2 Царств 7 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Поселившись в своем дворце1 и получив дарованную ГОСПОДОМ возможность жить мирно и не воевать с окружавшими его врагами,

Тепер, коли цар жив у своїм палаці, дав Господь йому спокій від усіх його ворогів навколо,

царь Давид сказал пророку Натану: «Видишь, я живу во дворце, обшитом кедром, а ковчег Божий остается под полотняным шатром».

тож промовив цар до пророка Натана: “Оце я живу в кедровім палаці, а ковчег Божий стоїть посеред намету!”

И ответил Натан царю: «Так сделай то, что легло тебе на сердце, ибо ГОСПОДЬ пребывает с тобою!»

І відповів Натан цареві: “Все, що маєш на серці, йди й чини, бо Господь з тобою.”

Но той же ночью было Натану слово ГОСПОДНЕ:

Але тієї ж самої ночі прийшло слово Господнє до Натана:

«Ступай, передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ! Тебе ли строить Мне дом для обитания Моего?

“Іди й скажи рабові моєму Давидові: так Господь говорить: Чи ти будуватимеш мені дім на мешкання?

Не обитал Я в домах с того дня, как вывел Я израильтян из Египта, и до сего дня, но странствовал с места на место в Шатре Откровения, в Скинии.

Бо я не жив у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, й по цей день: я ввесь час ходив у наметі як у житлі.

Сколько бы Я ни странствовал вместе со всеми израильтянами, никогда не говорил Я ни одному из колен Израиля, ни одному из его пастырей: „Почему вы не построите мне дворец из кедра?“

Чи я ж за ввесь час той, поки блукав із синами Ізраїля, промовив хоч би слово до котрогось із суддів Ізраїля, яких я призначував пасти мій народ Ізраїля: чому, мовляв, ви не збудуєте мені кедрового дому?

И теперь передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ Воинств. Я взял тебя с пастбища, где ты прежде ходил за овцами, чтобы ты стал правителем народа Моего, Израиля.

Оце ж скажи слузі моєму Давидові: так каже Господь Сил: Я взяв тебе від отари з пасовиська, щоб ти був князем над моїм народом, над Ізраїлем.

Я пребывал с тобой во всех твоих странствиях, Я истреблял у тебя на виду всех твоих врагов; и Я прославлю имя твое, уподобив его именам великих мира сего.2

Я був з тобою всюди, куди ти ходив. Я викорінював усіх твоїх ворогів з-поперед тебе й зробив великим ім'я твоє, як ім'я тих, що найбільші на землі.

Я обустрою место для народа Моего, Израиля, подобно саду насажу его, и будет он жить там, и никто не побеспокоит его. Не будут более злодеи губить его, как бывало прежде,

Я призначу місце моєму народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити й не зазнає більш тривоги, бо беззаконні не будуть більш його гнобити, як раніше,

еще с тех времен, как ставил Я судей над народом Моим, Израилем. Я дам тебе покой от всех твоих врагов. ГОСПОДЬ возвещает тебе ныне, что произведет от тебя великий род!3

з того часу, як я поставив суддів над моїм народом Ізраїлем. Дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. І оце Господь звіщає тобі, що він збудує тобі дім.

Когда исполнятся дни твои и настанет время отойти к праотцам, Я возведу на твой престол потомка, рожденного от тебя, и упрочу царство его.

А як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство.

Он и построит Мне Храм, а Я утвержу престол его царства навсегда.4

Він збудує дім імені моєму, і я скріплю його царський престіл навіки.

Я стану ему Отцом, а он будет Мне сыном! Если он согрешит, то накажу его жезлом человеческим, ударами от сыновей Адамовых,

Я буду його батьком, а він буде мені сином; коли ж він провиниться, я покараю його людською різкою й людськими карами:

и любви Моей неизменной не отниму у него, как Я отнял ее от Саула, которого отверг до тебя.

милости ж моєї від нього не відніму, як я відняв її від Саула, якого я відкинув перед тобою.

Непоколебимы вечно дом твой и царство твое предо Мной,5 престол твой утвердится навеки!»

Твій дім і твоє царство передо мною повіки існуватиме, і престол твій закріпиться повіки.”

Все эти слова и видение Натан пересказал Давиду.

Згідно з тими словами й усіма цими видіннями переказав усе Натан Давидові.

Тогда царь Давид пошел и, представ перед ГОСПОДОМ, сказал: «Кто я пред Тобой, Владыка ГОСПОДИ, и что пред Тобой род мой, что Ты даровал мне всё это?

