2 Царств 20 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Случилось там быть одному негодному человеку по имени Шева, сыну Бихри, вениаминитянину. Он протрубил в рог и сказал: «У Давида нет для нас удела, нет наследия нам у сына Иессея — расходись, Израиль, по своим шатрам!»

Був там один прозваний беззаконним сином, а його ім’я — Савей, син Вохорія, чоловік-веніаминівець. Він затрубив у ріг і сказав: Немає нам частки в Давиді, ні спадку для нас в сині Єссея! Кожний чоловік до свого поселення, Ізраїле!

И все израильтяне отступились от Давида и последовали за Шевой, сыном Бихри. Иудеи же неотлучно оставались со своим царем, сопровождая его от Иордана до Иерусалима.

І кожний чоловік Ізраїля пішов від Давида за Савеєм, сином Вохорія, а муж Юди пристав до їхнього царя — від Йордану і аж до Єрусалима.

Вернувшись в свой дворец в Иерусалиме, царь Давид взял десять наложниц, которых оставлял присматривать за дворцом, и поселил под охраной. Он их содержал, но не спал с ними; так они и жили затворницами, как вдовы, до самой смерти.

Коли Давид прийшов у Єрусалим до свого дому, то цар взяв десятьох жінок, своїх наложниць, яких залишив стерегти дім, і помістив їх у домі сторожі, і годував їх, та не ввійшов до жодної з них, і їх утримували аж до дня їхньої смерті — живі вдови.

Царь велел Амасе: «Собери мне иудеев в течение трех дней и сам будь здесь».

І промовив цар до Амессая: До трьох днів склич мені мужів Юди, ти ж сам будь тут.

Амаса пошел собирать иудеев, но не справился с поручением царя, не успел к назначенному сроку.

Тож Амессай пішов скликати Юду, та забарився за часом, який йому назначив Давид.

Тогда Давид сказал Авишаю: «Теперь Шева, сын Бихри, станет для нас опаснее Авессалома. Возьми слуг своего владыки и отправляйся в погоню за ним, чтобы он не добрался до укрепленных городов и не ускользнул от нас».

І сказав Давид Авессі: Тепер зло нам учинить Савей, син Вохорія, більше, ніж Авесалом, тож тепер ти візьми із собою слуг твого володаря і поженися за ним, щоб часом не знайшов собі укріплені міста і не сховався від наших очей.

Вышли из Иерусалима люди Йоава, вместе с ними керетеи и пелетеи и все крепкие воины, и пустились они в погоню за Шевой, сыном Бихри.

І за ним вийшли мужі Йоава, і хереттійці, і фелеттійці, і всі сильні, а вийшли з Єрусалима, щоб гнатися за Савеєм, сином Вохорія.

Когда они уже подошли к большой скале в Гивоне, перед ними появился Амаса. Йоав был опоясан поверх одежды, и на бедре у него был меч в ножнах, который выпадал из них, если он наклонялся вперед.

І вони були біля великого каменя, що в Ґаваоні, і Амессай увійшов перед них. А Йоав був одягнений у плащ поверх свого одягу, і на ньому був підперезаний меч, прикріплений до його стегон у своїх піхвах, і меч легко виходив і входив.

Йоав приветствовал Амасу: «Как поживаешь, брат мой?» — и правой рукой взял его за бороду, чтобы поцеловать.

І сказав Йоав Амессаєві: Чи ти здоровий, брате? А правою рукою Йоав схопив бороду Амессая, начебто, щоб його поцілувати.

Амаса не заметил, как меч оказался в левой руке Йоава, и тот нанес ему удар в живот, так что внутренности вывалились на землю, — второй удар был уже не нужен, он умер. Затем Йоав и брат его Авишай двинулись дальше, продолжая погоню за Шевой, сыном Бихри.

І Амессай не остерігся меча, що в руці Йоава, і Йоав уразив його ним у живіт, і вилилася на землю його утроба. І він не повторив йому, і той помер. Йоав і Авесса, його брат, гналися за Савеєм, сином Вохорія.

Один из воинов Йоава, стоявший неподалеку от убитого Амаса, говорил всем: «Кто предан Йоаву, кто за Давида — иди за Йоавом!»

І над ним став муж зі слуг Йоава, і сказав: Хто той, який за Йоавом і хто за Давидом, за Йоавом.

Но посреди большой дороги в луже крови лежало тело Амасы, и воин заметил, что народ там останавливается. Тогда он оттащил тело Амасы с дороги в поле и прикрыл одеждой, ведь всякий проходивший останавливался над ним.

