1 Царств 1 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Жил в Раматаим-Цофиме, что на Ефремовом нагорье, человек по имени Элкана, сын Ерохама, внук Элиху, правнук Тоху, праправнук Цуфа из рода Эфрати.1

Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.

У него было две жены: одну звали Анна, другую — Пенинна. У Пенинны были дети, а у Анны их не было.

У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.

Каждый год тот человек ходил из своего города в Силом на поклонение ГОСПОДУ Воинств, чтобы совершить жертвоприношения; священниками ГОСПОДНИМИ там были Хофни и Финеес, сыновья Илия.

І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.

В день жертвоприношения Элкана давал жене своей Пенинне, ее сыновьям и дочерям жертвенное мясо,2

Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.

а Анне выделял двойную долю, потому что любил Анну, хотя ГОСПОДЬ и не дал ей детей.3

Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.

Соперница же унижала Анну и поносила4 из-за того, что ГОСПОДЬ не дал ей детей.

Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.

Так повторялось из года в год: всякий раз, когда приходили они в Храм ГОСПОДЕНЬ, одна унижала другую, а та плакала и отказывалась есть.

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.

Элкана, муж Анны, спрашивал ее: «Почему ты всё плачешь и не ешь? Что за печаль у тебя на сердце? Разве я для тебя не дороже десяти сыновей?»

І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?

Однажды после жертвенного пира в Силоме, когда у входа в Святилище Храма ГОСПОДНЯ восседал священник Илий, Анна поднялась

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.

и, тяжело страдая в душе и горько плача, обратилась с молитвой к ГОСПОДУ.

Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала [1].

Дала она Ему такой обет: «О ГОСПОДИ Воинств, если Ты видишь, как страдает раба Твоя, и вспомнишь обо мне, если не забудешь Свою рабу и дашь ей родить мальчика, то я отдам его ГОСПОДУ на всю его жизнь, и бритва не коснется его головы».

І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся [2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо [3] не підніметься до його голови.

Долго молилась она ГОСПОДУ, а священник Илий смотрел на ее губы:

І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,

Анна молилась безмолвно,5 только губы ее шевелились, а голоса не было слышно, и Илий принял ее за пьяную.

— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.

Илий сказал ей: «Долго еще ты будешь здесь стоять пьяной? Ступай протрезвись!»

І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!

Но Анна отвечала ему: «Нет, господин мой, перед тобой6 женщина, удрученная горем, ни вина, ни хмельного напитка я не пила — я душу изливаю пред ГОСПОДОМ.

Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.

Не думай, что раба твоя — никчемная женщина, нет, я говорила много оттого, что велика моя беда, моя обида!»

Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.

На это Илий сказал: «Ступай с миром, и да исполнит Бог Израиля твою просьбу, дарует тебе, что ты просила у Него».

А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.

Сказала женщина: «Да обретет раба твоя милость твою!» — и отправилась к себе, стала есть и пить, и не было более печали на ее лице.

А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.

Встали они рано поутру, поклонились ГОСПОДУ и отправились домой, в Раму. Элкана познал жену свою Анну, и вспомнил о ней ГОСПОДЬ.

І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,

В должный срок Анна родила сына и дала ему имя Самуил, говоря: «Я вымолила его у ГОСПОДА».7

і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл [4] , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.

Когда муж ее Элкана отправился со всем семейством принести ежегодную жертву ГОСПОДУ и исполнить свой обет,

І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.

Анна не пошла, сказав мужу: «Когда мальчик будет отнят от груди, тогда я отведу его туда, чтобы он предстал пред ГОСПОДОМ и остался там навсегда».

Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.

Муж ее Элкана ответил: «Поступай, как считаешь нужным, оставайся дома, пока не отнимешь его от груди, — только бы ГОСПОДЬ исполнил слово Свое».8 И женщина осталась; она кормила грудью сына, пока он не был отнят от груди.

І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.

Вскормив его, она взяла с собой трехлетнего тельца,9 одну эфу муки, мех вина и отвела сына в Святилище10 ГОСПОДНЕ в Силоме. Мальчик был еще маленьким.

А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.

Тельца закололи, мальчика подвели к священнику Илию.

Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі

Анна сказала: «О господин мой, жива душа твоя, господин мой! Я та самая женщина, что стояла пред тобой здесь, молясь ГОСПОДУ.

і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,

Вот этого мальчика я вымаливала тогда; исполнил ГОСПОДЬ мою просьбу — даровал, что я просила у Него.

молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.

И я отдаю его ГОСПОДУ: навсегда отдан он ГОСПОДУ». И оставила она его там для ГОСПОДА.11

Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: в Раматаиме один человек из рода цуфитов… ефремлянин.

4 [2] — Или: наделял долями (жертвенного мяса).

5 [3] — Букв.: затворил ее чрево; то же в ст. 6.

6 [4] — Или: раздражала, чтобы обидеть; то же в ст. 7.

13 [5] — Букв.: в сердце своем.

15 [6] — Букв.: я.

20 [7] — Имя Самуил (евр. Шемуэль) созвучно выражению «испросила у Бога», но может означать: «услышал Бог» или «имя Божье».

23 [8] — В некоторых рукописях: слово, вышедшее из уст твоих; или: слово твое.

24 [9] — Так в некот. рукописях и переводах, в других: трех тельцов; или: трехлетнего тельца и хлебы.

24 [10] — Букв.: дом.

28 [11] — Так в LXX и некот. рукописях; масоретский текст: и поклонились они там Господу.

« 4 глава 2 глава »