1 Царств 25 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Умер Самуил, и все израильтяне собрались, оплакали его и погребли на родине его, в Раме. Оттуда Давид отправился в пустыню Паран.

Помер Самуїл, і весь Ізраїль збирається, і оплакують його, і хоронять його в його домі, в Арматаїмі. А тим часом Давид піднявся і прийшов у пустелю Маана.

Жил в Маоне один человек, владевший угодьями в селении Кармил.1 Он был очень богат, у него было три тысячи овец и тысяча коз. Вот что случилось, когда однажды в Кармиле стригли его овец.

І був собі чоловік у Маані, а його стада — в Кармилі. І чоловік був дуже великий, і в нього стада — три тисячі овець і тисяча кіз. І сталося, що він стриг своє стадо в Кармилі.

Звали этого человека Навал, а его жену — Авигаиль. Она была женщиной благоразумной и красивой, а он вел себя упрямо и злобно. Он был из рода Халева.

Ім’я чоловіка — Навал, а ім’я його жінки — Авіґея. І його жінка була розумна і дуже гарна на вигляд, а чоловік був тяжкий і поганий у справах, і чоловік був собачий.

Скрываясь в пустыне, Давид узнал, что у Навала стрижка овец,

І почув Давид у пустелі, що Навал, кармилієць, стриже своє стадо.

и отправил к нему десять слуг. «Ступайте в Кармил, — велел он им, — идите к Навалу. Приветствуйте его от моего имени

Тож Давид послав десятьох слуг, і сказав слугам: Підіть у Кармил і зайдіть до Навала та запитайте його в моє ім’я про мир.

и скажите ему так: „ Долгой тебе жизни! Мир тебе, и дому твоему, и всем, кто с тобой!

І скажете так: І ти будь здоровим у порах, і твій дім, і все твоє нехай буде здорове.

Слышал я, что сейчас у тебя стригут овец. Твои пастухи пасли овец рядом с нами, мы их не обижали, и не пропало у них ничего за то время, пока они жили здесь с нами в Кармиле.

І тепер ось я почув, що в тебе стрижуть твої пастухи, які були з нами в пустелі, і ми їм не перешкодили, і ми в них нічого не вимагали всі дні, коли вони були в Кармилі.

Расспроси своих слуг, они расскажут тебе. А теперь яви свою милость нам,2 мы пришли в добрый час:3 прошу, дай, что найдется у тебя под рукой, твоим слугам и сыну твоему Давиду“».

Запитай своїх слуг, і тобі сповістять. Тож хай знайдуть слуги милість у твоїх очах, бо ми прийшли в добрий час. Дай же твоєму синові Давидові, що лише знайде твоя рука.

Слуги Давида отправились к Навалу и, передав ему все эти слова от имени Давида, замолчали.

І приходять слуги, і говорять ці слова до Навала згідно з усіма цими словами ім’ям Давида.

«Да кто такой Давид, — сказал в ответ Навал, — кто такой этот сын Иессея? Много нынче развелось рабов, что сбежали от своих владык!

І підскочив Навал, і відповів слугам Давида, і сказав: Хто такий Давид, і хто син Єссея? Сьогодні намножилося рабів, які відходять кожний з-перед обличчя свого володаря!

Что же мне, взять мой хлеб и воду, туши скота, зарезанного для моих стригалей, и отдать людям, о которых я даже не знаю, откуда они?»

Тож хіба візьму мій хліб, моє вино і моє заколене, яке я заколов тим, хто стриже мені вівці, і це дам мужам, про яких не знаю, звідки вони?

Слуги Давида ушли ни с чем и, вернувшись, передали ему все эти слова.

І слуги Давида відійшли своєю дорогою, і повернулися та прийшли й сповістили Давидові згідно з цими словами.

Тогда Давид приказал своим людям: «Возьмите с собой мечи». Они повесили на поясах свои мечи, и Давид сделал то же самое. Около четырехсот человек последовало за Давидом, а двести остались при обозе.

І сказав Давид своїм мужам: Нехай кожний підпережеться своїм мечем! І за Давидом пішло якихось чотириста чоловік, а двісті залишилися з речами.

Тем временем один из слуг сообщил о случившемся Авигаили, жене Навала: «Давид прислал из пустыни гонцов, чтобы благословить нашего владыку, а тот накричал на них.

А один зі слуг сповістив Авіґеї, жінці Навала, кажучи: Ось Давид послав послів з пустелі, щоб поблагословити нашого володаря, та він відвернувся від них.

Эти люди были очень добры к нам, не обижали нас, и у нас не пропало ничего за то время, пока мы оставались с ними, пока были на пастбищах.

А мужі були до нас дуже добрими. Не перешкодили нам, і не вимагали в нас усі дні, які ми були з ними. І коли ми були в полі,

Были они для нас защитой и днем и ночью, пока мы пасли овец своих рядом с ними.

то вони були, як стіна навколо нас — і вночі, і вдень, у всі дні, які ми були з ними, пасучи стадо.

