1 Царств 1 глава

Первая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Антонія Бокуна

 
 

Жил в Раматаим-Цофиме, что на Ефремовом нагорье, человек по имени Элкана, сын Ерохама, внук Элиху, правнук Тоху, праправнук Цуфа из рода Эфрати.1
 
Быў адзін чалавек у Раматаіме, Цуфіт з гары Эфраіма, імем Элькана, сын Ерахама, сына Элігу, сына Таку, сына Цуфа, Эфрацянін.

У него было две жены: одну звали Анна, другую — Пенинна. У Пенинны были дети, а у Анны их не было.
 
Ён меў дзьве жонкі: імя адной Ганна, а імя другой Пэніна. У Пэніны былі сыны, а ў Ганны дзяцей не было.

Каждый год тот человек ходил из своего города в Силом на поклонение ГОСПОДУ Воинств, чтобы совершить жертвоприношения; священниками ГОСПОДНИМИ там были Хофни и Финеес, сыновья Илия.
 
Штогод той чалавек хадзіў з гораду свайго ў Шыло, каб пакланіцца і скласьці ахвяру ГОСПАДУ Магуцьцяў. Былі там два сыны Гэлія: Хофні і Пінхас, сьвятары ГОСПАДА.

В день жертвоприношения Элкана давал жене своей Пенинне, ее сыновьям и дочерям жертвенное мясо,2
 
Калі Элькана складаў ахвяру, у той дзень даваў жонцы сваёй Пэніне і ўсім сынам і дочкам ейным па частцы складанай ахвяры,

а Анне выделял двойную долю, потому что любил Анну, хотя ГОСПОДЬ и не дал ей детей.3
 
а Ганьне даваў падвойную частку, бо Ганну ён любіў. Але ГОСПАД не даваў ёй нарадзіць.

Соперница же унижала Анну и поносила4 из-за того, что ГОСПОДЬ не дал ей детей.
 
Суперніца ейная дакучала ёй, і дрэнчыла яе, бо ГОСПАД замкнуў улоньне ейнае.

Так повторялось из года в год: всякий раз, когда приходили они в Храм ГОСПОДЕНЬ, одна унижала другую, а та плакала и отказывалась есть.
 
Так цягнулася шмат гадоў; колькі разоў ішла яна ў сьвятыню ГОСПАДА, тая засмучала яе. Ганна дзеля таго плакала і ня ела.

Элкана, муж Анны, спрашивал ее: «Почему ты всё плачешь и не ешь? Что за печаль у тебя на сердце? Разве я для тебя не дороже десяти сыновей?»
 
І сказаў ёй Элькана, муж ейны: «Чаму ты плачаш і чаму не ясі? Чаму сумуе сэрца тваё? Ці ж я табе не мілейшы, чым дзесяць сыноў?»

Однажды после жертвенного пира в Силоме, когда у входа в Святилище Храма ГОСПОДНЯ восседал священник Илий, Анна поднялась
 
Калі ў Шыло скончылі есьці і піць, Ганна ўстала. А сьвятар Гэлій сядзеў на крэсьле перад брамай сьвятыні ГОСПАДА.

и, тяжело страдая в душе и горько плача, обратилась с молитвой к ГОСПОДУ.
 
І Ганна, сумная душою, малілася да ГОСПАДА, горка плачучы.

Дала она Ему такой обет: «О ГОСПОДИ Воинств, если Ты видишь, как страдает раба Твоя, и вспомнишь обо мне, если не забудешь Свою рабу и дашь ей родить мальчика, то я отдам его ГОСПОДУ на всю его жизнь, и бритва не коснется его головы».
 
І шлюбавала яна, кажучы: «ГОСПАД Магуцьцяў, калі Ты спагадна глянеш на прыніжэньне служкі Тваёй, і прыгадаеш мяне, і не забудзешся пра служку Тваю, і дасі мне дзіця мужчынскага роду, я аддам яго ГОСПАДУ на ўсе дні жыцьця ягонага, і лязо не кранецца галавы ягонай».

Долго молилась она ГОСПОДУ, а священник Илий смотрел на ее губы:
 
Калі яна так шчыра і доўга малілася перад ГОСПАДАМ, Гэлій прыглядаўся да вуснаў ейных.

Анна молилась безмолвно,5 только губы ее шевелились, а голоса не было слышно, и Илий принял ее за пьяную.
 
А Ганна гаварыла ў глыбіні сэрца свайго, і толькі варушыліся вусны ейныя, але голасу не было чуваць, і Гэлій думаў, што яна п’яная,

Илий сказал ей: «Долго еще ты будешь здесь стоять пьяной? Ступай протрезвись!»
 
і сказаў ёй: «Дакуль будзеш п’яная? Ацьверазіся ад віна».

Но Анна отвечала ему: «Нет, господин мой, перед тобой6 женщина, удрученная горем, ни вина, ни хмельного напитка я не пила — я душу изливаю пред ГОСПОДОМ.
 
Ганна адказала: «Не, гаспадару мой. Я — нешчасьлівая жанчына. Я ня піла нічога такога, каб ап’янець, ані віна, ані сікеры, але я выліваю душу сваю перад ГОСПАДАМ.

Не думай, что раба твоя — никчемная женщина, нет, я говорила много оттого, что велика моя беда, моя обида!»
 
