3 Царств 8 глава

Третья книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Затем царь Соломон созвал к себе в Иерусалим всех старейшин Израиля, всех глав колен Израиля, всех начальников израильских семей, чтобы перенести ковчег Соглашения Господа из города Давида в храм Господний.

Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

Все израильтяне пришли к царю Соломону на праздник в месяце афаниме, седьмом месяце года.

І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

Когда собрались все старейшины, священники и левиты подняли ковчег Господний и понесли его в храм.

І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

Они также несли шатёр собрания со всеми священными вещами в нём.

І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

А царь Соломон и весь собравшийся к нему израильский народ шли перед ковчегом, принося в жертву столько овец и крупного рогатого скота, что их невозможно было сосчитать.

А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

Затем священники внесли ковчег Соглашения Господа в храм, в Святая святых, и поставили его на особое место под крылья Херувимов.

І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

Крылья Херувимов простирались над ковчегом, покрывая ковчег и его шесты.

Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

Эти шесты были такие длинные, что их концы были видны из святого места перед Святая святых, но снаружи их не было видно. Они находятся там и до сегодняшнего дня.

А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

В ковчеге ничего не было, кроме двух каменных скрижалей, которые Моисей положил туда на горе Хорив, когда Господь заключил соглашение с израильтянами после того, как они вышли из Египта.

У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

Когда священники вышли из святого места, облако наполнило храм Господа.

І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

Священники не могли продолжать работу, потому что слава Господа наполнила Его храм.

І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

Тогда Соломон сказал: «Господь сотворил солнце сиять в небесах, Сам же пожелал Он жить в тёмном облаке.

Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

Но я построил для Тебя прекрасный храм, место, чтобы пребывать Тебе там вовеки».

Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

Царь Соломон повернулся и попросил Бога благословить весь народ Израиля, стоявший перед ним.

І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

Вот молитва, которую он произнёс Господу: «Благословен Господь, Бог Израиля, Который исполнил всё, что обещал моему отцу Давиду! Он говорил моему отцу:

І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

„С того дня, как Я вывел народ Мой Израиля из Египта, Я не выбрал города ни в одном из колен Израиля, чтобы построить там храм. Но теперь Я выбрал город Иерусалим, в котором будет принесена Мне слава и почёт. Я избрал Давида, чтобы он правил Моим народом, Израилем”.

Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

Мой отец Давид очень хотел построить храм в честь Господа, Бога Израиля.

І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

Но Господь сказал моему отцу: „Я знаю, что ты очень хочешь построить храм в Мою честь, и это хорошо.

Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

Однако ты не тот, кого Я выбрал, чтобы построить храм. Твой сын построит храм в Мою честь”.

Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

И исполнил Господь обещание, которое Он дал. Я стал преемником отца моего Давида и сейчас сижу на престоле Израиля, как обещал Господь, и я построил храм для Господа, Бога Израиля.

І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

Я приготовил место для ковчега, в котором хранится Соглашение Господнее, заключённое с нашими отцами, когда Он вывел их из Египта».

І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

Затем Соломон встал перед алтарём Господа и перед всем израильским народом, поднял руки к небу

І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

и сказал: «О, Господи, Бог Израиля, нет подобного Тебе на небесах и на земле. Ты хранишь своё соглашение, которое заключил со Своим народом. Ты добр и верен людям, которые следуют за Тобой всем своим сердцем.

„Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

Ты сдержал обещание, которое дал Своему слуге Давиду, моему отцу. Ты изрёк это обещание Своими устами, а сегодня Ты исполнил его Своей рукой.

Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

И теперь, о Господи, Бог Израиля, исполни обещание, данное Своему слуге Давиду, моему отцу. Ты говорил: „Если твои сыновья будут во всём подчиняться Мне и служить, как ты служил, то один из членов твоей семьи всегда будет управлять народом Израиля”.

А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

И теперь, Боже Израиля, сдержи Своё обещание, данное моему отцу.

А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

Но мы знаем, что на самом деле Ты, Боже, не будешь жить на земле с людьми. Всё небо и даже самые высокие небеса не могут вместить Тебя! Поэтому и этот храм, который я построил для Тебя, тоже не может вместить Тебя!

Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

Но услышь мою молитву и прошение, о Господи, Боже мой. Услышь мольбу, с которой Твой слуга обращается к Тебе сегодня.

Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

Давным-давно Ты сказал: „Меня будут почитать там”. Так пусть Твои глаза будут обращены на этот храм день и ночь! Услышь молитву, которой будет молиться Твой слуга в этом храме.

щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

Услышь мольбу Твоего слуги и Твоего народа Израиля, когда будут они молиться на месте этом. Услышь с небес, где Ты живёшь, наши молитвы и прости нас!

І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

Если кто-то согрешит против другого человека, его приведут сюда к Твоему алтарю в Твоём храме, и он поклянётся, что не виновен,

Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

тогда услышь с небес и рассуди Своих слуг. Если человек виноват, признай его виновным и накажи, а если человек невинен, то признай его невиновным и вознагради его за праведность.

то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

Когда Твой народ Израиль будет разбит врагами за то, что согрешил против Тебя, тогда израильтяне вернутся к Тебе и станут восхвалять Тебя. Они будут молиться и умолять Тебя в этом храме.

Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

Тогда услышь с небес и прости грехи Твоего народа Израиля, и возврати израильтянам снова землю, которую Ты дал их предкам.

то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

Когда небеса закроются и не будет дождя за то, что израильтяне согрешили перед Тобой, тогда они будут молиться на этом месте, будут восхвалять Твоё имя и сожалеть о своих грехах.

Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

Тогда услышь с небес их молитву и прости грехи Твоих слуг и Твоего народа Израиля. Укажи людям правильный путь, как жить, и пошли дождь на землю, которую Ты дал Своему народу.

то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

Если придёт на землю голод или великая болезнь распространится среди людей, или весь урожай, который вырастет, будет уничтожен насекомыми, или неприятель будет теснить народ в земле его, или будет какое-либо бедствие или эпидемия,

Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

и, если хоть один человек пожалеет о своём грехе и протянет в молитве свои руки к этому храму,

усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

тогда с небес, где Ты обитаешь, услышь его молитву и помилуй. Только Ты один знаешь, что на сердце у каждого человека. Поэтому суди всех людей и будь к ним справедлив.

то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

Сделай это, чтобы Твои люди всегда боялись Тебя, пока будут жить на земле, которую Ты дал нашим предкам.

щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

Люди из далёких стран услышат о Твоём величии и силе.

Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

Они придут из далёкой земли, чтобы помолиться в этом храме.

бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

Услышь с небес, где Ты обитаешь, их молитвы и сделай всё, о чём будут просить Тебя эти люди, чтобы все народы земли знали Твоё имя и боялись Тебя, как Твой народ в Израиле. Тогда все повсюду будут знать, что я построил этот храм, чтобы прославлять Тебя.

Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

Когда Ты прикажешь своим людям пойти и сразиться со своими врагами, тогда они будут молиться Тебе, Господи, повернувшись к городу, который Ты избрал, и к храму, который я построил, чтобы прославлять Твоё имя,

Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

тогда услышь с небес их молитву и помоги им.

то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

Твои люди будут грешить против Тебя, потому что нет безгрешного человека. Ты будешь зол на них и позволишь врагам разбить их. Враги возьмут их в плен и отведут в чужую землю далеко от дома.

Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

И в той земле Твои люди будут сожалеть о своих грехах и будут молиться Тебе, говоря: „Мы согрешили, мы совершили зло”.

і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

Твои люди обратятся к Тебе всем своим сердцем, находясь в земле своих врагов, которые пленили их. Они будут молиться Тебе, повернувшись к своей земле, которую Ты дал их предкам, к городу, который Ты избрал, и к храму, построенному мной в Твою честь.

і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

Тогда, прошу Тебя, услышь с небес, где Ты живёшь, их молитву и помоги им.

то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

Прости Твоему народу все его грехи и прости израильтян за то, что они пошли против Тебя. Сделай так, чтобы их враги были милостивы к ним.

і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

Помни, что они — Твой народ. Ты спас их, выведя из Египта, как будто вытащил их из огненной печи.

бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

Господи Боже, прислушивайся к молитвам Твоего народа Израиля, чтобы слышать его всегда, когда он будет просить Тебя о помощи.

щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

Ты выбрал его из всех народов земли, сделав его Своим особым народом, объявив об этом через Твоего слугу Моисея, когда Ты, о Всевышний Господи, вывел наших предков из Египта».

Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

Соломон молился Господу, стоя на коленях перед алтарём, с руками, протянутыми к небесам. Он закончил свою молитву,

І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

а затем громким голосом попросил Бога благословить весь израильский народ. Соломон сказал:

I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

«Благословен Господь, Который дал покой Своему народу Израилю, как и обещал! Ни одно из Его благих обещаний, которые Он дал через Своего слугу Моисея, не осталось неисполненным.

„Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

Я молюсь, чтобы Господь, Бог наш, был с нами, как был Он с нашими предками. Я молюсь, чтобы Господь никогда не покинул нас!

Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

Я молюсь, чтобы мы обратились к Нему и следовали за Ним. Тогда мы будем соблюдать Его заповеди, уставы и законы, которые Он дал нашим предкам.

щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

Я молюсь, что Господь, Бог наш, будет всегда помнить эту молитву и мои просьбы, чтобы делать всё это изо дня в день для Своего слуги и для Своего народа Израиля.

І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

Чтобы все народы узнали, что Господь — единственный истинный Бог и что нет другого, подобного Ему.

щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

А вы, люди, должны быть полностью преданы Господу, Богу нашему. Вы всегда должны следовать Его законам и соблюдать Его заповеди, как сейчас».

І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

Затем царь и все израильтяне с ним принесли жертву Господу.

А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

Соломон принёс и приношения содружества Господу: двадцать две тысячи быков и сто двадцать тысяч овец. Так царь и все израильтяне освятили храм Господу, тем самым показав, что храм принадлежит Ему.

І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

В тот же день царь освятил среднюю часть двора перед храмом Господа и там принёс жертвы всесожжения, хлебные приношения и жир животных, которых использовали для приношений содружества. Царь совершил эти приношения во дворе потому, что бронзовый алтарь перед Господом был слишком мал, чтобы поместить всесожжения, хлебные приношения и жир приношений содружества.

Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

Затем Соломон устроил в храме праздник, и весь израильский народ праздновал с ним. Там собрались люди со всего Израиля: от ущелья Емаф на севере и до границы с Египтом на юге. Они веселились перед Господом семь дней, а затем остались там ещё на семь дней. Всего они праздновали четырнадцать дней.

І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

На восьмой день Соломон отправил народ домой. Люди благословили царя и разошлись по домам. Они веселились и радовались всему доброму, что Господь сделал для Своего слуги Давида и для народа Своего Израиля.

Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

« 7 глава 9 глава »