1 Царств 17 глава

Первая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Куліша та Пулюя

Филистимляне собрали свои войска для войны и, собравшись в Сохо иудейском, они разбили лагерь между Сокхофом и Азеком, в Ефес-Даммиме.

Филистії зібрали своє військо до бою, та й зійшлись в Сохотї, що в Юдеї, та й отаборились під Ефес-Даммимом між Сохотом і Азеком.

А Саул и израильтяне собрались и разбили свой лагерь в долине Елах. Они выстроились и приготовились к войне с филистимлянами.

Саул же й Ізраїльське військо скупились й отаборились в долинї Теребінта та й готовились до війни з Филистіями.

Филистимляне расположились на одном холме, израильтяне стали на другом, а между ними была долина.

Филистії стали по сїм боцї на горі, а Ізрайлитяне по тім боцї на горі, так що між ними була долина.

Из филистимского лагеря вышел непобедимый боец по имени Голиаф, который был родом из Гефа. Ростом он был 6 локтей и 1 пядь.

І виступив із табору Филистійського одноборець, на ймя Голіят, із Гета, ростом шістьох локот з пяддю,

На голове у него был бронзовый шлем, и одет он был в чешуйчатую броню. Эта броня была из бронзы и весила около 5 000 шекелей.

У мідяному шоломі на голові, в панцері ваги пять тисяч мідяних секлів;

На его ногах были бронзовые наколенники, и за плечами у него было бронзовое копьё.

На ногах носив мідяні колїнники і мідяного щита за плечима.

Древко его копья было такое длинное, как навой ткацкого станка, а наконечник копья весил 600 шекелей железа. Оруженосец Голиафа шёл впереди, неся его щит.

Ратовище ж у його було загрубшки як ткацький вал, а сама списа важила шістьсот секлів залїза, й поперед його ходив його зброєноша.

Голиаф стоял и кричал израильским полкам: «Зачем выстроились вы все на битву? Я — филистимлянин, а вы — слуги Саула. Выберите одного воина, и пусть он выйдет сразиться со мной.

І виступав він та й гукав лавам Ізраїльським: Про що вийшли ви воюватись? Хиба ж я не Филистій, а ви не крепаки Саулові? Вибирайте одного з вас, щоб виступив проти мене!

Если он убьёт меня, филистимляне станут вашими рабами, а если я убью его, то вы станете нашими рабами и будете служить нам».

Коли зможе боротись зо мною та подужає мене, то ми будемо вашими рабами; коли ж я переважу його та подужаю, так ви будете нашими рабами і мусите нам служити.

И ещё филистимлянин сказал: «Сегодня я опозорю израильские полки! Выберите человека, и пусть он сразится со мной!»

І говорив Филистій: отсе я поругав полки Ізраїльські; дайте ж менї чоловіка, а ми поборемось у двох!

Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне очень испугались.

Почувши Саул і ввесь Ізраїль сї Филистієві речі, вжахнулись і полякались вельми.

Давид был сыном Иессея, ефрафянина из Вифлеема иудейского. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он был уже старым человеком.

Давид же та був син одного Ефратїя із Бетлеєма Юдиного, на ймя Ессея, що було в його вісїм синів. За Саулового віку був се старий чоловік і геть то старший між мужами.

Три старших сына Иессея пошли с Саулом на войну. Старшего сына звали Елиав, второго сына звали Авинадав, а третьего — Шамма.

Троє ж старших синів Ессеєвих пійшли з Саулом на війну. Сі троє синів його звались: найстарший Еліяв, другий за ним Аминадаб, а третий Самма.

Давид был самым младшим сыном. Трое старших братьев пошли вместе с войском Саула,

Давид же був найменьший; три старші пійшли з Саулом.

а Давид покинул лагерь Саула, чтобы пасти овец своего отца в Вифлееме.

Давид же вернув був од Саула додому, щоб у Бетлеємі доглядати батькової отари.

На протяжении сорока дней, утром и вечером, филистимлянин Голиаф выходил и, стоя перед израильтянами, оскорблял их.

Та Филистій виходив рано й вечір і показував себе сорок днїв уже.

Однажды Иессей сказал своему сыну Давиду: «Возьми для братьев своих ефу жареных зёрен и десять хлебов и отнеси к ним в стан.