Не лічы служкі тваёй за адну з дачок Бэліяла, бо я дзеля вялікага болю і смутку свайго гаварыла ўвесь час».

На это Илий сказал: «Ступай с миром, и да исполнит Бог Израиля твою просьбу, дарует тебе, что ты просила у Него».
 
І Гэлій засмуціўся, і сказаў ёй: «Ідзі ў супакоі, а Бог Ізраіля няхай споўніць просьбу тваю, пра што маліла Яго».

Сказала женщина: «Да обретет раба твоя милость твою!» — и отправилась к себе, стала есть и пить, и не было более печали на ее лице.
 
А яна сказала: «О, няхай знойдзе служанка твая ласку ў вачах тваіх». І адыйшла тая жанчына дарогаю сваёй, і ела, і аблічча ейнае не было ўжо такім, як раней.

Встали они рано поутру, поклонились ГОСПОДУ и отправились домой, в Раму. Элкана познал жену свою Анну, и вспомнил о ней ГОСПОДЬ.
 
І падняліся назаўтра рана, і пакланіліся перад ГОСПАДАМ, і пайшлі ў дарогу зваротную, і прыйшлі ў дом свой у Раме. І Элькана спазнаў жонку сваю Ганну, і ГОСПАД узгадаў просьбу ейную.

В должный срок Анна родила сына и дала ему имя Самуил, говоря: «Я вымолила его у ГОСПОДА».7
 
Ганна зачала па нейкім часе, і нарадзіла сына, і дала яму імя Самуэль, таму што ад ГОСПАДА выпрасіла яго.

Когда муж ее Элкана отправился со всем семейством принести ежегодную жертву ГОСПОДУ и исполнить свой обет,
 
Муж ейны Элькана і ўвесь дом ягоны пайшоў злажыць штогадовую ахвяру ГОСПАДУ і споўніць шлюбаваньні.

Анна не пошла, сказав мужу: «Когда мальчик будет отнят от груди, тогда я отведу его туда, чтобы он предстал пред ГОСПОДОМ и остался там навсегда».
 
Але Ганна не пайшла. Яна сказала мужу свайму: «Не пайду, пакуль хлопчык ня будзе адняты ад грудзей і падрасьце, а тады завяду яго, і ён стане перад абліччам ГОСПАДА, і застанецца там назаўсёды».

Муж ее Элкана ответил: «Поступай, как считаешь нужным, оставайся дома, пока не отнимешь его от груди, — только бы ГОСПОДЬ исполнил слово Свое».8 И женщина осталась; она кормила грудью сына, пока он не был отнят от груди.
 
Адказаў ёй Элькана, муж ейны: «Рабі, што добра ў вачах тваіх. Заставайся, пакуль яго не адымеш ад грудзей. Толькі няхай ГОСПАД зьдзейсьніць словы Свае». І засталася маці дома, і карміла сына свайго, пакуль не адняла яго ад грудзей сваіх.

Вскормив его, она взяла с собой трехлетнего тельца,9 одну эфу муки, мех вина и отвела сына в Святилище10 ГОСПОДНЕ в Силоме. Мальчик был еще маленьким.
 
Калі ўжо адняла, павяла яго з сабою, і ўзяла таксама трохгадовага бычка, адну эфу мукі і буклак віна, і прывяла яго ў Дом ГОСПАДА ў Шыло. А хлопец быў яшчэ дзіцём.

Тельца закололи, мальчика подвели к священнику Илию.
 
І забілі бычка, і занесьлі хлопца да Гэлія.

Анна сказала: «О господин мой, жива душа твоя, господин мой! Я та самая женщина, что стояла пред тобой здесь, молясь ГОСПОДУ.
 
І сказала [Ганна]: «Прашу, гаспадару мой, няхай жыве душа твая, гаспадару. Я — тая самая жанчына, якая стаяла тут перад табой і маліла ГОСПАДА.

Вот этого мальчика я вымаливала тогда; исполнил ГОСПОДЬ мою просьбу — даровал, что я просила у Него.
 
Маліла я пра гэтае дзіця, і споўніў ГОСПАД просьбу маю, што я прасіла ў Яго.

И я отдаю его ГОСПОДУ: навсегда отдан он ГОСПОДУ». И оставила она его там для ГОСПОДА.11
 
Таму я аддаю яго ГОСПАДУ на ўсе дні; колькі будзе жыць, ён аддадзены для ГОСПАДА». І пакланіліся там ГОСПАДУ.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Или: в Раматаиме один человек из рода цуфитов… ефремлянин.
4  [2] — Или: наделял долями (жертвенного мяса).
5  [3] — Букв.: затворил ее чрево; то же в ст. 6.
6  [4] — Или: раздражала, чтобы обидеть; то же в ст. 7.
13  [5] — Букв.: в сердце своем.
15  [6] — Букв.: я.
20  [7] — Имя Самуил (евр. Шемуэль) созвучно выражению «испросила у Бога», но может означать: «услышал Бог» или «имя Божье».
23  [8] — В некоторых рукописях: слово, вышедшее из уст твоих; или: слово твое.
24  [9] — Так в некот. рукописях и переводах, в других: трех тельцов; или: трехлетнего тельца и хлебы.
24  [10] — Букв.: дом.
28  [11] — Так в LXX и некот. рукописях; масоретский текст: и поклонились они там Господу.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.