1 Царств 25 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Васіля Сёмухі

 
 

Умер Самуил, и все израильтяне собрались, оплакали его и погребли на родине его, в Раме. Оттуда Давид отправился в пустыню Паран.
 
І памёр Самуіл. І сабраліся ўсе Ізраільцяне, і плакалі па ім, і пахавалі яго ў доме ягоным, у Раме. Давід устаў і сышоў да пустыні Фаран.

Жил в Маоне один человек, владевший угодьями в селении Кармил.1 Он был очень богат, у него было три тысячи овец и тысяча коз. Вот что случилось, когда однажды в Кармиле стригли его овец.
 
Быў нехта ў Маоне, а маёнтак яго на Карміле, чалавек вельмі багаты; у яго было тры тысячы авечак і тысяча коз; і быў ён пры стрыжцы авечак на Карміле.

Звали этого человека Навал, а его жену — Авигаиль. Она была женщиной благоразумной и красивой, а он вел себя упрямо и злобно. Он был из рода Халева.
 
Імя чалавека таго — Навал, а імя жонкі ягонай — Авігея. Гэтая жанчына была вельмі разумная і прыгожая з твару, а ён — чалавек жорсткі і ліхі норавам; ён быў з роду Халева.

Скрываясь в пустыне, Давид узнал, что у Навала стрижка овец,
 
І пачуў Давід у пустыні, што Навал стрыжэ авечкі свае.

и отправил к нему десять слуг. «Ступайте в Кармил, — велел он им, — идите к Навалу. Приветствуйте его от моего имени
 
І паслаў Давід дзесяць хлопчыкаў, і сказаў Давід хлопчыкам: узыдзеце на Карміл і ідзеце да Навала, і павітайце яго ад майго імя,

и скажите ему так: „ Долгой тебе жизни! Мир тебе, и дому твоему, и всем, кто с тобой!
 
і скажэце так: мір табе, мір дому твайму, мір усяму твайму;

Слышал я, что сейчас у тебя стригут овец. Твои пастухи пасли овец рядом с нами, мы их не обижали, и не пропало у них ничего за то время, пока они жили здесь с нами в Кармиле.
 
сёньня я пачуў, што ў цябе стрыгуць авечкі; вось, пастухі твае былі з намі, і мы ня крыўдзілі іх, і нічога ў іх не прапала за ўвесь час, пакуль яны былі на Карміле;

Расспроси своих слуг, они расскажут тебе. А теперь яви свою милость нам,2 мы пришли в добрый час:3 прошу, дай, что найдется у тебя под рукой, твоим слугам и сыну твоему Давиду“».
 
спытайся ў слуг тваіх, і яны скажуць табе; дык вось, знойдуць хлопчыкі ўпадабаньне ў вачах тваіх, бо ў добры дзень прыйшлі мы; дык дай рабам тваім і сыну твайму Давіду, што знойдзе рука твая.

Слуги Давида отправились к Навалу и, передав ему все эти слова от имени Давида, замолчали.
 
І пайшлі людзі Давідавыя, і сказалі Навалу ад імя Давіда ўсе гэтыя словы, і замоўклі.

«Да кто такой Давид, — сказал в ответ Навал, — кто такой этот сын Иессея? Много нынче развелось рабов, что сбежали от своих владык!
 
І ўскочыў Навал, і адказваў слугам Давідавым, і сказаў: хто такі Давід, і хто такі сын Ясэеў? сёньня стала многа рабоў, якія ўцякаюць ад гаспадароў сваіх;

Что же мне, взять мой хлеб и воду, туши скота, зарезанного для моих стригалей, и отдать людям, о которых я даже не знаю, откуда они?»
 
няўжо мне ўзяць хлябы мае і ваду маю, і мяса, прыгатаванае мною стрыгалям маім, і аддаць людзям, пра якіх ня ведаю, адкуль яны?

Слуги Давида ушли ни с чем и, вернувшись, передали ему все эти слова.
 
І пайшлі назад людзі Давідавыя сваёй дарогай і вярнуліся, і прыйшлі і пераказалі яму ўсе словы гэтыя.