От і звелїв раз Ессей синові свойму Давидові: Возьми лишень братам твоїм ефу піджареного зерна та десять боханцїв хлїба та віднеси хутенько братам у табір;

Возьми также десять кусков сыра и отнеси их тысячнику твоих братьев. Узнай, как поживают твои братья, и принеси мне какое-либо доказательство того, что у них всё в порядке.

А сї десять молочних сирів однеси гетьманові, та довідайся, яково там братам твоїм, та чого б їм треба.

Твои братья с Саулом и со всей израильской армией находятся в долине Елах и готовятся к сражению с филистимлянами».

Саул же й вони й усе Ізраїлське військо стояли в Теребинтовій долинї, і ладились до бою з Филистіями.

Рано утром Давид встал, поручил овец другому пастуху и, погрузив припасы на телегу, отправился туда, куда сказал ему Иессей. Он добрался до стана, когда войско заняло боевые позиции и с боевыми криками готовилось к сражению.

І здав Давид назавтра вранцї рано отару пастухові, забрав усе та й пійшов у дорогу, як наказав йому Ессей. Як прийшов же до обозу, саме тодї вирушило військо боєвими лавами, й знявсь військовий крик.

Израильтяне и филистимляне выстроились друг против друга.

Як Ізрайлитяне, так і Филистії стояли готові до бою, лава навпроти лави.

Давид оставил свою ношу сторожу, охранявшему обоз, и побежал туда, где стояли воины, чтобы узнать о братьях.

І слобонившись Давид від своїх клунків, передав те все обозному сторожові та й побіг у боєві лави, а ввійшовши туди, спитав у братів, як їм живеться.

Пока он разговаривал со своими братьями, Голиаф, непобедимый филистимский воин из Гефа, выступил из своих рядов и, как обычно, стал выкрикивать оскорбления, и Давид услышал это.

Саме ж тодї як він розмовляв із ними, виступив із Филистійських рядів одноборець, на імя Голіят, Филистій з Гета, і провадив звичайні свої речі, так що й Давид їх чув.

Увидев этого человека, израильтяне бежали от него в великом страхе.

Як же побачили Ізраїльські вояки сього чоловіка, утїкали з перед нього і лякались вельми.

Один израильтянин сказал: «Видите этого человека? Он выходит каждый день и оскорбляет Израиль. Тот, кто убьёт его, получит от царя Саула большое богатство. Саул также выдаст за него свою дочь и освободит его семью от уплаты налогов в Израиле».

І говорили Ізрайлитяне: бачите сього чоловіка, що он виходить? Виступає він, щоб зневажати Ізраїля; коли б хто вбив його, то царь одарував би його багацтвом, і оддав би дочку за його, а родину батька його звільнив би від усякої данини.

Давид спросил стоящих возле него людей: «Какая награда будет тому, кто убьёт этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто такой этот необрезанный филистимлянин, чтобы так оскорблять войско Бога живого?»

І допитував Давид у тих мужів, що стояли коло його: Що буде тому, хто вбє сього Филистія, що так зневажає військо живого Бога?

Тогда израильтяне повторили сказанное ему и добавили: «Вот какая награда достанется тому, кто убьёт его».

А люде відказали йому так само: Те й те буде тому, хто його вбє.

Елиав, старший брат Давида, услышав, что он разговаривает с воинами, рассердился на него. Он спросил Давида: «Зачем ты пришёл сюда и на кого ты оставил немногих овец наших в пустыне? Я знаю твоё дерзкое непослушание! Ты пришёл сюда только для того, чтобы посмотреть на сражение».

Як почув же найстарший брат Давидів Еліяб, що він говорить з тими мужами, то й розсердився Еліяб на Давида та й каже: Про що прийшов ти сюди, і на кого покинув тих трохи овечат у степу? Я знаю твою гординю і дурне твоє серце. Прийшов ти сюди дивитись на війну.

Давид сказал: «Что я сделал? Я не сделал ничего плохого. Я просто разговаривал!»

І відказав Давид: Що ж таке вчинив я? То було тілько слово.

И, повернувшись к другим людям, задал им тот же вопрос, и они отвечали ему как прежде.