А Амессай валявся в крові посеред стежки, і побачив чоловік, що весь народ стає, тож відтягнув Амессая зі стежки на поле, і накинув на нього плащ, оскільки він побачив, що кожний, хто підходив до нього, ставав.

Лишь только его убрали с дороги, весь народ во главе с Йоавом продолжил погоню за Шевой, сыном Бихри.

Коли ж був усунений зі стежки, кожний чоловік Ізраїля пройшов услід за Йоавом, щоб гнатися за Савеєм, сином Вохорія.

А Шева прошел по всем родам Израилевым до Авеля-Бет-Маахи и через Берим прошел, собирая по пути вокруг себя сторонников.1

А він пройшов усі племена Ізраїля до Авеля і до Ветмахи, і всі зібралися в Харрі, і пішли за ним.

Йоав и его воины тем временем подступили к Авелю-Бет-Маахе и осадили его: насыпали осадный вал напротив внешних укреплений и начали рушить городскую стену.

І прийшли, і взяли його в облогу в Авелі й Ветмасі. І насипали насип коло міста. Він був біля стіни, тож весь народ, який з Йоавом, задумав повалити стіну.

Одна мудрая женщина, что была на крепостной стене, стала кричать: «Послушайте, послушайте! Прошу, позовите Йоава, пусть подойдет, и я поговорю с ним».

А мудра жінка закликала зі стіни і сказала: Послухайте, послухайте, скажіть же Йоавові: Наблизься аж сюди, і заговорю до нього.

Тот подошел, и женщина спросила: «Ты ли Йоав?» «Да, это я», — отозвался Иоав. «Выслушай, — попросила она, — что скажет твоя служанка!» «Я слушаю», — отвечал он.

І наблизився він до неї, а жінка запитала: Чи ти є Йоав? Він же сказав: Я! Вона ж сказала йому: Послухай слова твоєї рабині! А Йоав сказав: Я слухаю!

«Прежде была поговорка: „Если спрашивать, то в Авеле!“ — так и решали дело, — продолжила женщина. —

І вона заговорила, промовляючи: Слово сказали між прадідами, кажучи: Обов’язково запитувалося [1] в Авелі та в Дані, чи вірні Ізраїля не спромоглися здійснити те, що постановили; обов’язково запитають [2] в Авелі й так, чи вони не спромоглися здійснити.

Мы — мирный и верный Израилю город, а ты собираешься уничтожить город, который был Израилю матерью! Зачем тебе истреблять наследие ГОСПОДНЕ?»

Я є мирне місто із сильних міст Ізраїля, ти ж шукаєш знищити місто — місто-матір у Ізраїлі. Навіщо нищиш Господню спадщину?

«Нет, нет, ни за что не истреблю и не разрушу, — сказал в ответ Йоав, —

А Йоав відповів і сказав: Милосердя мені, милосердя мені, коли знищу і коли вигублю.

дело только в человеке с Ефремова нагорья по имени Шева, сыне Бихри. Он поднял руку на царя Давида. Выдайте его, и я сниму осаду». Тогда женщина сказала Йоаву: «Ты увидишь, как сейчас его голову перебросят тебе через стену».

Чи не так діло, що чоловік з гори Єфрема, його ім’я Савей, син Вохорія, і він підняв свою руку на царя Давида. Дайте мені його самого, і відійду від міста! І сказала жінка Йоаву: Ось його голова буде скинена тобі з мура!

Женщина пошла и своим мудрым словом убедила весь народ. И Шеве, сыну Бихри, отсекли голову и перебросили ее Йоаву. Тот протрубил в рог, и все отступили от города и разошлись по своим шатрам, а Йоав вернулся к царю в Иерусалим.

І прийшла жінка до всього народу, і заговорила до всього міста у своїй мудрості. І відтяла голову Савея, сина Вохорія, і скинула Йоавові. І він затрубив у ріг, і кожний чоловік розійшовся з міста до свого житла. А Йоав повернувся в Єрусалим до царя.

Йоав командовал всем израильским войском; Беная, сын Ехояды, — керетеями и пелетеями;

І Йоав був над усією армією Ізраїля, і Ванея, син Йодая, — над хереттійцями і над фелеттійцями,

Адорам — подневольными работниками. Иосафат, сын Ахилуда, был летописцем,

і Адонірам — над податком, і Йосафат, син Ахілута, — літописець,

Шева — главным писцом, Цадок и Эвьятар — священниками.

і Суса — писар, і Садок, і Авіятар — священики,

Ира из Яира был священником у самого Давида.

а Ірас, син Яріна, був священиком Давида.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

14 [1] — Или: и все жители Берима собрались и тоже последовали за ним.

« 19 глава 21 глава »