1 Царств 17 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Филистимляне собрали войско для битвы и выступили к Сохо, что в Иудее. Их стан был между Сохо и Азекой в Эфес-Даммиме.

Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.

Саул и израильтяне, что были с ним, разбили стан в долине Эла и выстроились на битву с филистимлянами.

Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.

Филистимляне стояли на одном холме, израильтяне — на другом холме, а между ними была долина.

Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.

Из филистимского стана выступил ратоборец по имени Голиаф из Гата, ростом в шесть локтей с пядью.1

І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.

Его голову защищал медный шлем, сам он был в доспехах2 из меди весом в пять тысяч шекелей.3

На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.

На ногах медные поножи, а за плечами — дротик с медным наконечником.

На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.

Древко его копья было как вал ткацкого станка, а железный наконечник весил шестьсот шекелей.4 Перед ним выступал щитоносец.

Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.

Голиаф встал перед израильским строем и бросил вызов: «Зачем вы выстроились на битву? Я филистимлянин, а вы рабы Саула. Выберите одного из своих воинов, и пусть он выйдет ко мне.

Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!

Если он в бою одолеет меня и убьет — мы станем вашими рабами, а если я одолею его и убью — вы станете нашими рабами, будете служить нам».

Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»

Филистимлянин говорил: «Посрамлю я сегодня войско израильское, только дайте мне кого-нибудь для поединка!»

І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»

Услышав эти слова, Саул и израильтяне испугались, пришли в смятение.

Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.

Давид был сыном эфратянина из Вифлеема в Иудее, по имени Иессей; у Иессея было восемь сыновей. Во дни Саула Иессей уже состарился, было ему много лет.5

Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.

Трое старших сыновей Иессея отправились с Саулом на войну. Первенца звали Элиав, второго — Авинадав и третьего — Шамма.

Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.

Давид был самым младшим. Трое старших ушли с Саулом на войну,

Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.

а Давид ходил к Саулу и возвращался в Вифлеем, чтобы пасти овец своего отца.

Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.

Сорок дней подряд утром и вечером выходил филистимлянин Голиаф и бросал вызов израильтянам.

Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.

Иессей тогда сказал своему сыну Давиду: «Отнеси братьям эфу6 жареного зерна и эти десять хлебов. Поспеши в стан к братьям!

Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.

А эти десять сыров отнеси начальнику их тысячи. Узнай, всё ли благополучно у братьев, и принеси мне весть7 от них.

А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).

Они вместе с израильтянами и с Саулом стоят теперь в долине Эла, чтобы сразиться с филистимлянами».8

Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»

На следующий день Давид встал рано утром, поручил овец сторожу, взял поклажу и отправился в путь, как велел ему Иессей. Он подошел к стану в тот миг, когда войско выходило из него с боевым кличем.

Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.

Израильтяне и филистимляне выстроились для боя друг против друга.

Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.

Давид оставил свою поклажу с обозным сторожем и поспешил к войску. Он нашел братьев, приветствовал их,

Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.

и, пока они разговаривали, выступил из рядов филистимлян тот самый ратоборец по имени Голиаф из Гата и стал выкрикивать те же самые слова, и Давид услышал его.

Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.

Кто бы из израильтян ни встречался с ним взглядом, все отступали в великом страхе.

Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.

Израильтяне говорили: «Видите, кто это вышел вперед? Он хочет насмехаться над Израилем. Того, кто его убьет, царь щедро наградит, выдаст за него свою дочь и освободит весь его род от податей в Израиле».

Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»

Давид спросил тех, кто стоял рядом: «Что будет тому, кто убьет этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Да кто такой этот филистимлянин необрезанный, чтобы насмехаться над воинством Бога Живого!»

Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.

И люди подтвердили сказанное прежде: «Вот что будет тому, кто убьет его».

Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є.»

Старший его брат Элиав услышал, как Давид разговаривает с людьми, и разгневался на него. Он сказал: «Зачем ты явился сюда и на кого бросил нашу маленькую отару в степи? Знаю я твою самонадеянность и злые мысли: ты явился посмотреть на битву».

Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»

Но Давид ответил: «Что я такого сделал? Разве мне даже поговорить нельзя?»

А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»

Отвернувшись от брата, он заговорил с другим человеком, спросил его о том же самом и получил прежний ответ.

І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.

Слова, сказанные Давидом, не остались незамеченными, их пересказали Саулу, и тот приказал привести его.

Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.

Давид сказал Саулу: «Пусть никто не падает духом из-за этого филистимлянина. Твой слуга пойдет и сразится с ним!»

Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»

Саул ответил Давиду: «Ты не можешь пойти и сразиться с этим филистимлянином, ведь ты еще мальчик, а он воин смолоду».

Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»

Давид ответил Саулу: «Твой слуга был пастухом при отаре своего отца. И бывало, что приходил лев или медведь и уносил овцу из отары.

