1 Царств 19 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Саул подговаривал своего сына Ионафана и слуг убить Давида, но Ионафан, сын его, дорожил Давидом.

Саул сказав Йонатанові, своєму синові, й усім своїм слугам, що треба Давида вбити. Йонатан же, син Саула, був дуже прихильний до Давида,

Поэтому Ионафан сообщил Давиду: «Отец мой Саул замышляет убить тебя — постарайся поутру спрятаться в укромном месте.

і попередив його словами: «Саул, мій батько, наваживсь тебе вбити. Гляди ж, остерігайся завтра: сиди потай, заховайсь!

А я выйду и встану рядом с отцом в поле, где будешь ты, заговорю с ним о тебе и посмотрю, что выйдет, а потом перескажу тебе».

Я ж вийду й стану коло батька в полі, де ти будеш, і розмовлятиму про тебе з батьком, і що побачу, про те сповіщу тебе.»

Ионафан стал говорить своему отцу Саулу добрые слова о Давиде. Он сказал ему: «Да не согрешит царь против слуги своего, против Давида, ведь он не согрешил против тебя, и всё, что он ни делал, было тебе только во благо.

Йонатан говорив Саулові, своєму батькові, добре про Давида, кажучи йому: «Нехай цар не грішить проти слуги свого Давида, бо він не провинився проте тебе, й те, що він зробив тобі, дуже корисне.

Он подвергал опасности душу свою, когда сразил филистимлянина, и ГОСПОДЬ тогда даровал всему Израилю великую победу — ты видел это и радовался. Почему же теперь ты хочешь пролить невинную кровь, ни за что ни про что убить Давида?»

Він виставляв своє життя на небезпеку, він убив філістимлянина, й Господь через нього дав усьому Ізраїлеві велику перемогу: ти сам те бачив і веселився. Навіщо ж гріх на себе брати, кров невинну проливати, вбиваючи Давида без причини?»

Выслушал Саул речь Ионафана и поклялся: «Жив ГОСПОДЬ! Не убью я его».

Послухав Саул Йонатана й поклявся: «Так певно як Господь живе, він не помре!»

Ионафан подозвал Давида и пересказал ему всё это, а затем привел его к Саулу, и он, как прежде,1 оставался при царе и служил ему.

Покликав тоді Йонатан Давида і, передавши йому всю оцю розмову, ввів Давида до Саула, й був він при ньому, як і перше.

Вскоре вновь случилась война, Давид отправился сражаться с филистимлянами, нанес им великое поражение, и они бежали от него.

Якже війна розпочалася знову, двигнувся Давид у похід і воював з філістимлянами й учинив між ними велику різанину, так що вони втекли від нього.

Однажды злой дух по воле ГОСПОДА опять нашел на Саула, когда тот сидел в своем доме с копьем в руке, а Давид играл на лире.

Та на Саула напав злий дух від Господа. Він сидів дома зо списом у руках, коли Давид грав на гуслах.

Саул вновь попытался пригвоздить Давида копьем к стене, но тот отскочил от Саула, и копье вонзилось в стену. Той же ночью Давид бежал.

Саул хотів прибити Давида списом до стіни, але він відскочив від Саула, спис устромився в стіну, а Давид утік і спасся.

Саул послал гонцов к дому Давида, чтобы они подстерегли его и поутру убили. Но Михаль, жена Давида, предупредила его: «Если сегодня ночью ты не спасешься бегством, то завтра тебя убьют».

Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий!

Михаль спустила Давида через окно, и так он бежал и спасся.

і спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався.

Затем она взяла изваяние идола и, положив его на постель, укрыла одеждой, а голову обернула козьей шерстью.

Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила одежею ліжко.

Когда Саул отправил гонцов схватить Давида, она сказала: «Муж2 болен».

А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: він, мовляв, хворий.

Саул опять отправил гонцов за Давидом, велев: «Доставьте его ко мне прямо на постели, и я убью его».

І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!»

Вошли гонцы — и видят: лежит в постели идол с козьей шерстью на голове.

Прийшли гінці — аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура.

Тогда Саул спросил Михаль: «Что же ты обманула меня, дала бежать моему врагу?» А Михаль ответила Саулу: «Давид сказал: если не отпущу, он убьет меня».

І каже Саул до Міхалі: «Чого ти мене так ошукала й випустила ворога мого, щоб він утік?» Міхаль же відповіла Саулові: «То він сказав до мене: Пусти мене, а якщо ні, вб'ю тебе!»

Так Давид спасся бегством, пришел в Раму к Самуилу и рассказал ему всё, что делал с ним Саул. Они с Самуилом ушли в Найот и поселились там.

Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли — сам він і Самуїл — та оселилися в Найоті.

Когда Саулу донесли, что Давид в Найоте, близ Рамы,

Якже Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі»,

Саул послал гонцов, чтобы схватить Давида. Но когда они увидели толпу пророчествующих3 пророков во главе с Самуилом, то сошел на гонцов Саула Дух Божий, и они тоже стали пророчествовать.4

послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати.

Рассказали об этом Саулу, и он отправил других гонцов, но те тоже стали пророчествовать; послал Саул третьих — и с ними случилось то же самое.

Повідомлено про те Саула, й він послав других гінців, та й ці стали пророкувати. І як послав гінців утретє, то й ці теж почали віщувати.

Тогда он сам отправился в Раму, и, дойдя до большого колодца в Сеху, спросил, где Самуил и Давид. «В Найоте близ Рамы», — ответили ему.

Тоді він сам пішов у Раму й, дійшовши до великої ритви, що в Сеху, спитав: «Де Самуїл і Давид?» Йому відповіли: «В Найоті, в Рамі.»

И когда он сам подходил к Найоту, что близ Рамы, на него тоже сошел Дух Божий, — так он и шел, пророчествуя в исступлении, пока не добрался до Найота, что близ Рамы.

І він пішов звідтіль у Найот у Рамі, й дух Божий спустився на нього, і він увесь час віщував, ідучи в дорозі, аж поки прийшов у Найот у Рамі.

Он даже сбросил одежды — и так и пребывал в исступлении перед Самуилом, лежа нагим весь тот день и следующую ночь. Потому и вошло в поговорку: «Неужели и Саул среди пророков?»

Він теж скинув із себе одежу й почав пророкувати перед Самуїлом, потім упав голий на землю і лежав увесь той день і ніч. Тому й пішла приповідка: «Хіба Саул також поміж пророками?»

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

7 [1] — Букв.: вчера и позавчера.

14 [2] — Букв.: он.

20 [3] — Или: пребывавших в исступлении.

20 [4] — Или: впали в исступление; то же в ст. 21 и 23.

« 18 глава 20 глава »