1 Царств 17 глава

Первая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Филистимляне собрали свои войска для войны и, собравшись в Сохо иудейском, они разбили лагерь между Сокхофом и Азеком, в Ефес-Даммиме.

Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.

А Саул и израильтяне собрались и разбили свой лагерь в долине Елах. Они выстроились и приготовились к войне с филистимлянами.

Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.

Филистимляне расположились на одном холме, израильтяне стали на другом, а между ними была долина.

Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.

Из филистимского лагеря вышел непобедимый боец по имени Голиаф, который был родом из Гефа. Ростом он был 6 локтей и 1 пядь.

І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.

На голове у него был бронзовый шлем, и одет он был в чешуйчатую броню. Эта броня была из бронзы и весила около 5 000 шекелей.

На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.

На его ногах были бронзовые наколенники, и за плечами у него было бронзовое копьё.

На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.

Древко его копья было такое длинное, как навой ткацкого станка, а наконечник копья весил 600 шекелей железа. Оруженосец Голиафа шёл впереди, неся его щит.

Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.

Голиаф стоял и кричал израильским полкам: «Зачем выстроились вы все на битву? Я — филистимлянин, а вы — слуги Саула. Выберите одного воина, и пусть он выйдет сразиться со мной.

Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!

Если он убьёт меня, филистимляне станут вашими рабами, а если я убью его, то вы станете нашими рабами и будете служить нам».

Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»

И ещё филистимлянин сказал: «Сегодня я опозорю израильские полки! Выберите человека, и пусть он сразится со мной!»

І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»

Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне очень испугались.

Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.

Давид был сыном Иессея, ефрафянина из Вифлеема иудейского. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он был уже старым человеком.

Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.

Три старших сына Иессея пошли с Саулом на войну. Старшего сына звали Елиав, второго сына звали Авинадав, а третьего — Шамма.

Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.

Давид был самым младшим сыном. Трое старших братьев пошли вместе с войском Саула,

Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.

а Давид покинул лагерь Саула, чтобы пасти овец своего отца в Вифлееме.

Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.

На протяжении сорока дней, утром и вечером, филистимлянин Голиаф выходил и, стоя перед израильтянами, оскорблял их.

Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.

Однажды Иессей сказал своему сыну Давиду: «Возьми для братьев своих ефу жареных зёрен и десять хлебов и отнеси к ним в стан.

Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.

Возьми также десять кусков сыра и отнеси их тысячнику твоих братьев. Узнай, как поживают твои братья, и принеси мне какое-либо доказательство того, что у них всё в порядке.

А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).

Твои братья с Саулом и со всей израильской армией находятся в долине Елах и готовятся к сражению с филистимлянами».

Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»

Рано утром Давид встал, поручил овец другому пастуху и, погрузив припасы на телегу, отправился туда, куда сказал ему Иессей. Он добрался до стана, когда войско заняло боевые позиции и с боевыми криками готовилось к сражению.

Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.

Израильтяне и филистимляне выстроились друг против друга.

Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.

Давид оставил свою ношу сторожу, охранявшему обоз, и побежал туда, где стояли воины, чтобы узнать о братьях.

Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.

Пока он разговаривал со своими братьями, Голиаф, непобедимый филистимский воин из Гефа, выступил из своих рядов и, как обычно, стал выкрикивать оскорбления, и Давид услышал это.

Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.

Увидев этого человека, израильтяне бежали от него в великом страхе.

Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.

Один израильтянин сказал: «Видите этого человека? Он выходит каждый день и оскорбляет Израиль. Тот, кто убьёт его, получит от царя Саула большое богатство. Саул также выдаст за него свою дочь и освободит его семью от уплаты налогов в Израиле».

Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»

Давид спросил стоящих возле него людей: «Какая награда будет тому, кто убьёт этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто такой этот необрезанный филистимлянин, чтобы так оскорблять войско Бога живого?»

Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.

Тогда израильтяне повторили сказанное ему и добавили: «Вот какая награда достанется тому, кто убьёт его».

Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є.»

Елиав, старший брат Давида, услышав, что он разговаривает с воинами, рассердился на него. Он спросил Давида: «Зачем ты пришёл сюда и на кого ты оставил немногих овец наших в пустыне? Я знаю твоё дерзкое непослушание! Ты пришёл сюда только для того, чтобы посмотреть на сражение».

Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»

Давид сказал: «Что я сделал? Я не сделал ничего плохого. Я просто разговаривал!»

А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»

И, повернувшись к другим людям, задал им тот же вопрос, и они отвечали ему как прежде.