А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,

Тогда я гнался за ним, разил его и спасал овцу у него из пасти, а если он нападал на меня, то я хватал его за гриву и разил насмерть.

то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.

И со львом, и с медведем справлялся твой слуга, и с этим филистимлянином необрезанным будет то же, что с ними, ведь он насмехается над воинством Бога Живого».

І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.»

И добавил Давид: «ГОСПОДЬ, избавлявший меня от львиных когтей и от медведя,9 избавит меня и от рук этого филистимлянина». Тогда Саул сказал Давиду: «Иди, и да пребудет с тобой ГОСПОДЬ!»

І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»

Саул одел Давида в свои одежды, возложил ему на голову медный шлем и надел на него доспехи.

Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.

Поверх доспехов Давид опоясался мечом Саула, но с непривычки не мог и шагу ступить. Давид сказал Саулу: «Я не могу во всём этом ходить, не привык!» — и снял с себя вооружение.

Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.

Он взял посох, выбрал пять гладких камней из пересохшего речного русла и положил в свою пастушью сумку. С этой сумкой и с пращой он вышел против филистимлянина.

Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.

Филистимлянин вместе со своим щитоносцем двинулся на Давида.

А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.

Присмотревшись к Давиду, филистимлянин увидел, что тот молод, румян10 и красив, и отнесся к нему с презрением.

Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.

Спросил филистимлянин Давида: «Разве я собака, что ты вышел против меня с палками?» — и проклял Давида именем своих богов.

Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.

Потом филистимлянин сказал Давиду: «Подойди сюда — и я брошу твое тело птицам небесным и диким зверям!»

І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.»

Давид ответил филистимлянину: «Ты идешь на меня с мечом, копьем и дротиком, а я выхожу против тебя с именем ГОСПОДА Воинств, Бога ополчений израильских, над которыми ты насмехался.

А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.

Сегодня ГОСПОДЬ предаст тебя в мои руки: я убью тебя, отсеку тебе голову — и сегодня же отдам трупы войска филистимского птицам небесным и зверям земным, и вся земля будет знать, что есть Бог у Израиля!

Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська — таки сьогодні! — птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.

И узнают все, кто собрался здесь, что не мечом и копьем спасает ГОСПОДЬ, ибо битва эта — ГОСПОДНЯ, и Он предал всех вас в наши руки».

І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.»

И когда филистимлянин поднялся и двинулся на Давида, Давид ринулся прямо на вражеский строй, навстречу филистимлянину.

І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,

Он запустил руку в сумку, достал оттуда камень, метнул им из пращи и попал филистимлянину в лоб, так что камень проломил ему череп, и тот упал ничком.

сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.

Так Давид одолел филистимлянина пращой и камнем, сразил его и убил, и не было в руках у Давида меча.

Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.

Давид подбежал к филистимлянину, наступил на него и, вытащив из ножен его собственный меч, добил его — отсек ему голову. Филистимляне, увидев, что их могучий воин пал, обратились в бегство.

Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.

Воины израильские и иудейские бросились с боевым кличем преследовать филистимлян и гнались за ними до входа в Гат11 и до ворот Экрона. И тела сраженных филистимлян усеяли шараимскую дорогу до самого Гата и Экрона.

І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.

Возвратившись из погони, израильтяне разграбили филистимский стан.

Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.

А Давид взял голову филистимлянина Голиафа и принес ее в Иерусалим, оставив его оружие у себя в шатре.

Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.

Когда Саул увидел, как Давид идет навстречу филистимлянину, он спросил своего полководца Авнера: «Чей сын этот юноша, Авнер?» Но Авнер ответил: «Да живет душа твоя, царь, — не знаю».

Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчина?» Авнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.»

Тогда царь велел ему разузнать, чей сын этот юноша.

І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець.»

И когда Давид, сразив филистимлянина, возвращался назад, Авнер взял его и подвел к Саулу. Предстал пред ним Давид с головой филистимлянина в руке.

Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.

Саул спросил его: «Чей ты сын, юноша?» И Давид ответил: «Сын слуги твоего Иессея из Вифлеема».

Саул спитав його: «Чий син ти, юначе?» Давид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця.»

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

4 [1] — Т. е. ок. 3 м.

5 [2] — Или: чешуйчатых доспехах.

5 [3] — Т. е. ок. 60 кг.

7 [4] — Т. е. ок. 7 кг.

12 [5] — Так в LXX; масоретский текст: стар среди мужей.

17 [6] — Эфа — мера объема, ок. 22 л.

18 [7] — Букв.: залог / поручительство; т. е. вещественное доказательство их благополучия.

19 [8] — Возможно, этот стих — не часть прямой речи Иессея, а замечание автора: тогда Саул и все израильтяне…

37 [9] — Букв.: от львиной лапы и от медвежьей лапы.

42 [10] — Или: рыжеволос.

52 [11] — Так в LXX; масоретский текст: в долину.

« 16 глава 18 глава »