3 Царств 1 глава

Третья книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Когда царь Давид состарился, он никак не мог согреться, и слуги укрывали его одеялами.

А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

И сказали ему слуги: «Мы найдём молодую девушку, которая будет заботиться о тебе. Она будет лежать возле тебя, и тебе будет тепло».

І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

Они искали красивую девушку по всей Израильской земле, и нашли Ависагу сонамитянку, и привели её к царю.

І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

Девушка была очень красива. Она ухаживала за царём, прислуживала ему, но царь не познал её.

А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

Адония, сын Давида и Аггифы, очень возгордился и сказал: «Я буду царём». Он приобрёл себе колесницу, всадников и пятьдесят человек, чтобы они бежали впереди него.

А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

Адония был очень красивым мужчиной. Он родился после своего брата Авессалома. Царь Давид никогда не огорчал Адонию и никогда не спрашивал его: «Почему ты так поступаешь?»

А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

Адония посоветовался с Иоавом, сыном Саруи, и со священником Авиафаром. Они решили помочь ему стать новым царём.

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

Но священник Садок, Ванея, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей, Рисий и воины Давида не присоединились к Адонии.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

Однажды у камня Зохелет, возле источника Рогель, Адония принёс в жертву содружества овец, волов и жирных телят. Он пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех иудеев, которые служили царю.

І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

Но Адония не пригласил ни пророка Нафана, ни Ванею, ни воинов отца, ни своего брата Соломона.

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

Нафан услышал об этом и спросил Вирсавию, мать Соломона: «Слышала ли ты, что Адония, сын Аггифы, провозгласил себя царём? А настоящий царь, Давид, ничего об этом не знает.

І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

Твоя собственная жизнь и жизнь твоего сына Соломона может быть в опасности. Но я посоветую, что тебе сделать, чтобы спастись.

А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

Пойди к царю Давиду и скажи ему: „Господин мой царь, ты клялся мне, твоей рабе, что мой сын Соломон будет царём после тебя и будет сидеть на твоём троне. Так почему же Адония стал новым царём?”

Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

И в то время, когда ты ещё будешь говорить с царём, я войду и расскажу царю, что произошло, и подтвержу твои слова».

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

Вирсавия пошла к старому царю в спальню, где Ависага сонамитянка прислуживала ему,

І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

низко поклонилась и встала на колени перед царём. Царь спросил: «Что я могу сделать для тебя?»

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

Вирсавия ответила: «Господин мой, ты сам клялся мне Господом, Богом твоим: „Сын твой Соломон будет следующим царём после меня. Он будет сидеть на моём троне”.

І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

Но теперь Адония делает себя царём, а ты, господин мой царь, не знаешь об этом.

А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

Он принёс в жертву множество волов, телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, священника Авиафара и военачальника Иоава, а твоего слугу Соломона он не пригласил.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

Господин мой царь, все израильтяне смотрят на тебя. Они ждут, чтобы ты решил, кто будет следующим царём после тебя.

А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

Иначе, как только господин мой царь будет похоронен со своими праотцами, эти люди будут считать меня и моего сына Соломона преступниками».

Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

Когда Вирсавия ещё говорила с царём, пришёл пророк Нафан.

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

Слуги сказали царю: «Здесь Нафан, пророк». И он вошёл к царю и поклонился ему лицом до земли.

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

Нафан сказал: «Господин мой царь, объявил ли ты, что Адония будет царствовать после тебя и что он будет сидеть на твоём престоле?

І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

Сегодня он спустился в долину и заколол множество волов, телят и овец для жертвоприношения. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиафара. И сейчас они едят и пьют с ним, и восклицают: „Долго живи, царь Адония!”

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

Но он не пригласил ни меня, ни священника Садока, ни Ванею, сына Иодая, ни Соломона, твоего слугу.

А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

Господин мой царь, сделал ли ты это, не сказав нам? Скажи нам, кто будет царём после тебя?»

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

Тогда царь Давид сказал: «Позовите ко мне Вирсавию». И она предстала перед царём.

А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

И царь поклялся: «Так же верно, как и то, что жив Господь, избавивший меня от всякой беды, я даю тебе эту клятву.