І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.

Услышав слова Давида, несколько воинов привели Давида к Саулу и пересказали ему Давидовы слова.

Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.

Тогда Давид сказал Саулу: «Пусть народ не падает духом из-за этого филистимлянина. Я, слуга твой, выйду на битву с Голиафом!»

Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»

Но Саул возразил: «Как же ты можешь сразиться с этим филистимлянином? Ты ведь даже не состоишь в моей армии».

Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»

Тогда Давид ответил Саулу: «Я, твой слуга, пас овец у своего отца, и, когда приходил лев или медведь и уносил овцу из стада,

А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,

я гнался за ним, нападал и отнимал добычу из его пасти. Если он набрасывался на меня, я хватал его за гриву и убивал.

то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.

И льва, и медведя убил твой слуга! То же произойдёт и с этим необрезанным филистимлянином, который насмехался над войском Бога живого.

І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.»

Господь, Который спас меня ото льва и медведя, спасёт меня и от этого филистимлянина». Затем Саул сказал Давиду: «Иди, и пусть будет с тобой Господь».

І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»

Саул одел Давида в свои одежды, надел на него броню и на его голову возложил бронзовый шлем.

Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.

Давид опоясался мечом и попробовал пройтись. Но он не привык к таким тяжёлым доспехам. Тогда Давид сказал Саулу: «Я не могу сражаться в этих доспехах. Я не привык», и снял с себя всё это.

Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.

Давид взял в руку свой посох, нашёл в ручье пять гладких камней, положил их в пастушью сумку и с пращой в руке вышел навстречу филистимлянину.

Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.

Между тем филистимлянин медленно приближался к Давиду. Оруженосец Голиафа шёл впереди него, неся щит.

А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.

Голиаф с презрением смотрел на Давида, потому что тот был очень молод, красив и полон здоровья.

Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.

Он сказал Давиду: «Что ты идёшь на меня с палкой? Разве я собака?» — и проклял Давида своими богами.

Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.

Затем Голиаф сказал Давиду: «Подойди сюда, и я отдам твоё тело птицам небесным и диким зверям!»

І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.»

Давид ответил филистимлянину: «Ты вышел против меня с мечом, копьём и щитом, а я иду против тебя во имя Господа Всемогущего, Бога войска израильского, над Которым ты смеялся.

А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.

Сегодня Господь предаст тебя в мои руки. Я убью тебя и сниму с тебя голову, и отдам трупы филистимлян на съедение птицам небесным и зверям земным. Тогда вся земля узнает, что есть Бог в Израиле!

Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська — таки сьогодні! — птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.

И узнают все люди, собравшиеся здесь, что не мечом и копьём спасает Господь. Это — война Господа, и Он предаст вас в наши руки».

І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.»

Когда филистимлянин стал приближаться, чтобы сразиться с Давидом, Давид быстро побежал ему навстречу.

І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,

Он достал камень из сумки и метнул его из пращи. Камень попал Голиафу прямо в лоб и вонзился в него, и филистимлянин упал лицом на землю.

сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.

Так Давид одолел филистимлянина пращой и камнем. Он поразил врага, убив его без меча.

Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.

Давид подбежал к Голиафу и, вынув меч филистимлянина из его ножен, отсёк ему голову. Увидев, что их герой погиб, филистимляне повернулись и побежали.

Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.

Тогда поднялись народ израильский и иудейский и с криками погнались за филистимлянами, и преследовали их до границ Гефа и до самых ворот Екрона. Вся Шааримская дорога была усыпана телами филистимлян, до самого Гефа и Екрона.

І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.

После погони израильтяне вернулись в лагерь филистимлян и забрали оттуда все ценные вещи.

Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.

Давид взял голову филистимлянина и отнёс её в Иерусалим, а его оружие положил в свой шатёр.

Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.

Когда Саул увидел Давида, выходившего против филистимлянина, он спросил у Авенира, начальника войска: «Авенир, чей сын этот юноша?» Авенир ответил: «Клянусь твоей жизнью, царь мой, я не знаю».

Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчина?» Авнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.»

И сказал царь: «Тогда узнай, кто отец его».

І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець.»

Когда Давид вернулся после поражения филистимлянина, Авенир взял его и привёл к Саулу, и голова Голиафа ещё была в руках Давида.

Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.

Саул спросил его: «Чей ты сын, юноша?» Давид ответил: «Я сын слуги твоего, Иессея из Вифлеема».

Саул спитав його: «Чий син ти, юначе?» Давид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця.»

« 16 глава 18 глава »