Тогда Давид приказал своим людям: «Возьмите с собой мечи». Они повесили на поясах свои мечи, и Давид сделал то же самое. Около четырехсот человек последовало за Давидом, а двести остались при обозе.
 
Тады Давід сказаў людзям сваім: аперажэцеся кожны мечам сваім. І ўсе аперазаліся мечамі сваімі, аперазаўся і сам Давід сваім мечам, і пайшлі за Давідам каля чатырохсот чалавек, а дзьвесьце засталіся каля абозу.

Тем временем один из слуг сообщил о случившемся Авигаили, жене Навала: «Давид прислал из пустыни гонцов, чтобы благословить нашего владыку, а тот накричал на них.
 
А Авігеі, жонцы Навалавай, паведаміў адзін слуга, сказаўшы: вось, Давід прысылаў з пустыні паслоў вітаць нашага гаспадара, але ён абышоўся зь імі груба;

Эти люди были очень добры к нам, не обижали нас, и у нас не пропало ничего за то время, пока мы оставались с ними, пока были на пастбищах.
 
а гэтыя людзі вельмі добрыя да нас, ня крыўдзілі нас, і нічога не прапала ў нас за ўвесь час, калі мы хадзілі зь імі, быўшы ў полі;

Были они для нас защитой и днем и ночью, пока мы пасли овец своих рядом с ними.
 
яны былі нам аслонаю і ўдзень і ўначы ўвесь час, калі мы пасьвілі статкі паблізу іх;

А теперь посмотри и рассуди, что нам делать: беда грозит владыке нашему и всему его дому, а он человек злонравный, его не уговоришь».
 
дык вось, падумай і паглядзі, што рабіць; бо непазьбежна пагражае бяда гаспадару нашаму і ўсяму дому ягонаму, а ён — чалавек ліхі, нельга гаварыць зь ім.

Авигаиль поспешила взять двести хлебов, два меха с вином, пять разделанных овец, пять мер4 жареного зерна, сто изюмных лепешек, двести смоковных лепешек и навьючила всё это на ослов.
 
Тады Авігея пасьпешліва ўзяла дзьвесьце хлябоў і два мяхі зь віном, і пяць авечак падрыхтаваных і пяць мераў сушанага зерня, і сто вязанак разынак і дзьвесьце вязанак смокваў, і наўючыла на аслоў,

Слугам она приказала: «Идите впереди меня, а я пойду за вами». А мужу своему Навалу она ничего об этом не сказала.
 
і сказала слугам сваім: ідзеце паперадзе мяне, вось, я пайду за вамі. А мужу свайму Навалу нічога не сказала.

Когда она верхом на осле спускалась с горы, навстречу ей показался Давид со своими людьми, и они встретились.
 
Калі ж яна, седзячы на асьле, спускалася па схілах гары, вось, насустрач ёй ідзе Давід і людзі ягоныя, і яна сустрэлася зь імі.

«Да, — заговорил Давид, — зря я оберегал в пустыне имущество этого человека, чтобы ничего у него не пропало! Отплатил он мне злом за добро.
 
І Давід сказаў: так, дарэмна я ахоўваў у пустыні маёмасьць гэтага чалавека, і нічога не прапала з таго, што належала яму; ён плаціць мне злом за дабро;

Пусть так-то и так-то поступит с Давидом5 Бог и добавит к тому еще, если до утра останется в доме у него хоть один мужчина!»6
 
няхай тое і тое зробіць Бог з ворагамі Давіда, і яшчэ болей зробіць, калі да сьвітаньня з усяго, што належыць Навалу, я пакіну таго, што мочыцца да сьцяны.

Увидев Давида, Авигаиль поспешила сойти с осла, пала перед ним ниц и поклонилась.
 
Калі Авігея ўбачыла Давіда, дык пасьпяшалася сысьці з асла і ўпала перад Давідам на твар свой і пакланілася да зямлі;

Припав к его ногам, она сказала: «На мне, владыка мой, на мне вина! Позволь рабе твоей поговорить с тобой, прислушайся к словам рабы твоей!
 
і ўпала да ног ягоных і сказала: на мне грэх, гаспадару мой; дазволь рабыні тваёй гаварыць у вушы твае і паслухай слоў рабыні тваёй.

