2 Царств 20 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Случилось там быть одному негодному человеку по имени Шева, сыну Бихри, вениаминитянину. Он протрубил в рог и сказал: «У Давида нет для нас удела, нет наследия нам у сына Иессея — расходись, Израиль, по своим шатрам!»

І сталось, що був там негідник на ім'я Савей (Шеваг), Біхріїв син, веніяминянин. Засурмив він у сурму й кликнув: “Не маємо частки з Давидом, нема нам спадщини з Єссеєвим сином! Кожний до свого намету, Ізраїлю!”

И все израильтяне отступились от Давида и последовали за Шевой, сыном Бихри. Иудеи же неотлучно оставались со своим царем, сопровождая его от Иордана до Иерусалима.

І тоді всі мужі ізраїльські відступили від Давида та пішли за Савеєм, Біхрієвим сином. Але мужі Юди зостались при своєму царі, від Йордану до Єрусалиму.

Вернувшись в свой дворец в Иерусалиме, царь Давид взял десять наложниц, которых оставлял присматривать за дворцом, и поселил под охраной. Он их содержал, но не спал с ними; так они и жили затворницами, как вдовы, до самой смерти.

Коли повернувсь Давид до свого дому в Єрусалимі, взяв він десять наложниць, що їх був лишив доглядати дому, і посадив їх до окремої хати. Харчував він їх, але до них не ходив. Так були вони замкнені аж до смерти, живучи як удовиці.

Царь велел Амасе: «Собери мне иудеев в течение трех дней и сам будь здесь».

І повелів цар Амасові: “Склич мені протягом трьох днів мужів юдейських і будь тут сам присутній.”

Амаса пошел собирать иудеев, но не справился с поручением царя, не успел к назначенному сроку.

І пішов Амас скликати юдеїв, але забаривсь поза реченець, що йому призначено.

Тогда Давид сказал Авишаю: «Теперь Шева, сын Бихри, станет для нас опаснее Авессалома. Возьми слуг своего владыки и отправляйся в погоню за ним, чтобы он не добрался до укрепленных городов и не ускользнул от нас».

І каже Давид до Авішая: “Тепер накоїть нам Савей, Біхріїв син, більш лиха ніж Авесалом. Тож візьми слуг твого пана й пустися за ним, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не втік від нас.”

Вышли из Иерусалима люди Йоава, вместе с ними керетеи и пелетеи и все крепкие воины, и пустились они в погоню за Шевой, сыном Бихри.

І пішли за Авішаєм Йоавові керетії, пелетії і всі хоробрі; і рушили вони з Єрусалиму навздогін Савеєві, Біхрієвому синові.

Когда они уже подошли к большой скале в Гивоне, перед ними появился Амаса. Йоав был опоясан поверх одежды, и на бедре у него был меч в ножнах, который выпадал из них, если он наклонялся вперед.

Коли були вони коло великого каменя, що в Гівеоні, вийшов їм назустріч Амас. Йоав же був одягнений у військову керею, а поверх кереї був оперезаний мечем, що висів при боці у піхві. Як він підходив, меч упав,

Йоав приветствовал Амасу: «Как поживаешь, брат мой?» — и правой рукой взял его за бороду, чтобы поцеловать.

і Йоав каже до Амаса: “Почуваєш себе добре, мій брате?” і взяв Йоав правицею Амаса за підборіддя, щоб поцілувати його.

Амаса не заметил, как меч оказался в левой руке Йоава, и тот нанес ему удар в живот, так что внутренности вывалились на землю, — второй удар был уже не нужен, он умер. Затем Йоав и брат его Авишай двинулись дальше, продолжая погоню за Шевой, сыном Бихри.

Амас не помітив меча, що був у Йоава в руці. Вдарив він його ним у живіт так, що його внутрощі вийшли на землю, і вже не повторював удару. І той умер. Тоді Йоав та його брат Авішай погнали навздогін за Савеєм, Біхрієвим сином.

Один из воинов Йоава, стоявший неподалеку от убитого Амаса, говорил всем: «Кто предан Йоаву, кто за Давида — иди за Йоавом!»

Один же з Йоавових слуг став над Амасом та й каже: “Хто воліє Йоава і хто за Давида, нехай іде за Йоавом!”

Но посреди большой дороги в луже крови лежало тело Амасы, и воин заметил, что народ там останавливается. Тогда он оттащил тело Амасы с дороги в поле и прикрыл одеждой, ведь всякий проходивший останавливался над ним.