І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

Я сделаю сегодня то, в чём клялся тебе Господом, Богом Израиля. Я обещал, что Соломон, твой сын, будет царём и сядет на мой престол после меня. Я сдержу своё обещание!»

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

Вирсавия опустилась на колени, поклонилась царю лицом до самой земли и сказала: «Да живёт господин мой, царь Давид, во веки веков!»

І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

Затем царь Давид сказал: «Позовите ко мне священника Садока, пророка Нафана и Ванею, сына Иодая». И они пришли к царю.

І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

Тогда царь сказал им: «Возьмите с собой моих слуг. Посадите моего сына Соломона на моего мула и отведите его к источнику Гион.

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

Там священник Садок и пророк Нафан помажут его на царство в Израиле. Затем затрубите в трубы и кричите: „Вот новый царь — Соломон!”

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

А затем возвращайтесь с ним назад. Он придёт, сядет на мой трон и будет царствовать вместо меня. Я назначил его вождём над Израилем и Иудой».

Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

Затем Ванея, сын Иодая, ответил царю: «Аминь! Это также верно, как если бы Господь сам сказал это, господин мой царь!

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

Господин мой царь, Господь всегда был с тобой. И теперь я молюсь о том, чтобы Он был с Соломоном и сделал его царство ещё могущественнее, чем твоё, мой господин царь!»

Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

После этого священник Садок и пророк Нафан, Ванея, сын Иодая, и телохранители Давида, пошли и посадили Соломона на мула царя Давида и повели его к источнику Гион.

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

Священник Садок взял рог с елеем из священного шатра и вылил его на голову Соломона, показав этим, что Соломон стал царём. Затем они затрубили в трубы, и весь народ закричал: «Пусть жизнь царя Соломона будет долгой!»

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

После этого весь народ последовал за Соломоном в город. Люди играли на флейтах и были так счастливы, и так радовались, что земля сотрясалась от их криков.

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

Адония и все приглашённые как раз заканчивали свой пир. Они услышали звук трубы, и Иоав спросил: «Что это за шум? Что происходит в городе?»

І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

Он ещё говорил, когда пришёл Ионафан, сын священника Авиафара. Адония сказал: «Входи! Ты достойный человек, и поэтому ты должен нести хорошие вести».

Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

Но Ионафан ответил Адонии: «Нет! Для тебя это плохие новости! Господин наш, царь Давид, избрал Соломона царём.

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

Царь послал с Соломоном священника Садока, пророка Нафана, Ванею, сына Иодая, и своего телохранителя. Они посадили Соломона на царского мула,

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

а затем священник Садок и пророк Нафан помазали его на царство в Гионе. Оттуда они пошли в город праздновать. Вот почему вы слышите этот шум.

І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

И сейчас Соломон уже сидит на царском троне,

І Соломон уже засів на троні царства.

а все царские слуги поздравляют царя Давида. Они говорят: „Царь Давид, ты великий царь! И теперь мы молимся, чтобы твой Бог сделал и Соломона великим царём. Мы молимся о том, что Бог прославит Соломона ещё больше, чем тебя, и возвеличит его царство больше, чем твоё! Тогда царь Давид поклонился Соломону, не вставая со своей постели”.

І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

Царь Давид сказал: „Благословен Господь, Бог Израиля, Который посадил моего собственного сына на мой трон и позволил мне жить, чтобы увидеть это”».

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

Все гости Адонии испугались и быстро разошлись.

І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

Адония же, боясь Соломона, пошёл и схватился за рога алтаря.

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

Затем Соломону сказали: «Адония боится тебя, царь Соломон. Он держится за рога алтаря и говорит: „Пусть пообещает мне сейчас царь Соломон, что не убьёт меня”».

І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

И ответил Соломон: «Если он будет человеком достойным, то ни один волос с его головы не упадёт на землю, но если он сделает недоброе, то умрёт».

І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

Царь Соломон послал людей, и они привели Адонию. Адония пришёл и поклонился царю Соломону. Соломон сказал: «Иди в свой дом».

І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“

« 24 глава 2 глава »