Тоді цар Давид увійшов у намет і, сівши перед Господом, промовив: “Хто я, о Господи, мій Владико, і що таке мій дім, що ти привів мене аж до того?

Но даже и это показалось Тебе недостаточным, Владыка ГОСПОДИ, что Ты дал еще обетование мне о будущем потомства моего? Неужели, Владыка ГОСПОДИ, Ты так обращаешься с тем, кто всего лишь человек?

І то ще мало видалось у твоїх очах, о Господи, мій Владико; ти поширив також обітниці твої на дім твого слуги геть на часи далекі. І ти показав мені грядучі покоління людей, Господи, мій Боже!

Может ли что добавить слуга Твой Давид? Ты ведь знаешь слугу Своего, Владыка ГОСПОДИ!

Що ще Давид може тобі сказати? Ти знаєш твого слугу, Господи, мій Боже!

Как изрек Ты,6 как на сердце Тебе легло, так и поступил Ты, возвеличив слугу Своего и поведав ему всё это.

Задля твого слова й з твого серця ти чиниш те, що відкриваєш усю оту велич слузі твоєму.

Воистину велик Ты, Владыка ГОСПОДИ, ибо нет равного Тебе, и нет иного бога, кроме Тебя, как мы и слышали это своими ушами.

Тим то ти великий єси, Господи, мій Владико, і рівного тобі немає й немає Бога, крім тебе, за всім тим, що ми нашими вухами чули.

Какой народ сравнится с народом Твоим, Израилем, — единственным племенем на земле, которое Бог пришел искупить и соделать Своим народом, чтобы прославить тем Свое имя? Ты совершал ради земли Своей великие чудеса, внушавшие трепет, изгоняя перед народом Твоим другие народы с идолами их, когда Ты выводил7 Свой народ из Египта.

Чи ж є якийсь другий народ на світі, як твій народ Ізраїль, народ, єдиний на землі, до якого Бог приходив, щоб його визволити й викупити його для себе як народ, щоб дати йому ім'я, і вчинити задля твоєї землі великі та страшні речі, прогнавши народи і богів з-перед твого народу, що його ти визволив з Єгипту?

Ты твердо избрал Израиль, соделав его народом Своим навеки, и Ты, ГОСПОДИ, стал Богом его.

Ти встановив собі твій народ Ізраїля твоїм народом повіки, і ти, Господи, став його Богом.

А теперь, ГОСПОДИ Боже, — утверди навеки слово, что Ты изрек о слуге Своем и о роде его, и то, что Ты заповедал, исполни!

А тепер, Господи Боже, держи те слово, що ти мовив про слугу твого й його дім, повіки й зроби так, як мовив.

Возвеличится имя Твое навеки, и будут говорить: „ГОСПОДЬ Воинств — Бог над Израилем!“ И род слуги Твоего Давида да стоит перед Тобою твердо.

Тоді звеличиться повіки твоє ім'я, і тоді скажуть: Господь Сил — Бог над Ізраїлем! І дім слуги твого Давида твердо стоятиме перед тобою.

Ведь Ты, ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, открыл слуге Своему, что Ты Сам произведешь от него великий род, и потому слуга Твой осмелился8 молиться Тебе об этом.

Бо то ти, Господи Сил, Боже Ізраїля об'явив твоєму слузі, кажучи: Збудую тобі дім! Тому слуга твій і насміливсь був молитися до тебе в такій молитві.

Воистину, Владыка ГОСПОДИ, Ты есть Бог, слова Твои непреложны! Доброе ты поведал слуге Своему.

Отож, Господи, мій Владико, ти — Бог, і твої слова — правда, й ти дав цю радісну обітницю слузі твоєму.

И ныне яви благоволение Твое и благослови род слуги Своего, да будет он вовеки пред Тобой. Ведь Ты, Владыка ГОСПОДИ, изрек это, и если Ты благословишь — вовеки благословен будет дом слуги Твоего!»

Зволь же благословити дім слуги твого, щоб він вічно стояв перед тобою, бо ти, Господи, мій Боже, мовив, і твоїм благословенням дім слуги твого буде благословен повіки.”

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: доме; то же ниже.

9 [2] — Букв.: великих на земле.

11 [3] — Букв.: отстроит тебе дом.

13 [4] — Ср. 3:9,10.

16 [5] — Так в некот. евр. рукописях и древн. пер., в большинстве евр. рукописей: пред тобой.

21 [6] — Букв.: ради слова Своего.

23 [7] — Букв.: выкупил.

27 [8] — Букв.: нашел в сердце своем (мужество).

« 6 глава 8 глава »