А Амас увесь у крові лежав посеред дороги. Побачивши той чоловік, що ввесь народ зупиняється, відволік Амаса з дороги на поле й накинув на нього одежину, бо бачив, що кожний, хто проходив коло нього, зупинявся.

Лишь только его убрали с дороги, весь народ во главе с Йоавом продолжил погоню за Шевой, сыном Бихри.

Коли усунено його з дороги, усі люди прямували за Йоавом, щоб здоганяти Савея, Біхрієвого сина.

А Шева прошел по всем родам Израилевым до Авеля-Бет-Маахи и через Берим прошел, собирая по пути вокруг себя сторонников.1

Пройшов він по всіх колінах ізраїльських аж до Авел Бет-Маахи, і всі добірні мужі зібрались і пішли за ним.

Йоав и его воины тем временем подступили к Авелю-Бет-Маахе и осадили его: насыпали осадный вал напротив внешних укреплений и начали рушить городскую стену.

Прийшли вони й облягли Савея в Авел Бет-Маасі, висипали вал, що сягав аж до мурів і народ, що був з Йоавом, намагався розвалити мур.

Одна мудрая женщина, что была на крепостной стене, стала кричать: «Послушайте, послушайте! Прошу, позовите Йоава, пусть подойдет, и я поговорю с ним».

Тоді якась мудра жінка закликала з міста: “Слухайте, слухайте! Скажіть, будь ласка, Йоавові: Ходи сюди, я хочу з тобою говорити.”

Тот подошел, и женщина спросила: «Ты ли Йоав?» «Да, это я», — отозвался Иоав. «Выслушай, — попросила она, — что скажет твоя служанка!» «Я слушаю», — отвечал он.

І наблизився він до неї, а жінка спитала його: “Ти — Йоав” А він відказав: “Я.” Вона каже до нього: “Вислухай слова раби твоєї.” А він каже: “Слухаю.”

«Прежде была поговорка: „Если спрашивать, то в Авеле!“ — так и решали дело, — продолжила женщина. —

І промовила вона так: “Давніше говорилося звичайно: нехай спитають в Авел, і так чинено.

Мы — мирный и верный Израилю город, а ты собираешься уничтожить город, который был Израилю матерью! Зачем тебе истреблять наследие ГОСПОДНЕ?»

Я — одне з мирних і вірних (міст) в Ізраїлі, а ти намагаєшся знищити місто і матір (городів) в Ізраїлі! Навіщо руйнуєш спадкоємство Господнє?”

«Нет, нет, ни за что не истреблю и не разрушу, — сказал в ответ Йоав, —

А Йоав відповів, кажучи: “Далеке воно, далеким хай буде воно від мене! Щоб я руйнував та нищив!

дело только в человеке с Ефремова нагорья по имени Шева, сыне Бихри. Он поднял руку на царя Давида. Выдайте его, и я сниму осаду». Тогда женщина сказала Йоаву: «Ты увидишь, как сейчас его голову перебросят тебе через стену».

Не про те йдеться. Один чоловік з Ефраїм-гір, Савей на ім'я, Біхріїв син, підняв проти царя Давида руку; видайте нам його одного, й я відійду від міста.” Жінка сказала Йоавові: “Дивись, голову його кинуть тобі через мур.”

Женщина пошла и своим мудрым словом убедила весь народ. И Шеве, сыну Бихри, отсекли голову и перебросили ее Йоаву. Тот протрубил в рог, и все отступили от города и разошлись по своим шатрам, а Йоав вернулся к царю в Иерусалим.

Тоді пішла вона до народу та порадила своїм мудрим словом. І відтяли вони Савеєві, Біхрієвому синові, голову й кинули Йоавові. Тоді він засурмив у сурму, і вони відступили від міста, кожен до свого намету; Йоав же повернувся в Єрусалим до царя.

Йоав командовал всем израильским войском; Беная, сын Ехояды, — керетеями и пелетеями;

Йоав був начальником над усім ізраїльським військом; Беная, Єгоядів син, був поставлений над керетіями й над пелетіями;

Адорам — подневольными работниками. Иосафат, сын Ахилуда, был летописцем,

Адорам наставником над підневільними працями; Йосафат, Ахілудів син — літописець;

Шева — главным писцом, Цадок и Эвьятар — священниками.

Шея — писар; Цадок та Евіятар були священики.

Ира из Яира был священником у самого Давида.

Також і Іра з Яіру був священиком при Давиді.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

14 [1] — Или: и все жители Берима собрались и тоже последовали за ним.

« 19 глава 21 глава »