1 Царств 25 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Умер Самуил, и все израильтяне собрались, оплакали его и погребли на родине его, в Раме. Оттуда Давид отправился в пустыню Паран.

Тим часом Самуїл помер, і всі ізраїльтяни зібрались і оплакували його й поховали його в його домі в Рамі. А Давид зібрався та й пішов у Паран-пустиню.

Жил в Маоне один человек, владевший угодьями в селении Кармил.1 Он был очень богат, у него было три тысячи овец и тысяча коз. Вот что случилось, когда однажды в Кармиле стригли его овец.

Був же в Маоні чоловік, а майно його було в Кармелі. Чоловік той був вельми багатий: мав три тисячі овець і тисячу кіз, і саме тоді він клопотався стриженням овець у Кармелі.

Звали этого человека Навал, а его жену — Авигаиль. Она была женщиной благоразумной и красивой, а он вел себя упрямо и злобно. Он был из рода Халева.

На ім'я ж був той чоловік Навал, а ймення його жінки — Авігайла. Була ж це жінка з добрим розумом і з виду гарна, а чоловік був шорсткий і злющий. Він був калевій.

Скрываясь в пустыне, Давид узнал, что у Навала стрижка овец,

Почувши Давид у пустині, до Навал стриже вівці,

и отправил к нему десять слуг. «Ступайте в Кармил, — велел он им, — идите к Навалу. Приветствуйте его от моего имени

послав десяток молодців і сказав їм: «Ідіть у Кармель, удайтесь до Навала, поздоровіть його від мене,

и скажите ему так: „ Долгой тебе жизни! Мир тебе, и дому твоему, и всем, кто с тобой!

і промовте так до мого брата: Мир тобі, твоєму домові й усьому твоєму.

Слышал я, что сейчас у тебя стригут овец. Твои пастухи пасли овец рядом с нами, мы их не обижали, и не пропало у них ничего за то время, пока они жили здесь с нами в Кармиле.

Почув я, що стрижуть овець у тебе. Вівчарі твої були з нами, і ми їх не чіпали й нічого в них не пропало за ввесь той час, коли вони були в Кармелі.

Расспроси своих слуг, они расскажут тебе. А теперь яви свою милость нам,2 мы пришли в добрый час:3 прошу, дай, что найдется у тебя под рукой, твоим слугам и сыну твоему Давиду“».

Спитай твоїх слуг і вони тобі скажуть. Нехай же оці молодці знайдуть ласку в очах твоїх, бо ми прийшли в день святковий: дай, прошу, твоїм слугам і твоєму синові Давидові, що маєш під рукою.»

Слуги Давида отправились к Навалу и, передав ему все эти слова от имени Давида, замолчали.

Прибули Давидові молодці, сказали Навалові всі ті слова іменем Давида та й чекали.

«Да кто такой Давид, — сказал в ответ Навал, — кто такой этот сын Иессея? Много нынче развелось рабов, что сбежали от своих владык!

Навал же відповів слугам Давида, кажучи: «Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? Є їх чимало тепер тих рабів, що втікають від своїх панів!

Что же мне, взять мой хлеб и воду, туши скота, зарезанного для моих стригалей, и отдать людям, о которых я даже не знаю, откуда они?»

Візьму я мій хліб, моє вино та моє м'ясо, що я зготував для моїх стрижіїв, та й дам людям, про яких не знаю, звідкіля вони взялися?»

Слуги Давида ушли ни с чем и, вернувшись, передали ему все эти слова.

І повернулись Давидові молодці назад своєю дорогою, й, повернувшись додому, переказали йому ті слова.

Тогда Давид приказал своим людям: «Возьмите с собой мечи». Они повесили на поясах свои мечи, и Давид сделал то же самое. Около четырехсот человек последовало за Давидом, а двести остались при обозе.

Тоді Давид сказав своїм людям: «Підпережіть кожен свого меча!» І підперезали кожен свого меча. Давид теж підперезав свого меча, й виступило близько чотириста чоловік за Давидом, двісті ж зосталось при обозі.

Тем временем один из слуг сообщил о случившемся Авигаили, жене Навала: «Давид прислал из пустыни гонцов, чтобы благословить нашего владыку, а тот накричал на них.

Тим часом один із слуг передав Авігайлі, жінці Навала: «Давид, прислав був посланців із пустині привітати нашого пана, та цей накинувся на них.

Эти люди были очень добры к нам, не обижали нас, и у нас не пропало ничего за то время, пока мы оставались с ними, пока были на пастбищах.

Люди ж ті були вельми до нас добрі: вони нас не чіпали і в нас нічого не поділося за ввесь час, як ми перебували з ними, коли ми були в полі.

Были они для нас защитой и днем и ночью, пока мы пасли овец своих рядом с ними.

Вони були охороною нашою і вдень, і вночі, ввесь час, коли ми були з ними й пасли вівці.

А теперь посмотри и рассуди, что нам делать: беда грозит владыке нашему и всему его дому, а он человек злонравный, его не уговоришь».