Пусть владыка мой не обращает внимания на этого злонравного человека, на Навала. Каково его имя, таков и он сам: зовут его Навал, и ведет он себя как безумец.7 А я, твоя раба, не видела слуг владыки моего, которых ты посылал.
 
Няхай гаспадар мой не зважае на гэтага ліхога чалавека, на Навала; бо якое імя ў яго, такі і ён. Навал — імя яго, і вар’яцтва ягонае зь ім. А я, рабыня твая, ня бачыла слуг гаспадара майго, якіх ты прыслаў.

А теперь, владыка мой, — ради ГОСПОДА прошу и ради жизни твоей8 — пусть сохранит тебя ГОСПОДЬ от пролития крови, удержит руку твою от мести, пусть с твоими врагами и всеми, кто желает зла моему владыке, будет то же, что и с Навалом.
 
І сёньня, гаспадару мой, жывы Гасподзь і жывая душа твая! Гасподзь не дазволіць табе ісьці праліваць кроў і ўтрымае руку тваю ад помсты, і сёньня хай будуць, як Навал, ворагі твае і зламысьнікі гаспадара майго.

Вот дары,9 которые твоя раба принесла владыке своему и передаст слугам, что состоят под началом владыки моего.
 
Вось гэтыя дарункі, якія прынесла рабыня твая гаспадару майму, каб даць іх хлопчыкам, якія служаць гаспадару майму.

Прости, молю, проступок твоей рабы! Ведь ГОСПОДЬ непременно воздвигнет владыке моему прочный дом в поколениях, потому что господин мой ведет войны ГОСПОДНИ и не сыскать в тебе зла, во всей твоей жизни.
 
Даруй віну рабыні тваёй; Гасподзь мусова зладзіць гаспадару майму дом трывалы, бо войны Госпада вядзе гаспадар мой, і ліхое ня знойдзецца ў табе праз усё жыцьцё тваё.

Станет кто преследовать тебя, искать твоей смерти — но завязана жизнь владыки моего в связке живых у ГОСПОДА, Бога твоего, а твоих врагов жизни лишит, Он раскидает их, как камни из пращи.
 
Калі паўстане чалавек перасьледаваць цябе і шукаць душы тваёй, дык душа гаспадара майго будзе завязана ў вузьле жыцьця ў Госпада Бога твайго, а душу ворагаў тваіх кіне Ён як бы з прашчы.

И когда ГОСПОДЬ соделает всё то доброе владыке моему, что обещал, когда поставит тебя править Израилем,
 
І калі зробіць Гасподзь гаспадару майму ўсё, што казаў пра цябе добрага, і паставіць цябе гаспадаром над Ізраілем,

то не будет тебе ни печали, ни смущения сердечного, если владыка мой сейчас не прольет невинную кровь, не станет мстить за себя. И когда сотворит ГОСПОДЬ благо моему владыке, тогда вспомни обо мне, рабе своей!»
 
дык ня будзе гэта сэрцу гаспадара майго засмутаю і непакоем, што не праліў марна крыві і ахаваў сябе ад помсты. І Гасподзь адорыць дабром гаспадара майго, і ўзгадаеш рабыню тваю.

Давид сказал Авигаили: «Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израиля, пославший тебя сегодня мне навстречу!
 
І сказаў Давід Авігеі: дабраславёны Гасподзь Бог Ізраілеў, Які паслаў цябе сёньня насустрач мне,

Благословенна ты за то, что поступила разумно, благословенна за то, что удержала меня сегодня от кровопролития и от мести!
 
і дабраславёны розум твой, і дабраславёная ты за тое, што ты цяпер не дазволіла мне ісьці праліваць кроў і помсьціць за сябе.

Воистину, жив ГОСПОДЬ, Бог Израиля, Который не допустил мне сегодня причинить тебе зло: не поспеши ты сегодня мне навстречу — до утренней зари не осталось бы ни одного мужчины в доме Навала».
 
Але, — жывы Гасподзь Бог Ізраілеў, Які стрымаў мяне, каб не зрабіў ліха табе, — калі б ты не пасьпяшалася і ня прыйшла на сустрэчу да мяне, дык да ранішняга сьвітаньня я не пакінуў бы Навалу нікога, хто мачыўся б на сьцяну.

