2 Царств 20 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Случилось там быть одному негодному человеку по имени Шева, сыну Бихри, вениаминитянину. Он протрубил в рог и сказал: «У Давида нет для нас удела, нет наследия нам у сына Иессея — расходись, Израиль, по своим шатрам!»
 
І прылучылася быць там чалавеку Велялу, наймя Шэву Біхранку, Веняміняніну, ён затрубіў у рог і сказаў: «Няма нам часьці ў Давіду, і няма нам дзелі ў Есянку; ўсі па буданох сваіх, Ізраяляне!»

И все израильтяне отступились от Давида и последовали за Шевой, сыном Бихри. Иудеи же неотлучно оставались со своим царем, сопровождая его от Иордана до Иерусалима.
 
І ўзышоў кажны Ізраелянін, замест за Давідам, за Шэваю Біхранком; Юдэі ж ліплі да караля свайго, ад Ёрдану аж да Ерузаліму.

Вернувшись в свой дворец в Иерусалиме, царь Давид взял десять наложниц, которых оставлял присматривать за дворцом, и поселил под охраной. Он их содержал, но не спал с ними; так они и жили затворницами, как вдовы, до самой смерти.
 
І прышоў Давід да дому свайго ў Ерузаліме, і ўзяў кароль дзесяць мамошак, каторых ён пакінуў сьцерагчы дом, і памясьціў іх у доме старожы, і жывіў іх, але ня ўходзіў да іх. Гэтак яны былі замкнёныя да дня сьмерці свае ў удовіным жыцьцю.

Царь велел Амасе: «Собери мне иудеев в течение трех дней и сам будь здесь».
 
І сказаў Давід Амасе: «Згукай да мяне Юдэяў за тры дні і сам стань сюды».

Амаса пошел собирать иудеев, но не справился с поручением царя, не успел к назначенному сроку.
 
І пайшоў Амаса згукаць Юдэяў, але задлякаўся.

Тогда Давид сказал Авишаю: «Теперь Шева, сын Бихри, станет для нас опаснее Авессалома. Возьми слуг своего владыки и отправляйся в погоню за ним, чтобы он не добрался до укрепленных городов и не ускользнул от нас».
 
Тады Давід сказаў Авішаю: «Цяпер наробе нам ліха Шэва Біхранок болей, чымся Аўсалом; вазьмі ты служцоў спадара свайго і пажаніся за ім, каб ён не знайшоў сабе ўмацаваных местаў і ня ўцёк ад ачоў нашых».

Вышли из Иерусалима люди Йоава, вместе с ними керетеи и пелетеи и все крепкие воины, и пустились они в погоню за Шевой, сыном Бихри.
 
І вышлі за ім людзі Ёававы а Херэфеі а Пелефеі а ўсі харобрыя, і пайшлі зь Ерузаліму гнацца за Шэваю Біхранком.

Когда они уже подошли к большой скале в Гивоне, перед ними появился Амаса. Йоав был опоясан поверх одежды, и на бедре у него был меч в ножнах, который выпадал из них, если он наклонялся вперед.
 
І як яны былі ля вялікага каменя, каторы ў Ґівеоне, то Амаса прышоў да іх. Ёаў быў паперазаўшыся, адзеўшыся ў вадзецьце свае, і на ім паперазаны меч, прымацаваны да сьцягна ў похве, каторы лёгка выходзіў зь яе і ўходзіў.

Йоав приветствовал Амасу: «Как поживаешь, брат мой?» — и правой рукой взял его за бороду, чтобы поцеловать.
 
І сказаў Ёаў Амасе: «Як маешся, браце мой?» І схапіў Ёаў праваю рукою Амасу за бараду, каб пацалаваць яго.

Амаса не заметил, как меч оказался в левой руке Йоава, и тот нанес ему удар в живот, так что внутренности вывалились на землю, — второй удар был уже не нужен, он умер. Затем Йоав и брат его Авишай двинулись дальше, продолжая погоню за Шевой, сыном Бихри.
 
Амаса ж не сьцярогся мяча, бытага ў Ёава ў руццэ; і гэты выцяў яго ім пад пятую скабу, і выпалі патрыхі ягоныя на зямлю, і не паўтарыў вытня, і ён памер. Ёаў а Авішай, брат ягоны, пагналіся за Шэваю Біхранком.

Один из воинов Йоава, стоявший неподалеку от убитого Амаса, говорил всем: «Кто предан Йоаву, кто за Давида — иди за Йоавом!»
 
Адзін ізь дзяцюкоў Ёававых стаяў над Амасаю і гукаў: «Тый, хто прыяў Ёаву і хто належа да Давіда, ідзі за Ёавам!»

Но посреди большой дороги в луже крови лежало тело Амасы, и воин заметил, что народ там останавливается. Тогда он оттащил тело Амасы с дороги в поле и прикрыл одеждой, ведь всякий проходивший останавливался над ним.
 
