1 Царств 17 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Филистимляне собрали войско для битвы и выступили к Сохо, что в Иудее. Их стан был между Сохо и Азекой в Эфес-Даммиме.

І зібрали филисти́мляни свої ві́йська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборува́ли між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

Саул и израильтяне, что были с ним, разбили стан в долине Эла и выстроились на битву с филистимлянами.

І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян.

Филистимляне стояли на одном холме, израильтяне — на другом холме, а между ними была долина.

І стояли филисти́мляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

Из филистимского стана выступил ратоборец по имени Голиаф из Гата, ростом в шесть локтей с пядью.1

І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь.

Его голову защищал медный шлем, сам он был в доспехах2 из меди весом в пять тысяч шекелей.3

А на голові його — мідяний шоло́м, і він одя́гнений був у па́нцера з луски́; а вага того па́нцера — п'ять тисяч шеклів міді.

На ногах медные поножи, а за плечами — дротик с медным наконечником.

А на нога́х його — мідяні наголі́нники, а за плечи́ма його — мідяний спис.

Древко его копья было как вал ткацкого станка, а железный наконечник весил шестьсот шекелей.4 Перед ним выступал щитоносец.

А держа́к списа його — як ткацький вал, а ві́стря спи́су його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоно́ша.

Голиаф встал перед израильским строем и бросил вызов: «Зачем вы выстроились на битву? Я филистимлянин, а вы рабы Саула. Выберите одного из своих воинов, и пусть он выйдет ко мне.

І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: „Чого ви вийшли ставати до бо́ю? Чи ж я не филисти́млянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зі́йде до мене.

Если он в бою одолеет меня и убьет — мы станем вашими рабами, а если я одолею его и убью — вы станете нашими рабами, будете служить нам».

Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми ста́немо вам за рабів. А якщо я перемо́жу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам“.

Филистимлянин говорил: «Посрамлю я сегодня войско израильское, только дайте мне кого-нибудь для поединка!»

І сказав филисти́млянин: „Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки́. Дайте мені чоловіка, і бу́демо битися вдвох“.

Услышав эти слова, Саул и израильтяне испугались, пришли в смятение.

І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филисти́млянина, — і вони перестра́шилися та сильно наляка́лися.

Давид был сыном эфратянина из Вифлеема в Иудее, по имени Иессей; у Иессея было восемь сыновей. Во дни Саула Иессей уже состарился, было ему много лет.5

А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа.

Трое старших сыновей Иессея отправились с Саулом на войну. Первенца звали Элиав, второго — Авинадав и третьего — Шамма.

І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну́. А імена́ трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма.

Давид был самым младшим. Трое старших ушли с Саулом на войну,

А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

а Давид ходил к Саулу и возвращался в Вифлеем, чтобы пасти овец своего отца.

А Давид ходив до Саула, та вертався па́сти отару свого батька в Віфлеємі.

Сорок дней подряд утром и вечером выходил филистимлянин Голиаф и бросал вызов израильтянам.

А той филисти́млянин підхо́див ранком та ввечорі, і виступав сорок день.

Иессей тогда сказал своему сыну Давиду: «Отнеси братьям эфу6 жареного зерна и эти десять хлебов. Поспеши в стан к братьям!

І сказав Єссей до сина свого Давида: „Візьми но для братів своїх ефу́ цього пра́женого зе́рна, і десять цих хлібі́в, та й віднеси́ скоренько до табо́ру до своїх братів.

А эти десять сыров отнеси начальнику их тысячи. Узнай, всё ли благополучно у братьев, и принеси мне весть7 от них.

А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про пово́дження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.“

Они вместе с израильтянами и с Саулом стоят теперь в долине Эла, чтобы сразиться с филистимлянами».8

А Саул і вони, та всі ізра́їльтяни були в долині Елі, — воювали з филисти́млянами.

На следующий день Давид встал рано утром, поручил овец сторожу, взял поклажу и отправился в путь, как велел ему Иессей. Он подошел к стану в тот миг, когда войско выходило из него с боевым кличем.

І встав Давид рано вранці, і полиши́в ота́ру свою на сто́рожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обо́зу, а ві́йсько вихо́дило до бойово́го стро́ю, і підняли́ вони окрик у бою́.

Израильтяне и филистимляне выстроились для боя друг против друга.

І ви́шикувалися Ізраїль та Филисти́млянин ла́ва проти ла́ви.

Давид оставил свою поклажу с обозным сторожем и поспешил к войску. Он нашел братьев, приветствовал их,

І Давид позоставив свою но́шу в сто́рожа речей, та й побіг до по́лку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про пово́дження.

и, пока они разговаривали, выступил из рядов филистимлян тот самый ратоборец по имени Голиаф из Гата и стал выкрикивать те же самые слова, и Давид услышал его.

А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полкі́в одноборець, филисти́млянин Ґолія́т ім'я́ йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова́, а Давид почув.

Кто бы из израильтян ни встречался с ним взглядом, все отступали в великом страхе.

