Те, кто шли впереди, заставляли его молчать, но он ещё громче кричал: "Сын Давидов, смилуйся надо мной!"

Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Иисус остановился и приказал привести слепого к Нему. Когда же тот подошёл, Иисус спросил его:

Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:

"Что ты хочешь, чтобы Я сделал для тебя?" И тот сказал: "Господи! Я хочу прозреть!"

«Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».

И сказал ему Иисус: "Прозри! Вера твоя исцелила тебя!"

Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».

И тотчас же зрение вернулось к этому человеку. И он последовал за Иисусом, прославляя Бога. И люди видели это и воздали хвалу Богу.

І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.

« 17 глава 19 глава »