Подумай, отже, і розваж, що маєш чинити, бо над нашим паном і його домом нависла біда, а він такий негідник, що з ним шкода й говорити.»

Авигаиль поспешила взять двести хлебов, два меха с вином, пять разделанных овец, пять мер4 жареного зерна, сто изюмных лепешек, двести смоковных лепешек и навьючила всё это на ослов.

Взяла Авігайла хутенько двісті хлібів, два бурдюки вина, п'ять зготованих овець, п'ять мірок праженого зерна, сто китиць родзинків і двісті фігових пирогів, наклала на ослів,

Слугам она приказала: «Идите впереди меня, а я пойду за вами». А мужу своему Навалу она ничего об этом не сказала.

та й звеліла своїм слугам: «Ідіть поперед мене, а я піду за вами.» Чоловікові ж своєму Навалові нічого не сказала.

Когда она верхом на осле спускалась с горы, навстречу ей показался Давид со своими людьми, и они встретились.

І от коли вона за виступом гори спускалась на ослі додолу, назустріч їй Давид і його люди сходили донизу, так що вона зіткнулась із ними.

«Да, — заговорил Давид, — зря я оберегал в пустыне имущество этого человека, чтобы ничего у него не пропало! Отплатил он мне злом за добро.

Давид же міркував: «Шкода було мені стерегти все майно в пустині отого чоловіка, так що нічого з усього того, що йому належить, не пропало! Він віддячує мені злом за добро!

Пусть так-то и так-то поступит с Давидом5 Бог и добавит к тому еще, если до утра останется в доме у него хоть один мужчина!»6

Нехай же Бог так і так зробить ворогам Давида та ще й придасть, коли я з усіх тих, що йому належать, до ранку, бодай одного мужа залишу.»

Увидев Давида, Авигаиль поспешила сойти с осла, пала перед ним ниц и поклонилась.

Як тільки Авігайла побачила Давида, зіскочила з осла притьмом і, впавши обличчям униз перед Давидом, уклонилась йому до землі.

Припав к его ногам, она сказала: «На мне, владыка мой, на мне вина! Позволь рабе твоей поговорить с тобой, прислушайся к словам рабы твоей!

Потім упала йому в ноги і сказала: «На мені вина, мій пане! Дозволь твоїй слугині озватися перед тобою і вислухай слова твоєї слугині.

Пусть владыка мой не обращает внимания на этого злонравного человека, на Навала. Каково его имя, таков и он сам: зовут его Навал, и ведет он себя как безумец.7 А я, твоя раба, не видела слуг владыки моего, которых ты посылал.

Нехай мій пан не зважає на того непотреба, на Навала, бо яке його ім'я, такий і він: Дурний він зветься і дурнота при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила тих молодців, що ти, мій пане, прислав був.

А теперь, владыка мой, — ради ГОСПОДА прошу и ради жизни твоей8 — пусть сохранит тебя ГОСПОДЬ от пролития крови, удержит руку твою от мести, пусть с твоими врагами и всеми, кто желает зла моему владыке, будет то же, что и с Навалом.

Хай же, мій пане, — так певно, як живе" Господь, так певно, як живеш ти, — Господь, що стримав тебе й не дав дійти до крови й чинити власною рукою пімсту, — хай же твої вороги стануть, як Навал, і ті, що задумують чинити зло моєму панові!

Вот дары,9 которые твоя раба принесла владыке своему и передаст слугам, что состоят под началом владыки моего.

А цей гостинець, що принесла твоя слугиня моєму панові, хай буде твоїм молодцям, що йдуть слідом за моїм паном.

Прости, молю, проступок твоей рабы! Ведь ГОСПОДЬ непременно воздвигнет владыке моему прочный дом в поколениях, потому что господин мой ведет войны ГОСПОДНИ и не сыскать в тебе зла, во всей твоей жизни.

Прости, будь ласкав, вину твоїй слугині, бо Господь напевно спорудить моєму панові дім довготривалий, бо мій пан веде війни Господні, й несправедливости не знайти в тобі за ввесь час життя твого.

Станет кто преследовать тебя, искать твоей смерти — но завязана жизнь владыки моего в связке живых у ГОСПОДА, Бога твоего, а твоих врагов жизни лишит, Он раскидает их, как камни из пращи.

Коли ж би хтось піднявсь тебе гонити чи то чигати на твоє життя, то нехай життя мого пана буде вв'язане в вузол живих у Господа, Бога твого, життя ж твоїх ворогів — нехай їх пращею геть кине.

И когда ГОСПОДЬ соделает всё то доброе владыке моему, что обещал, когда поставит тебя править Израилем,

І коли Господь учинить моєму панові все те добро, про яке був говорив щодо тебе, й поставить тебе князем над Ізраїлем,

то не будет тебе ни печали, ни смущения сердечного, если владыка мой сейчас не прольет невинную кровь, не станет мстить за себя. И когда сотворит ГОСПОДЬ благо моему владыке, тогда вспомни обо мне, рабе своей!»