А всі ізра́їльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

Израильтяне говорили: «Видите, кто это вышел вперед? Он хочет насмехаться над Израилем. Того, кто его убьет, царь щедро наградит, выдаст за него свою дочь и освободит весь его род от податей в Израиле».

І говорив Ізра́їльтянин: „Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажа́ти Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб'є його, збагати́ть його цар великим багатством, і дочку́ свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі“.

Давид спросил тех, кто стоял рядом: «Что будет тому, кто убьет этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Да кто такой этот филистимлянин необрезанный, чтобы насмехаться над воинством Бога Живого!»

І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: „Що́ буде зро́блене тому, хто вб'є цього филисти́млянина й зді́йме обра́зу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филисти́млянин, що так зневажає полки́ Живого Бога?“

И люди подтвердили сказанное прежде: «Вот что будет тому, кто убьет его».

А народ сказав йому те саме слово, говорячи: „Отак буде зро́блено чоловікові, хто вб'є його“.

Старший его брат Элиав услышал, как Давид разговаривает с людьми, и разгневался на него. Он сказал: «Зачем ты явился сюда и на кого бросил нашу маленькую отару в степи? Знаю я твою самонадеянность и злые мысли: ты явился посмотреть на битву».

І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: „Чого то зійшов ти? І на ко́го ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумі́лість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну́!“

Но Давид ответил: «Что я такого сделал? Разве мне даже поговорить нельзя?»

А Давид відказав: „Та що́ я зробив тепер? Чи не на нака́з батька?“

Отвернувшись от брата, он заговорил с другим человеком, спросил его о том же самом и получил прежний ответ.

І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

Слова, сказанные Давидом, не остались незамеченными, их пересказали Саулу, и тот приказал привести его.

І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

Давид сказал Саулу: «Пусть никто не падает духом из-за этого филистимлянина. Твой слуга пойдет и сразится с ним!»

І сказав Давид до Саула: „Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій пі́де, і буде битися з отим филистимлянином“.

Саул ответил Давиду: «Ты не можешь пойти и сразиться с этим филистимлянином, ведь ты еще мальчик, а он воин смолоду».

І сказав Саул до Давида: „Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти мали́й, а він воя́к від своєї мо́лодости“.

Давид ответил Саулу: «Твой слуга был пастухом при отаре своего отца. И бывало, что приходил лев или медведь и уносил овцу из отары.

І сказав Давид до Саула: „Твій раб був пастухо́м свого батька при отарі, і прихо́див лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібно́ї худоби зо стада,

Тогда я гнался за ним, разил его и спасал овцу у него из пасти, а если он нападал на меня, то я хватал его за гриву и разил насмерть.

а я вихо́див за ним, і побивав його, і виривав те з па́щі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гри́ву, та й побивав його.

И со львом, и с медведем справлялся твой слуга, и с этим филистимлянином необрезанным будет то же, что с ними, ведь он насмехается над воинством Бога Живого».

І лева, і ведмедя побива́в твій раб. І цей необрізаний филисти́млянин буде, як один із них, бо він зневажив полки́ Живого Бога!“

И добавил Давид: «ГОСПОДЬ, избавлявший меня от львиных когтей и от медведя,9 избавит меня и от рук этого филистимлянина». Тогда Саул сказал Давиду: «Иди, и да пребудет с тобой ГОСПОДЬ!»

І сказав Давид: „Господь, що врятува́в мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филисти́млянина“. І сказав Саул: „Іди, і нехай Господь буде з тобою!“

Саул одел Давида в свои одежды, возложил ему на голову медный шлем и надел на него доспехи.

І зодягнув Саул Давида в свою о́діж, і дав мідяно́го шоло́ма на його голову, і надів на нього па́нцера.

Поверх доспехов Давид опоясался мечом Саула, но с непривычки не мог и шагу ступить. Давид сказал Саулу: «Я не могу во всём этом ходить, не привык!» — и снял с себя вооружение.

І прип'я́в Давид меча його на одежу свою, та й силкува́вся йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: „Не мо́жу в цьому ходити, бо я не звик!“ І поскида́в Давид їх із себе.

Он взял посох, выбрал пять гладких камней из пересохшего речного русла и положил в свою пастушью сумку. С этой сумкой и с пращой он вышел против филистимлянина.

І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять ви́гладжених камінці́в із потоку, і поклав їх у пастушу то́рбу, яку мав, та в торби́ну, а його пра́ща — у руці його. І він пішов до филисти́млянина.

Филистимлянин вместе со своим щитоносцем двинулся на Давида.

А филисти́млянин підхо́див усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита́ перед ним.

Присмотревшись к Давиду, филистимлянин увидел, что тот молод, румян10 и красив, и отнесся к нему с презрением.

І подивився филисти́млянин, та й побачив Давида, — і злегкова́жив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юна́к струнко́ї поста́ви.

Спросил филистимлянин Давида: «Разве я собака, что ты вышел против меня с палками?» — и проклял Давида именем своих богов.