І повернувсь од його до другого, і питав тим же робом, і відказували йому люде, як і за першим разом.

Услышав слова Давида, несколько воинов привели Давида к Саулу и пересказали ему Давидовы слова.

Як же пійшла поголоска про те, як допитувався Давид, переказано про се Саулові, і звелїв Саул покликати його.

Тогда Давид сказал Саулу: «Пусть народ не падает духом из-за этого филистимлянина. Я, слуга твой, выйду на битву с Голиафом!»

І промовив Давид до Саула: Нехай нїхто не впадає духом ізза оттого; раб твій виступить та й бити меться з тим Филистієм.

Но Саул возразил: «Как же ты можешь сразиться с этим филистимлянином? Ты ведь даже не состоишь в моей армии».

І відказав Саул Давидові: Не тобі виходити проти сього Филистія, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояка з молодощів.

Тогда Давид ответил Саулу: «Я, твой слуга, пас овец у своего отца, и, когда приходил лев или медведь и уносил овцу из стада,

І сказав Давид Саулові: Раб твій доглядав батькової отари і як инодї прийде було лев, чи то ведмідь та вхопить овеча зміж отари,

я гнался за ним, нападал и отнимал добычу из его пасти. Если он набрасывался на меня, я хватал его за гриву и убивал.

Так я бувало біжу та й бю його, покіль вирву йому з пащі овеча. Якже він кидавсь на мене, то я вхоплю його за горло та й убю на смерть.

И льва, и медведя убил твой слуга! То же произойдёт и с этим необрезанным филистимлянином, который насмехался над войском Бога живого.

Леви й ведмедї вбивав раб твій, так мусить і сьому необрізаному Филистієві так само бути, як з ними, бо він зневажає воїнів живого Бога.

Господь, Который спас меня ото льва и медведя, спасёт меня и от этого филистимлянина». Затем Саул сказал Давиду: «Иди, и пусть будет с тобой Господь».

І закінчив Давид: Господь, що рятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія. І каже Саул Давидові: Йди, і нехай Господь буде з тобою!

Саул одел Давида в свои одежды, надел на него броню и на его голову возложил бронзовый шлем.

І вдїг Саул Давида в свою боєву одїж, і вложив йому на голову мідяного шолома, і надїв на нього панцера.

Давид опоясался мечом и попробовал пройтись. Но он не привык к таким тяжёлым доспехам. Тогда Давид сказал Саулу: «Я не могу сражаться в этих доспехах. Я не привык», и снял с себя всё это.

І підперезавсь Давид мечем його по боєвій одежі його і силкувавсь ходити, бо він не привик був до такого. Відтак сказав Давид Саулові: Я не вмію в сьому ходити, я бо не навик. І зняв Давид все те з себе.

Давид взял в руку свой посох, нашёл в ручье пять гладких камней, положил их в пастушью сумку и с пращой в руке вышел навстречу филистимлянину.

І взяв він палицю свою в руку і знайшов собі пять гладеньких каменїв в потоцї та й вложив їх собі в пастушу торбину, і взяв свою пращу в руку та й виступив проти Филистія.

Между тем филистимлянин медленно приближался к Давиду. Оруженосец Голиафа шёл впереди него, неся щит.

Филистій же наступав усе близше та близше на Давида, і той чоловік, що носив йому щита, йшов поперед його.

Голиаф с презрением смотрел на Давида, потому что тот был очень молод, красив и полон здоровья.

Як споглянув же Филистій та побачив Давида, то й погордував ним, бо сей був ще хлопець, і краснощокий і принадного виду.

Он сказал Давиду: «Что ты идёшь на меня с палкой? Разве я собака?» — и проклял Давида своими богами.

І каже Филистій Давидові: Хиба я пес, що ти йдеш на мене з ціпком? І закляв Филистій Давидові своїми богами.

Затем Голиаф сказал Давиду: «Подойди сюда, и я отдам твоё тело птицам небесным и диким зверям!»

І каже Филистій Давидові: Ходи сюди і віддам я тїло твоє птаству під небом та звіррю польовому.

Давид ответил филистимлянину: «Ты вышел против меня с мечом, копьём и щитом, а я иду против тебя во имя Господа Всемогущего, Бога войска израильского, над Которым ты смеялся.