И Давид принял от нее всё, что она ему принесла, а ей сказал: «Иди с миром домой. Видишь, я послушался твоих слов, поступил по-твоему».
 
І прыняў Давід з рук яе тое, што яна прынесла яму, і сказаў ёй: ідзі зь мірам у дом твой; вось, я паслухаўся голасу твайго і ўшанаваў твар твой.

Авигаиль вернулась к Навалу, а у того в доме — пир не хуже царского. Весело было Навалу, и был он сильно пьян. Ничего не рассказала она ему, ни малейшего слова, до утренней зари.
 
І прыйшла Авігея да Навала, і вось, у яго банкет у доме ягоным, як банкет царскі, і сэрца ў Навала было вясёлае; а ён быў вельмі п’яны; і не сказала яму ні слова, ні большага, ні меншага, да раніцы.

А утром, когда Навал протрезвел, жена ему всё рассказала — и у Навала замерло сердце в груди, он словно окаменел.
 
А раніцай, калі Навал працьверазеў, жонка ягоная расказала яму пра гэта, і замерла ў ім сэрца ягонае, і зрабіўся ён, як камень.

Дней через десять ГОСПОДЬ поразил Навала, и он умер.
 
Дзён празь дзесяць уразіў Гасподзь Навала, і ён памёр.

Услышал Давид, что Навал умер, и сказал: «Благословен ГОСПОДЬ! Он вступился за меня, воздал Навалу за то, что он оскорбил меня, а слуге Своему не допустил сотворить зло — обратил ГОСПОДЬ на голову Навала его собственное зло!» Затем Давид послал к Авигаили слуг, чтобы сказать ей, что берет ее в жены.
 
І пачуў Давід, што Навал памёр, і сказаў: дабраславёны Гасподзь, Які заплаціў яму за ганьбаваньне мяне Навалам, і Які ахаваў раба свайго ад ліхога; Гасподзь абярнуў злосьць Навалаву на яго ж галаву. І паслаў Давід сказаць Авігеі, што ён бярэ яе сабе за жонку.

Пришли слуги Давида к Авигаили в Кармил и заговорили с ней: «Давид отправил нас к тебе, чтобы взять тебя ему в жены».
 
І прыйшлі слугі Давідавыя і сказалі ёй так: Давід паслаў нас да цябе, каб узяць цябе яму за жонку.

Она встала, поклонилась до земли и велела передать: «Раба твоя готова служить — даже мыть ноги слугам владыки моего!»
 
Яна ўстала і пакланілася тварам да зямлі і сказала: вось, рабыня твая гатовая быць служанкаю, каб абмываць ногі слуг гаспадара майго.

Авигаиль спешно собралась и выехала в путь верхом на осле, и с ней пять служанок, которые были у нее под началом. Она отправилась с гонцами Давида и стала его женой.
 
І сабралася Авігея пасьпешліва і села на асла, і пяць служанак суправаджалі яе; і пайшла яна за пасламі Давідавымі і зрабілася яго жонкаю.

Давид также взял в жены Ахиноам из Изреэля — обе они были его женами.
 
І Ахінааму з Ізрэеля ўзяў Давід, і абедзьве яны былі яго жонкі.

Тем временем Саул отдал свою дочь Михаль, первую жену Давида, за Палти, сына Лаиша из Галлима.
 
А Саўл аддаў дачку сваю Мэлхолу, жонку Давідавую, Фалтыю, сыну Лаіша, што з Галіма.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
2  [1] — См. примеч. к 15:12.
8  [2] — Букв.: юношам / слугам.
8  [3] — Или: в праздничный день.
18  [4] — В каждой мере ок. 7 л, т. е. ок. 35 л зерна.
22  [5] — Так в LXX; масоретский текст: с врагами Давида. В Пешитте: со слугами Давида.
22  [6] — Букв.: мочащийся к стене.
25  [7] — Игра слов: слово «безумие» (др.-евр. невала) созвучно с именем Навал.
26  [8] — Букв.: жив Господь, и жив ты сам.
27  [9] — Букв.: благословение.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.