І сказав филисти́млянин до Давида: „Чи я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами.

Потом филистимлянин сказал Давиду: «Подойди сюда — и я брошу твое тело птицам небесным и диким зверям!»

І сказав филисти́млянин до Давида: „Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам пта́ству небесному та звірині́ польові́й“.

Давид ответил филистимлянину: «Ты идешь на меня с мечом, копьем и дротиком, а я выхожу против тебя с именем ГОСПОДА Воинств, Бога ополчений израильских, над которыми ты насмехался.

І сказав Давид до филисти́млянина: „Ти йдеш на мене з мечем і списом та ра́тищем, а я йду на тебе в Ім'я́ Господа Савао́та, Бога військ Ізра́їлевих, які́ ти знева́жив.

Сегодня ГОСПОДЬ предаст тебя в мои руки: я убью тебя, отсеку тебе голову — и сегодня же отдам трупы войска филистимского птицам небесным и зверям земным, и вся земля будет знать, что есть Бог у Израиля!

Сьогодні віддасть тебе Господь у мою ру́ку, — і я поб'ю́ тебе́, і відітну́ голову твою з тебе, і дня цього я дам па́дло филистимського табо́ру птаству небесному та земній звірині́. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!

И узнают все, кто собрался здесь, что не мечом и копьем спасает ГОСПОДЬ, ибо битва эта — ГОСПОДНЯ, и Он предал всех вас в наши руки».

І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мече́м та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку“.

И когда филистимлянин поднялся и двинулся на Давида, Давид ринулся прямо на вражеский строй, навстречу филистимлянину.

І сталося, коли филисти́млянин устав і пішов, і збли́зився до Давида, то Давид поспішив і побіг до ла́ви навпроти филисти́млянина.

Он запустил руку в сумку, достал оттуда камень, метнул им из пращи и попал филистимлянину в лоб, так что камень проломил ему череп, и тот упал ничком.

І простя́г Давид руку свою до то́рби, і взяв звідти ка́меня, та й кинув із пращі, — і вдарив филисти́млянина в чоло́ його. І той камінь втявся йому в чоло́, — і він упав на обличчя своє на землю.

Так Давид одолел филистимлянина пращой и камнем, сразил его и убил, и не было в руках у Давида меча.

І отак переміг Давид филисти́млянина пра́щею та ка́менем, — і вдарив він филисти́млянина, та й убив його, а меча́ не було в Давидовій руці.

Давид подбежал к филистимлянину, наступил на него и, вытащив из ножен его собственный меч, добил его — отсек ему голову. Филистимляне, увидев, что их могучий воин пал, обратились в бегство.

І підбіг Давид, і став на филисти́млянина, і ви́хопив його меча́, і витяг його з його пі́хви, — та й убив його, і відтяв ним йому го́лову! І побачили филисти́мляни, що помер їх сила́ч, — і стали втікати!

Воины израильские и иудейские бросились с боевым кличем преследовать филистимлян и гнались за ними до входа в Гат11 и до ворот Экрона. И тела сраженных филистимлян усеяли шараимскую дорогу до самого Гата и Экрона.

А люди Ізраїлеві та Юдині схопи́лися, і зняли́ крик, та й погнали филисти́млян аж доти, де йдеться до Ґа́ю, і аж до брами Екро́ну. І падали трупи филисти́млян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

Возвратившись из погони, израильтяне разграбили филистимский стан.

І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри.

А Давид взял голову филистимлянина Голиафа и принес ее в Иерусалим, оставив его оружие у себя в шатре.

А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті.

Когда Саул увидел, как Давид идет навстречу филистимлянину, он спросил своего полководца Авнера: «Чей сын этот юноша, Авнер?» Но Авнер ответил: «Да живет душа твоя, царь, — не знаю».

А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“

Тогда царь велел ему разузнать, чей сын этот юноша.

І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“

И когда Давид, сразив филистимлянина, возвращался назад, Авнер взял его и подвел к Саулу. Предстал пред ним Давид с головой филистимлянина в руке.

А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його.

Саул спросил его: «Чей ты сын, юноша?» И Давид ответил: «Сын слуги твоего Иессея из Вифлеема».

І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

4 [1] — Т. е. ок. 3 м.

5 [2] — Или: чешуйчатых доспехах.

5 [3] — Т. е. ок. 60 кг.

7 [4] — Т. е. ок. 7 кг.

12 [5] — Так в LXX; масоретский текст: стар среди мужей.

17 [6] — Эфа — мера объема, ок. 22 л.

18 [7] — Букв.: залог / поручительство; т. е. вещественное доказательство их благополучия.

19 [8] — Возможно, этот стих — не часть прямой речи Иессея, а замечание автора: тогда Саул и все израильтяне…

37 [9] — Букв.: от львиной лапы и от медвежьей лапы.

42 [10] — Или: рыжеволос.

52 [11] — Так в LXX; масоретский текст: в долину.

« 16 глава 18 глава »