1 Царств 17 глава

Первая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Филистимляне собрали свои войска для войны и, собравшись в Сохо иудейском, они разбили лагерь между Сокхофом и Азеком, в Ефес-Даммиме.

І зібрали филисти́мляни свої ві́йська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборува́ли між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

А Саул и израильтяне собрались и разбили свой лагерь в долине Елах. Они выстроились и приготовились к войне с филистимлянами.

І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян.

Филистимляне расположились на одном холме, израильтяне стали на другом, а между ними была долина.

І стояли филисти́мляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

Из филистимского лагеря вышел непобедимый боец по имени Голиаф, который был родом из Гефа. Ростом он был 6 локтей и 1 пядь.

І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь.

На голове у него был бронзовый шлем, и одет он был в чешуйчатую броню. Эта броня была из бронзы и весила около 5 000 шекелей.

А на голові його — мідяний шоло́м, і він одя́гнений був у па́нцера з луски́; а вага того па́нцера — п'ять тисяч шеклів міді.

На его ногах были бронзовые наколенники, и за плечами у него было бронзовое копьё.

А на нога́х його — мідяні наголі́нники, а за плечи́ма його — мідяний спис.

Древко его копья было такое длинное, как навой ткацкого станка, а наконечник копья весил 600 шекелей железа. Оруженосец Голиафа шёл впереди, неся его щит.

А держа́к списа його — як ткацький вал, а ві́стря спи́су його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоно́ша.

Голиаф стоял и кричал израильским полкам: «Зачем выстроились вы все на битву? Я — филистимлянин, а вы — слуги Саула. Выберите одного воина, и пусть он выйдет сразиться со мной.

І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: „Чого ви вийшли ставати до бо́ю? Чи ж я не филисти́млянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зі́йде до мене.

Если он убьёт меня, филистимляне станут вашими рабами, а если я убью его, то вы станете нашими рабами и будете служить нам».

Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми ста́немо вам за рабів. А якщо я перемо́жу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам“.

И ещё филистимлянин сказал: «Сегодня я опозорю израильские полки! Выберите человека, и пусть он сразится со мной!»

І сказав филисти́млянин: „Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки́. Дайте мені чоловіка, і бу́демо битися вдвох“.

Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне очень испугались.

І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филисти́млянина, — і вони перестра́шилися та сильно наляка́лися.

Давид был сыном Иессея, ефрафянина из Вифлеема иудейского. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он был уже старым человеком.

А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа.

Три старших сына Иессея пошли с Саулом на войну. Старшего сына звали Елиав, второго сына звали Авинадав, а третьего — Шамма.

І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну́. А імена́ трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма.

Давид был самым младшим сыном. Трое старших братьев пошли вместе с войском Саула,

А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

а Давид покинул лагерь Саула, чтобы пасти овец своего отца в Вифлееме.

А Давид ходив до Саула, та вертався па́сти отару свого батька в Віфлеємі.

На протяжении сорока дней, утром и вечером, филистимлянин Голиаф выходил и, стоя перед израильтянами, оскорблял их.

А той филисти́млянин підхо́див ранком та ввечорі, і виступав сорок день.

Однажды Иессей сказал своему сыну Давиду: «Возьми для братьев своих ефу жареных зёрен и десять хлебов и отнеси к ним в стан.

І сказав Єссей до сина свого Давида: „Візьми но для братів своїх ефу́ цього пра́женого зе́рна, і десять цих хлібі́в, та й віднеси́ скоренько до табо́ру до своїх братів.

Возьми также десять кусков сыра и отнеси их тысячнику твоих братьев. Узнай, как поживают твои братья, и принеси мне какое-либо доказательство того, что у них всё в порядке.

А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про пово́дження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.“

Твои братья с Саулом и со всей израильской армией находятся в долине Елах и готовятся к сражению с филистимлянами».

А Саул і вони, та всі ізра́їльтяни були в долині Елі, — воювали з филисти́млянами.

Рано утром Давид встал, поручил овец другому пастуху и, погрузив припасы на телегу, отправился туда, куда сказал ему Иессей. Он добрался до стана, когда войско заняло боевые позиции и с боевыми криками готовилось к сражению.

І встав Давид рано вранці, і полиши́в ота́ру свою на сто́рожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обо́зу, а ві́йсько вихо́дило до бойово́го стро́ю, і підняли́ вони окрик у бою́.

Израильтяне и филистимляне выстроились друг против друга.

І ви́шикувалися Ізраїль та Филисти́млянин ла́ва проти ла́ви.

Давид оставил свою ношу сторожу, охранявшему обоз, и побежал туда, где стояли воины, чтобы узнать о братьях.

І Давид позоставив свою но́шу в сто́рожа речей, та й побіг до по́лку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про пово́дження.

