1 Царств 22 глава

Первая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Давид ушёл из Гефа и скрылся в Одолламской пещере. Братья его и все родственники услышали, что он находится там, и пошли туда повидаться с ним.

Давид пішов ізвідти й утік у Адуллам-печеру. Довідались про це його брати та уся його родина, й прийшли туди до нього.

К Давиду примкнули все те, кто были в беде, должники и те люди, которые были разочарованы жизнью. Давид стал над ними начальником, и было с ним около четырёхсот человек.

Усі, що були в злиднях, усі заборговані та всі незадоволені зібрались біля нього, й він став ватажком їх. Отак було з ним якихось чотириста чоловік.

Оттуда Давид пошёл в Мицфу моавскую и сказал царю, правившему в той земле: «Разреши моему отцу и моей матери остаться у тебя, пока я не узнаю, что сделает со мной Бог».

Звідти пішов Давид у Міцпу в Моаві й сказав моавському цареві: «Чи не можна б моєму батькові та моїй матері перебути в вас, покіль я взнаю, що Господь удіє зо мною?»

И оставил он родителей у царя моавского, и жили они там, пока Давид находился в укреплении.

І він лишив їх при моавському цареві, й вони жили при ньому ввесь час, покіль Давид сидів у тому сховку.

Но пророк Гад сказал Давиду: «Не оставайся в крепости. Иди в землю Иудейскую». И Давид ушёл оттуда и пришёл в лес Херет.

Пророк же Гад сказав до Давида; «Не сиди в сховку, а збирайсь та йди в землю Юди.» І пішов Давид і прийшов у ліс Херет.

Когда Саул был в Гиве, ему сообщили, где находился Давид и верные ему люди. Царь сидел тогда под деревом на горе, с копьём в руке, а все слуги стояли вокруг него.

Довідався Саул, що викрито Давида й людей, які були при ньому. Сидів же Саул у Гівеа під тамариском, що на висоті, зо списом у руці, й всі його слуги стояли біля нього.

Саул сказал слугам, окружавшим его: «Слушайте, сыновья Вениамина! Неужели вы думаете, что сын Иессея Давид даст вам поля и виноградники, что он сделает вас тысячниками и начальниками над сотнями?

І каже Саул своїм слугам, які стояли біля нього: «Слухайте ж веніяминяни! Чи то ж син Єссея дасть теж усім вам поля і виноградники й настановить усіх вас тисяцькими й сотниками,

Нет! Так почему же все вы устраиваете заговор против меня? Никто из вас не сказал мне о моём сыне Ионафане, о том, что он заключил соглашение с сыном Иессея! Никто не сказал мне, что Ионафан подстрекал Давида напасть на меня! Именно так Давид сейчас и поступает!»

що ви всі змовилися проти мене й ніхто мене не сповістив, як мій син вступив у побратимство з сином Єссея, що ніхто з вас не пожалував мене і не повідомив мене, що мій син підняв мого слугу на мене робити засідки, як воно виявилось оце нині?»

Там со слугами Саула находился также и Доик идумеянин. Он сказал: «Я видел, как сын Иессея приходил в Номву к священнику Ахимелеху, сыну Ахитува.

Озвавсь тоді Доег, едомій, що був над слугами Саула, кажучи: «Я бачив, як син Єссея був прийшов у Нов до Ахімелеха, сина Ахітува,

Ахимелех молился Господу о Давиде, дал ему еды и отдал ему меч филистимлянина Голиафа».

й той питав Господа для нього, дав йому харчів і навіть меч Голіята філістимлянина.»

Тогда царь Саул велел привести к нему священника Ахимелеха, сына Ахитува, и всех его родственников, которые служили священниками в Номве. И все они пришли к царю.

Цар повелів покликати священика Ахімелеха, сина Ахітува, і всю його родину — священиків у Нові, — і всі вони прибули до царя.

Саул сказал Ахимелеху: «Слушай меня сейчас, сын Ахитува». И тот ответил: «Да, господин мой».

І Саул мовив: «Слухай лишень, сину Ахітува!» І відповів той: «Я тут, мій пане.»

Затем Саул спросил его: «Почему ты сговорился с сыном Иессея против меня? Почему ты дал ему хлеб и меч и молился о нём Богу? А сейчас Давид восстал против меня и ждёт удобного момента, чтобы напасть!»

І Саул спитав його: «Чого ви, ти та син Єссея, змовилися проти мене? Ти дав йому хліба, меч і питав Бога про нього, щоб він повстав та засідав на мене, як воно е оце нині.»

Ахимелех ответил: «Давид очень предан тебе. Он преданнее любого из твоих слуг. Он твой зять и начальник твоих телохранителей, и вся семья твоя уважает его.

Ахімелех відповів цареві, мовивши: «Хто ж між усіма слугами твоїми, як Давид: вірний, зять царський, начальник твоєї сторожі і поважаний у твоїм домі?

Я и прежде молился Богу о Давиде. Не обвиняй меня и моих родственников. Мы — слуги твои, и я ничего не знаю о том, что происходит».

Хіба я нині вперше питав про нього Бога? Як же б то так? Нехай цар не обвинувачує ні вчому свого слугу й усю його родину, бо твій слуга не відає в усій цій справі нічого.»

Но царь сказал: «Ахимелех, ты и все твои родственники должны умереть!» —

Та цар сказав: «Мусиш, Ахімелеху, вмерти, сам ти і ввесь дім твого батька.»

и приказал телохранителям, стоявшим возле него: «Идите и убейте священников Господа, потому что они тоже на стороне Давида. Они знали, что он убежал, но не сказали мне!» Но слуги царя отказались поднять руку на священников Господа.

Цар повелів гінцям, що стояли біля нього: «Поверніться й повбивайте священиків Господніх, бо й їхня рука з Давидом: вони знали, що він утік, але мене не сповістили.» Слуги ж царські не посміли підняти руки на священиків Господніх, щоб їх убити.

Тогда царь сказал Доику: «Иди и убей священников». Доик пошёл и убил священников. В этот день было убито восемьдесят пять человек, носивших льняной ефод.

Тоді цар повелів Доегові: «Повернись ти й повбивай священиків.» І повернувсь Доег, едомій, і сам став їх вибивати й убив того дня вісімдесят п'ять чоловік, що носили льняний ефод.

Доик убил также всех жителей Номвы, города священников. Мечом своим он поразил всех мужчин, женщин, детей и младенцев и убил всех их коров, ослов и овец.

Та й Нов, священиче місто, вигубив мечем, і чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів, ослів, овець.

Но Авиафар, сын Ахимелеха, сына Ахитува, спасся и присоединился к Давиду.

Спасся лише один син Ахімелеха, сина Ахітува, на ім'я Евіятар, що втік до Давида,

Авиафар рассказал Давиду, как Саул убил священников Господа.

і сповістив Евіятар Давида, що Саул вибив священиків Господніх.

И сказал Давид Авиафару: «Я видел в тот день там Доика идумеянина. Я знал, что он донесёт Саулу! Я виновен в смерти всей семьи твоего отца.

Давид сказав до Евіятара: «Я знав це ще тоді, коли Доег, едомій, був там, що він напевне донесе це Саулові. Я винуватий за всі душі дому батька твого.

Тот человек (Саул), который хочет убить тебя, также хочет убить и меня. Оставайся у меня и не бойся; здесь ты будешь в безопасности».

Будь при мені, не бійся: хто чигатиме на твою душу, той чигатиме на мою душу. Ти будеш під моєю охороною.»

« 21 глава 23 глава »