Амаса ж качаўся ў крыві сярод гасьцінца; і тый чалавек, абачыўшы, што ўвесь люд прыпыняецца над ім, сьцягнуў Амасу з гасьцінца на поле і накінуў на яго адзецьце, бо ён бачыў, што кажны, праходзячы, прыпыняўся над ім.

Лишь только его убрали с дороги, весь народ во главе с Йоавом продолжил погоню за Шевой, сыном Бихри.
 
Як ён быў сьцягнены з гасьцінца, то ўвесь люд Ізраельскі пайшоў за Ёавам гнацца за Шэваю Біхранком.

А Шева прошел по всем родам Израилевым до Авеля-Бет-Маахи и через Берим прошел, собирая по пути вокруг себя сторонников.1
 
А ён прайшоў пераз усі плямёны Ізраельскія аж да Авелу і Веф-Мааху і пераз увесь Берым; і зьбіраліся і йшлі таксама за ім.

Йоав и его воины тем временем подступили к Авелю-Бет-Маахе и осадили его: насыпали осадный вал напротив внешних укреплений и начали рушить городскую стену.
 
І прышлі й абляглі яго ўв Авеле Беф-Маасе; і насыпалі вал перад местам, і прыступілі да сьцяны, і ўсі людзі, бытыя зь Ёавам, сілаваліся, каб паваліць сьцяну.

Одна мудрая женщина, что была на крепостной стене, стала кричать: «Послушайте, послушайте! Прошу, позовите Йоава, пусть подойдет, и я поговорю с ним».
 
І закрычэла адна разумная жонка ізь сьцяны места: «Паслухайце, паслухайце, кажыце, калі ласка, Ёаву, каб ён падыйшоў сюды, і я пагутару зь ім».

Тот подошел, и женщина спросила: «Ты ли Йоав?» «Да, это я», — отозвался Иоав. «Выслушай, — попросила она, — что скажет твоя служанка!» «Я слушаю», — отвечал он.
 
І дабліжыўся да яе Ёаў, і сказала жонка: «Ці ты Ёаў?» І сказаў: «Я». Яна сказала: «Паслухай словаў служэбкі свае». І сказаў ён: «Слухаю».

«Прежде была поговорка: „Если спрашивать, то в Авеле!“ — так и решали дело, — продолжила женщина. —
 
Яна сказала: «Уперад гукалі, кажучы: "Папытайцеся, папытайцеся ўв Авеле"; і гэтак канчалі.

Мы — мирный и верный Израилю город, а ты собираешься уничтожить город, который был Израилю матерью! Зачем тебе истреблять наследие ГОСПОДНЕ?»
 
Я із супакойных, верных Ізраеля; а ты хочаш зьнішчыць места, ды маці ў Ізраелю. Нашто табе бурыць спадак СПАДАРОЎ?»

«Нет, нет, ни за что не истреблю и не разрушу, — сказал в ответ Йоав, —
 
І адказаў Ёаў, і сказаў: «Крый Божа, крый Божа, каб я праглынуў альбо зьнішчыў!

дело только в человеке с Ефремова нагорья по имени Шева, сыне Бихри. Он поднял руку на царя Давида. Выдайте его, и я сниму осаду». Тогда женщина сказала Йоаву: «Ты увидишь, как сейчас его голову перебросят тебе через стену».
 
Гэта ня так; але чалавек із гары Яхрэмавае, наймя Шэва Біхранок, падняў руку сваю на караля, на Давіда; выдайце імне яго аднаго, і я адступлю ад места». І сказала жонка Ёаву: «Вось, галава ягоная будзе кінена табе ізь сьцяны».

Женщина пошла и своим мудрым словом убедила весь народ. И Шеве, сыну Бихри, отсекли голову и перебросили ее Йоаву. Тот протрубил в рог, и все отступили от города и разошлись по своим шатрам, а Йоав вернулся к царю в Иерусалим.
 
І пайшла жонка да ўсяго люду із сваім розумам; і адцялі галаву Шэву Біхранку, і кінулі Ёаву. Тады затрубіў у рог, і разышліся ад места ўсі па сваіх буданох; Ёаў жа зьвярнуўся да Ерузаліму да караля.

Йоав командовал всем израильским войском; Беная, сын Ехояды, — керетеями и пелетеями;
 
І быў Ёаў над усім войскам Ізраельскім, а Веная Егоядзёнак — над Херэфеямі а над Пелефеямі;

Адорам — подневольными работниками. Иосафат, сын Ахилуда, был летописцем,
 
Адорам — над падачкамі; Ясапат Агілудзёнак — летапісьменьнік;

Шева — главным писцом, Цадок и Эвьятар — священниками.
 
Шэва — пісар; Садок а Авафар — сьвятары;

Ира из Яира был священником у самого Давида.
 
Таксама й Іра Яіранін быў служцом у Давіда.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
14  [1] — Или: и все жители Берима собрались и тоже последовали за ним.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.