Пока он разговаривал со своими братьями, Голиаф, непобедимый филистимский воин из Гефа, выступил из своих рядов и, как обычно, стал выкрикивать оскорбления, и Давид услышал это.

А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полкі́в одноборець, филисти́млянин Ґолія́т ім'я́ йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова́, а Давид почув.

Увидев этого человека, израильтяне бежали от него в великом страхе.

А всі ізра́їльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

Один израильтянин сказал: «Видите этого человека? Он выходит каждый день и оскорбляет Израиль. Тот, кто убьёт его, получит от царя Саула большое богатство. Саул также выдаст за него свою дочь и освободит его семью от уплаты налогов в Израиле».

І говорив Ізра́їльтянин: „Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажа́ти Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб'є його, збагати́ть його цар великим багатством, і дочку́ свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі“.

Давид спросил стоящих возле него людей: «Какая награда будет тому, кто убьёт этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто такой этот необрезанный филистимлянин, чтобы так оскорблять войско Бога живого?»

І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: „Що́ буде зро́блене тому, хто вб'є цього филисти́млянина й зді́йме обра́зу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филисти́млянин, що так зневажає полки́ Живого Бога?“

Тогда израильтяне повторили сказанное ему и добавили: «Вот какая награда достанется тому, кто убьёт его».

А народ сказав йому те саме слово, говорячи: „Отак буде зро́блено чоловікові, хто вб'є його“.

Елиав, старший брат Давида, услышав, что он разговаривает с воинами, рассердился на него. Он спросил Давида: «Зачем ты пришёл сюда и на кого ты оставил немногих овец наших в пустыне? Я знаю твоё дерзкое непослушание! Ты пришёл сюда только для того, чтобы посмотреть на сражение».

І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: „Чого то зійшов ти? І на ко́го ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумі́лість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну́!“

Давид сказал: «Что я сделал? Я не сделал ничего плохого. Я просто разговаривал!»

А Давид відказав: „Та що́ я зробив тепер? Чи не на нака́з батька?“

И, повернувшись к другим людям, задал им тот же вопрос, и они отвечали ему как прежде.

І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

Услышав слова Давида, несколько воинов привели Давида к Саулу и пересказали ему Давидовы слова.

І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

Тогда Давид сказал Саулу: «Пусть народ не падает духом из-за этого филистимлянина. Я, слуга твой, выйду на битву с Голиафом!»

І сказав Давид до Саула: „Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій пі́де, і буде битися з отим филистимлянином“.

Но Саул возразил: «Как же ты можешь сразиться с этим филистимлянином? Ты ведь даже не состоишь в моей армии».

І сказав Саул до Давида: „Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти мали́й, а він воя́к від своєї мо́лодости“.

Тогда Давид ответил Саулу: «Я, твой слуга, пас овец у своего отца, и, когда приходил лев или медведь и уносил овцу из стада,

І сказав Давид до Саула: „Твій раб був пастухо́м свого батька при отарі, і прихо́див лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібно́ї худоби зо стада,

я гнался за ним, нападал и отнимал добычу из его пасти. Если он набрасывался на меня, я хватал его за гриву и убивал.

а я вихо́див за ним, і побивав його, і виривав те з па́щі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гри́ву, та й побивав його.

И льва, и медведя убил твой слуга! То же произойдёт и с этим необрезанным филистимлянином, который насмехался над войском Бога живого.

І лева, і ведмедя побива́в твій раб. І цей необрізаний филисти́млянин буде, як один із них, бо він зневажив полки́ Живого Бога!“

Господь, Который спас меня ото льва и медведя, спасёт меня и от этого филистимлянина». Затем Саул сказал Давиду: «Иди, и пусть будет с тобой Господь».

І сказав Давид: „Господь, що врятува́в мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филисти́млянина“. І сказав Саул: „Іди, і нехай Господь буде з тобою!“

Саул одел Давида в свои одежды, надел на него броню и на его голову возложил бронзовый шлем.

І зодягнув Саул Давида в свою о́діж, і дав мідяно́го шоло́ма на його голову, і надів на нього па́нцера.

Давид опоясался мечом и попробовал пройтись. Но он не привык к таким тяжёлым доспехам. Тогда Давид сказал Саулу: «Я не могу сражаться в этих доспехах. Я не привык», и снял с себя всё это.

І прип'я́в Давид меча його на одежу свою, та й силкува́вся йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: „Не мо́жу в цьому ходити, бо я не звик!“ І поскида́в Давид їх із себе.

Давид взял в руку свой посох, нашёл в ручье пять гладких камней, положил их в пастушью сумку и с пращой в руке вышел навстречу филистимлянину.