А Давид відказує Филистієві: Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, я ж ійду на тебе в імя Господа Саваота, в імя Бога війск Ізраїлських, що ти зневажав.

Сегодня Господь предаст тебя в мои руки. Я убью тебя и сниму с тебя голову, и отдам трупы филистимлян на съедение птицам небесным и зверям земным. Тогда вся земля узнает, что есть Бог в Израиле!

У сей день оддасть тебе Господь менї в руки, і я вбю тебе й відсїчу тобі голову, і передам ще сьогоднї трупа твого й трупи Филистійського війська птаству під небесами і звірям земним, і зрозуміє вся земля, що є Бог ув Ізраїлї;

И узнают все люди, собравшиеся здесь, что не мечом и копьём спасает Господь. Это — война Господа, и Он предаст вас в наши руки».

І взнає ввесь сей збір, що не мечем та списом спасає Господь, бо се війна Господня, і він оддасть вас нам у руки.

Когда филистимлянин стал приближаться, чтобы сразиться с Давидом, Давид быстро побежал ему навстречу.

Як же Филистій наладивсь і підступав та наближався 'к Давиду, побіг Давид швидко зустріч Филистієві під боєві лави,

Он достал камень из сумки и метнул его из пращи. Камень попал Голиафу прямо в лоб и вонзился в него, и филистимлянин упал лицом на землю.

І вхопив Давид з торби рукою каменя, і розмахнувши пращею, викинув його та й уцїлив Филистія в чоло; і вбивсь камінь йому в лоба, так що він упав лицем на землю.

Так Давид одолел филистимлянина пращой и камнем. Он поразил врага, убив его без меча.

Так подужав Давид Филистія каменем із пращі і вбив Филистія, хоч і не було меча в руцї в Давида.

Давид подбежал к Голиафу и, вынув меч филистимлянина из его ножен, отсёк ему голову. Увидев, что их герой погиб, филистимляне повернулись и побежали.

Тодї підбіг Давид, наступив ногою на Филистія, вхопив меча його, вийняв із піхви, та й відсїк ним голову його. Побачивши ж тодї Филистії, що велитень їх мертвий, кинулись навтеки.

Тогда поднялись народ израильский и иудейский и с криками погнались за филистимлянами, и преследовали их до границ Гефа и до самых ворот Екрона. Вся Шааримская дорога была усыпана телами филистимлян, до самого Гефа и Екрона.

І піднялись мужі Ізраїльські й Юдині і зняли боєвий поклик та й пігнали за Филистіями аж до входу в долину й до воріт Аккарону. І падали побивані Филистії по дорозї Шааримській, до Гета й до Аккарону.

После погони израильтяне вернулись в лагерь филистимлян и забрали оттуда все ценные вещи.

І вернулись Ізрайлитяне з погонї за Филистіями та й розграбили їх табір.

Давид взял голову филистимлянина и отнёс её в Иерусалим, а его оружие положил в свой шатёр.

Давид же взяв голову Филистієву та й однїс у Ерусалим, а його зброю зложив у себе в наметї.

Когда Саул увидел Давида, выходившего против филистимлянина, он спросил у Авенира, начальника войска: «Авенир, чей сын этот юноша?» Авенир ответил: «Клянусь твоей жизнью, царь мой, я не знаю».

Як побачив Саул Давида, що йде проти Филистія, так поспитав у свого військового гетьмана Абенира: Чий би се був син оттой молодець? І відказав Абенир: Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.

И сказал царь: «Тогда узнай, кто отец его».

І сказав йому царь: То довідайся, чий син сей молодик.

Когда Давид вернулся после поражения филистимлянина, Авенир взял его и привёл к Саулу, и голова Голиафа ещё была в руках Давида.

Як же вертався Давид, убивши Филистія, взяв його Абенир та й привів перед Саула, а він держав іще Филистієву голову в руцї.

Саул спросил его: «Чей ты сын, юноша?» Давид ответил: «Я сын слуги твоего, Иессея из Вифлеема».

І поспитав його Саул: Чий ти син, молодче? І відказав Давид: Син раба твого Ессея з Бетлеєму.

« 16 глава 18 глава »