А теперь посмотри и рассуди, что нам делать: беда грозит владыке нашему и всему его дому, а он человек злонравный, его не уговоришь».

Тож тепер знай і гляди ти, що вчиниш, бо виповнилася злоба на нашого володаря і на його дім. А він — син-поганець, і не можна до нього говорити!

Авигаиль поспешила взять двести хлебов, два меха с вином, пять разделанных овец, пять мер4 жареного зерна, сто изюмных лепешек, двести смоковных лепешек и навьючила всё это на ослов.

І поквапилася Авіґея, і взяла двісті хлібів, дві посудини вина, п’ять приготовлених овець, п’ять еф добірного борошна, один ґомор родзинок і двісті в’язанок смоківниць. І поклала на ослів,

Слугам она приказала: «Идите впереди меня, а я пойду за вами». А мужу своему Навалу она ничего об этом не сказала.

та сказала своїм слугам: Ідіть переді мною, і ось я іду за вами! А своєму чоловікові не сповістила.

Когда она верхом на осле спускалась с горы, навстречу ей показался Давид со своими людьми, и они встретились.

І сталося, коли вона сіла на осла і сходила вниз за виступом гори, то ось ішов Давид і його мужі їй назустріч, тож вона зустріла їх.

«Да, — заговорил Давид, — зря я оберегал в пустыне имущество этого человека, чтобы ничего у него не пропало! Отплатил он мне злом за добро.

А Давид говорив: Хіба для несправедливості оберігав я всі його речі в пустелі й не заповів взяти будь-що з усього, що його, а він мені віддав злом за добро!

Пусть так-то и так-то поступит с Давидом5 Бог и добавит к тому еще, если до утра останется в доме у него хоть один мужчина!»6

Хай це зробить Бог Давидові й це хай додасть, якщо до ранку залишу з усього, що в Навала, — з того, хто мочиться проти стіни!

Увидев Давида, Авигаиль поспешила сойти с осла, пала перед ним ниц и поклонилась.

І побачила Авіґея Давида, і поквапилася, і злізла з осла, і впала перед Давидом на своє обличчя. І поклонилася йому до землі,

Припав к его ногам, она сказала: «На мне, владыка мой, на мне вина! Позволь рабе твоей поговорить с тобой, прислушайся к словам рабы твоей!

до його ніг, і сказала: На мені, володарю мій, несправедливість. Хай же твоя рабиня промовить до твоїх вух, тож вислухай слово твоєї рабині.

Пусть владыка мой не обращает внимания на этого злонравного человека, на Навала. Каково его имя, таков и он сам: зовут его Навал, и ведет он себя как безумец.7 А я, твоя раба, не видела слуг владыки моего, которых ты посылал.

Хай мій володар не покладе свого серця на цю людину, що є пошестю, бо за своїм іменем таким є: Навал [1] його ім’я, і безумність у ньому. А я, твоя раба, не бачила твоїх слуг, яких ти послав.

А теперь, владыка мой, — ради ГОСПОДА прошу и ради жизни твоей8 — пусть сохранит тебя ГОСПОДЬ от пролития крови, удержит руку твою от мести, пусть с твоими врагами и всеми, кто желает зла моему владыке, будет то же, что и с Навалом.

І тепер, володарю, хай живе Господь і хай живе твоя душа, оскільки Господь оберіг тебе, щоб ти не напав на невинну кров і спас тобі твою руку від помсти. І тепер хай твої вороги, і ті, хто шукає зла моєму володареві, стануть, як Навал.

Вот дары,9 которые твоя раба принесла владыке своему и передаст слугам, что состоят под началом владыки моего.

Тож тепер візьми це благословення, яке твоя рабиня принесла моєму володареві, і даси слугам, які прислуговують моєму володареві.

Прости, молю, проступок твоей рабы! Ведь ГОСПОДЬ непременно воздвигнет владыке моему прочный дом в поколениях, потому что господин мой ведет войны ГОСПОДНИ и не сыскать в тебе зла, во всей твоей жизни.

Усунь же несправедливість твоєї рабині, бо Господь неодмінно вчинить [2] моєму володареві вірний дім, адже мій володар веде Господню війну, і в тобі ніколи не знайдеться злоби.

Станет кто преследовать тебя, искать твоей смерти — но завязана жизнь владыки моего в связке живых у ГОСПОДА, Бога твоего, а твоих врагов жизни лишит, Он раскидает их, как камни из пращи.

І коли повстане чоловік, який тебе переслідує і шукає твоєї душі, то душа мого володаря буде прив’язана в’язами життя в Господа Бога, і душу твоїх ворогів викинеш з-посеред пращі.

И когда ГОСПОДЬ соделает всё то доброе владыке моему, что обещал, когда поставит тебя править Израилем,

І буде, коли Господь учинить моєму володареві все добро, що сказав про тебе, і Господь тебе вчинить проводирем над Ізраїлем,

то не будет тебе ни печали, ни смущения сердечного, если владыка мой сейчас не прольет невинную кровь, не станет мстить за себя. И когда сотворит ГОСПОДЬ благо моему владыке, тогда вспомни обо мне, рабе своей!»