то хай не буде моєму панові приводом до смутку й гризоти серця, що мій пан пролив кров безвинну й вчинив собі суд власною рукою. Коли ж Господь ущасливить мого пана, то ти згадай про твою слугиню.»

Давид сказал Авигаили: «Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израиля, пославший тебя сегодня мне навстречу!

Давид відповів Авігайлі: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що послав тебе сьогодні мені назустріч;

Благословенна ты за то, что поступила разумно, благословенна за то, что удержала меня сегодня от кровопролития и от мести!

благословен і розум твій, і ти благословенна, що стримала мене сьогодні, щоб я не дійшов до крови й не зробив собі суду власною рукою.

Воистину, жив ГОСПОДЬ, Бог Израиля, Который не допустил мне сегодня причинить тебе зло: не поспеши ты сегодня мне навстречу — до утренней зари не осталось бы ни одного мужчины в доме Навала».

Бо — так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, що стримав мене сьогодні заподіяти тобі зло! — коли б ти була не поспішилась вийти мені назустріч, так у Навала, до світанку, не зосталось би ні одного мужа.»

И Давид принял от нее всё, что она ему принесла, а ей сказал: «Иди с миром домой. Видишь, я послушался твоих слов, поступил по-твоему».

Давид прийняв з її рук, що вона йому принесла, й сказав їй: «Іди собі в мирі до свого дому. Бач, я вислухав тебе і був привітний до тебе.»

Авигаиль вернулась к Навалу, а у того в доме — пир не хуже царского. Весело было Навалу, и был он сильно пьян. Ничего не рассказала она ему, ни малейшего слова, до утренней зари.

Повернулась Авігайла до Навала, — аж ось у нього в домі такий бенкет, як у царя, і серце в Навала розвеселилось; але що він був тяжко п'яний, вона йому нічогісінько не оповіла, поки не настав ранок.

А утром, когда Навал протрезвел, жена ему всё рассказала — и у Навала замерло сердце в груди, он словно окаменел.

Уранці ж, як проминуло сп'яніння від вина в Навала, жінка його оповіла йому, що сталось, і серце його завмерло в ньому, і він став немов камінь.

Дней через десять ГОСПОДЬ поразил Навала, и он умер.

А через якихнебудь десять день Господь ударив Навала, й він умер.

Услышал Давид, что Навал умер, и сказал: «Благословен ГОСПОДЬ! Он вступился за меня, воздал Навалу за то, что он оскорбил меня, а слуге Своему не допустил сотворить зло — обратил ГОСПОДЬ на голову Навала его собственное зло!» Затем Давид послал к Авигаили слуг, чтобы сказать ей, что берет ее в жены.

Довідавшися, що Навал умер, Давид сказав: «Благословен Господь, що постояв за мене, помстивши мою наругу, яку завдав мені Навал, і стримав свого слугу від злочину. Господь повернув злобу Навала на його ж голову.» Потім Давид послав сказати Авігайлі, що хоче взяти її собі за жінку.

Пришли слуги Давида к Авигаили в Кармил и заговорили с ней: «Давид отправил нас к тебе, чтобы взять тебя ему в жены».

От і прийшли слуги Давида до Авігайли в Кармель і сказали їй: «Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку.»

Она встала, поклонилась до земли и велела передать: «Раба твоя готова служить — даже мыть ноги слугам владыки моего!»

Встала вона, припала лицем до землі й сказала: «Ось твоя слугиня рабинею обмиватиме ноги слугам мого пана.»

Авигаиль спешно собралась и выехала в путь верхом на осле, и с ней пять служанок, которые были у нее под началом. Она отправилась с гонцами Давида и стала его женой.

Потім притьмом підвелася й, сівши на осла, разом із п'ятьма своїми дівчатами, що її супроводжували, пішла за Давидовими посланцями й стала йому за жінку.

Давид также взял в жены Ахиноам из Изреэля — обе они были его женами.

І Ахіноам узяв Давид із Єзреела, й вони обидві були його жінками.

Тем временем Саул отдал свою дочь Михаль, первую жену Давида, за Палти, сына Лаиша из Галлима.

Тоді Саул віддав дочку свою Міхаль, жінку Давида, Палті, синові Лаїша, з Галліму.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — См. примеч. к 15:12.

8 [2] — Букв.: юношам / слугам.

8 [3] — Или: в праздничный день.

18 [4] — В каждой мере ок. 7 л, т. е. ок. 35 л зерна.

22 [5] — Так в LXX; масоретский текст: с врагами Давида. В Пешитте: со слугами Давида.

22 [6] — Букв.: мочащийся к стене.

25 [7] — Игра слов: слово «безумие» (др.-евр. невала) созвучно с именем Навал.

26 [8] — Букв.: жив Господь, и жив ты сам.

27 [9] — Букв.: благословение.

« 24 глава 26 глава »