І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять ви́гладжених камінці́в із потоку, і поклав їх у пастушу то́рбу, яку мав, та в торби́ну, а його пра́ща — у руці його. І він пішов до филисти́млянина.

Между тем филистимлянин медленно приближался к Давиду. Оруженосец Голиафа шёл впереди него, неся щит.

А филисти́млянин підхо́див усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита́ перед ним.

Голиаф с презрением смотрел на Давида, потому что тот был очень молод, красив и полон здоровья.

І подивився филисти́млянин, та й побачив Давида, — і злегкова́жив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юна́к струнко́ї поста́ви.

Он сказал Давиду: «Что ты идёшь на меня с палкой? Разве я собака?» — и проклял Давида своими богами.

І сказав филисти́млянин до Давида: „Чи я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами.

Затем Голиаф сказал Давиду: «Подойди сюда, и я отдам твоё тело птицам небесным и диким зверям!»

І сказав филисти́млянин до Давида: „Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам пта́ству небесному та звірині́ польові́й“.

Давид ответил филистимлянину: «Ты вышел против меня с мечом, копьём и щитом, а я иду против тебя во имя Господа Всемогущего, Бога войска израильского, над Которым ты смеялся.

І сказав Давид до филисти́млянина: „Ти йдеш на мене з мечем і списом та ра́тищем, а я йду на тебе в Ім'я́ Господа Савао́та, Бога військ Ізра́їлевих, які́ ти знева́жив.

Сегодня Господь предаст тебя в мои руки. Я убью тебя и сниму с тебя голову, и отдам трупы филистимлян на съедение птицам небесным и зверям земным. Тогда вся земля узнает, что есть Бог в Израиле!

Сьогодні віддасть тебе Господь у мою ру́ку, — і я поб'ю́ тебе́, і відітну́ голову твою з тебе, і дня цього я дам па́дло филистимського табо́ру птаству небесному та земній звірині́. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!

И узнают все люди, собравшиеся здесь, что не мечом и копьём спасает Господь. Это — война Господа, и Он предаст вас в наши руки».

І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мече́м та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку“.

Когда филистимлянин стал приближаться, чтобы сразиться с Давидом, Давид быстро побежал ему навстречу.

І сталося, коли филисти́млянин устав і пішов, і збли́зився до Давида, то Давид поспішив і побіг до ла́ви навпроти филисти́млянина.

Он достал камень из сумки и метнул его из пращи. Камень попал Голиафу прямо в лоб и вонзился в него, и филистимлянин упал лицом на землю.

І простя́г Давид руку свою до то́рби, і взяв звідти ка́меня, та й кинув із пращі, — і вдарив филисти́млянина в чоло́ його. І той камінь втявся йому в чоло́, — і він упав на обличчя своє на землю.

Так Давид одолел филистимлянина пращой и камнем. Он поразил врага, убив его без меча.

І отак переміг Давид филисти́млянина пра́щею та ка́менем, — і вдарив він филисти́млянина, та й убив його, а меча́ не було в Давидовій руці.

Давид подбежал к Голиафу и, вынув меч филистимлянина из его ножен, отсёк ему голову. Увидев, что их герой погиб, филистимляне повернулись и побежали.

І підбіг Давид, і став на филисти́млянина, і ви́хопив його меча́, і витяг його з його пі́хви, — та й убив його, і відтяв ним йому го́лову! І побачили филисти́мляни, що помер їх сила́ч, — і стали втікати!

Тогда поднялись народ израильский и иудейский и с криками погнались за филистимлянами, и преследовали их до границ Гефа и до самых ворот Екрона. Вся Шааримская дорога была усыпана телами филистимлян, до самого Гефа и Екрона.

А люди Ізраїлеві та Юдині схопи́лися, і зняли́ крик, та й погнали филисти́млян аж доти, де йдеться до Ґа́ю, і аж до брами Екро́ну. І падали трупи филисти́млян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

После погони израильтяне вернулись в лагерь филистимлян и забрали оттуда все ценные вещи.

І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри.

Давид взял голову филистимлянина и отнёс её в Иерусалим, а его оружие положил в свой шатёр.

А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті.

Когда Саул увидел Давида, выходившего против филистимлянина, он спросил у Авенира, начальника войска: «Авенир, чей сын этот юноша?» Авенир ответил: «Клянусь твоей жизнью, царь мой, я не знаю».

А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“

И сказал царь: «Тогда узнай, кто отец его».

І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“

Когда Давид вернулся после поражения филистимлянина, Авенир взял его и привёл к Саулу, и голова Голиафа ещё была в руках Давида.

А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його.

Саул спросил его: «Чей ты сын, юноша?» Давид ответил: «Я сын слуги твоего, Иессея из Вифлеема».

І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“.

« 16 глава 18 глава »