і не буде в тобі цієї огиди та спокуси в мого володаря, щоб даремно пролив невинну кров і щоб мій володар спас свою руку. І нехай учинить Господь володареві моєму добро, і згадаєш твою рабиню, щоб учинити їй добро.

Давид сказал Авигаили: «Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израиля, пославший тебя сегодня мне навстречу!

І сказав Давид Авіґеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні послав тебе мені назустріч,

Благословенна ты за то, что поступила разумно, благословенна за то, что удержала меня сегодня от кровопролития и от мести!

і благословенна твоя поведінка, і благословенна ти, що мене сьогодні в цьому зупинила, щоб не піти на кров і спасти мені мою руку.

Воистину, жив ГОСПОДЬ, Бог Израиля, Который не допустил мне сегодня причинить тебе зло: не поспеши ты сегодня мне навстречу — до утренней зари не осталось бы ни одного мужчины в доме Навала».

Тільки, як живе Господь, Бог Ізраїля, Який мене сьогодні зупинив, щоб не вчинити тобі зла, якщо б же ти не поквапилася і не вийшла мені назустріч, тоді сказав я: Не залишиться в Навала до ранішнього світла той, хто мочиться проти стіни!

И Давид принял от нее всё, что она ему принесла, а ей сказал: «Иди с миром домой. Видишь, я послушался твоих слов, поступил по-твоему».

І взяв Давид з її руки все, що вона йому принесла, і сказав їй: Піди в мирі до свого дому. Гляди, я почув твій голос, і я полюбив твоє обличчя.

Авигаиль вернулась к Навалу, а у того в доме — пир не хуже царского. Весело было Навалу, и был он сильно пьян. Ничего не рассказала она ему, ни малейшего слова, до утренней зари.

І пішла Авіґея до Навала, і ось у нього бенкет в його домі, наче царський бенкет, і серце Навала веселе в ньому, і він дуже п’яний. І не сповістила йому великого чи малого слова аж до раннього світла.

А утром, когда Навал протрезвел, жена ему всё рассказала — и у Навала замерло сердце в груди, он словно окаменел.

І сталося вранці, коли Навал витверезився від вина, його жінка сповістила йому ці слова. І його серце завмерло в ньому, і він стає, наче камінь.

Дней через десять ГОСПОДЬ поразил Навала, и он умер.

А після десяти днів уразив Господь Навала, і він помер.

Услышал Давид, что Навал умер, и сказал: «Благословен ГОСПОДЬ! Он вступился за меня, воздал Навалу за то, что он оскорбил меня, а слуге Своему не допустил сотворить зло — обратил ГОСПОДЬ на голову Навала его собственное зло!» Затем Давид послал к Авигаили слуг, чтобы сказать ей, что берет ее в жены.

І почув Давид, і сказав: Благословенний Господь, Який здійснив суд мого покривдження з руки Навала, і зберіг свого раба від руки зла, і Господь повернув злобу Навала на його голову! І послав Давид, і говорив про Авіґею, щоб узяти її собі за жінку.

Пришли слуги Давида к Авигаили в Кармил и заговорили с ней: «Давид отправил нас к тебе, чтобы взять тебя ему в жены».

І прийшли слуги Давида до Авіґеї в Кармил, і заговорили до неї, кажучи: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку.

Она встала, поклонилась до земли и велела передать: «Раба твоя готова служить — даже мыть ноги слугам владыки моего!»

І вона встала, поклонилася до землі обличчям і сказала: Ось раба твоя є рабинею, щоб помити ноги твоїх рабів.

Авигаиль спешно собралась и выехала в путь верхом на осле, и с ней пять служанок, которые были у нее под началом. Она отправилась с гонцами Давида и стала его женой.

І встала Авіґея, і сіла на осла, і п’ять дівчат ішли за нею. І вона пішла за слугами Давида. І стає вона йому за жінку.

Давид также взял в жены Ахиноам из Изреэля — обе они были его женами.

І Давид узяв Ахінаму з Єзраеля, і були в нього дві жінки.

Тем временем Саул отдал свою дочь Михаль, первую жену Давида, за Палти, сына Лаиша из Галлима.

А Саул дав свою дочку Мелхолу, жінку Давида, Фалтієві, синові Лаїса, який з Ромми.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — См. примеч. к 15:12.

8 [2] — Букв.: юношам / слугам.

8 [3] — Или: в праздничный день.

18 [4] — В каждой мере ок. 7 л, т. е. ок. 35 л зерна.

22 [5] — Так в LXX; масоретский текст: с врагами Давида. В Пешитте: со слугами Давида.

22 [6] — Букв.: мочащийся к стене.

25 [7] — Игра слов: слово «безумие» (др.-евр. невала) созвучно с именем Навал.

26 [8] — Букв.: жив Господь, и жив ты сам.

27 [9] — Букв.: благословение.

« 24 глава 26 глава »