2 Царств 21 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Во времена Давида случился голод, длился он целых три года. Давид вопросил ГОСПОДА, и ГОСПОДЬ сказал ему в ответ: «Это за Саула, за его кровожадный род, потому что уничтожал он гивонитян».

Був за днів Давида голод протягом трьох років поспіль, і шукав Давид обличчя Господнього, і Господь сказав: “Це через Саула та через його скривавлений дім, тому що він повбивав гівонітів.”

Царь призвал гивонитян, чтобы поговорить с ними (гивонитяне были не из сынов Израиля, а из оставшихся амореев; израильтяне дали им в свое время клятву, но Саул стремился истребить их, радея о сынах Израиля и Иудеи).

Тоді покликав цар гівонітів і сказав до них, — гівоніти ж не були із синів ізраїльських, були вони з рештки аморіїв, і хоч заприсяглись були їм сини ізраїльські, та Саул з ревности заради Ізраїля і Юди намагався вигубити їх, —

Давид спросил гивонитян: «Что мне сделать для вас, чем загладить грех, чтобы вы благословили наследие ГОСПОДНЕ?»

тож Давид і каже до гівонітів: “Що я маю вам зробити і чим спокутувати, щоб ви благословили спадкоємство Господнє?”

«Не надо нам от Саула и его рода ни серебра, ни золота, — ответили гивонитяне, — и не надо ради нас убивать никого в Израиле». «Так скажите что, — продолжал спрашивать их Давид, — и я сделаю это для вас».

Гівоніти ж відповіли йому: “Не в золоті, ні в сріблі тут справа між нами та Саулом і його домом; і не нам, щоб когось стратити в Ізраїлі.” І питає він: “Що ж ви хочете, щоб я зробив вам?”

Они ответили царю: «Этот человек истреблял нас, замышлял уничтожить всех, чтобы никого из нас не осталось в пределах Израилевых, —

Вони відповіли цареві: “Того чоловіка, що винищував нас і хотів вигубити нас, щоб уже більше ми не існували в цілій ізраїльській землі, —

так пусть нам выдадут семь человек из его потомства, и мы казним их пред ГОСПОДОМ в Гиве, городе Саула, избранника ГОСПОДНЯ». Царь ответил: « Хорошо, я выдам вам этих людей».

нехай нам видані будуть семеро з його потомків, і ми повісимо їх у Гівеа на горі Господній.” І сказав цар: “Я видам їх.”

Но царь Давид не выдал Мефивошета, сына Ионафана, внука Саула, пощадив его ради клятвы, что дали друг другу перед ГОСПОДОМ Давид и Ионафан, сын Саула.

Але цар пощадив Мерібаала, Йонатанового сина, Саулового внука, задля присяги перед Господом, що була між ними — між Давидом та Йонатаном, Сауловим сином.

Царь взял двух сыновей Рицпы, дочери Аи, которых она родила Саулу: Армони и Мефивошета — и пятерых сыновей Михали, дочери Саула, которых она родила Адриэлю, сыну Барзиллая из Мехолы.

І взяв цар обох синів Ріцпи, Айєвої дочки, що їх вона народила Саулові: Армонія і Мерібаала та п'ятьох синів Мерави, Саулової дочки, що народила вона Адрієлові, Барзіллаєвому синові з Мехоли.

Он передал их гивонитянам, а те казнили их на горе пред ГОСПОДОМ. Все семеро погибли вместе в первые дни жатвы, когда начинали жать ячмень.

І видано їх у руки гівонітам, а вони повісили їх на горі перед Господом. Так семеро їх загинуло разом; вони згинули в перші дні жнив, на початку ячмінних жнив.

Рицпа, дочь Аи, взяла рубище и, расстелив его себе там на камне, оберегала тела убитых — днем от птиц небесных, а ночью от диких зверей; была она там от начала жатвы и до тех пор, пока не пошли дожди.

Ріцпа ж, Айева дочка, взяла ряднину, розстелила її собі на скелі, від початку жнив, аж поки не полилась на них вода з неба, і не допускала птиць піднебесних сідати на них вдень, ані польових хижаків уночі.

Давиду рассказали, что сделала Рицпа, дочь Аи, наложница Саула,

Коли сповістили Давидові, що зробила Ріцпа, Айева дочка, Саулова наложниця,

и он отправился и забрал останки Саула и сына его Ионафана у жителей Явеша Гиладского, выкравших их с площади Бет-Шана, где их повесили филистимляне в день своей победы над Саулом в Гильбоа.

пішов Давид і взяв кості Саула й кості Йонатана, його сина, від мешканців Явеш-Гілеаду, що їх були викрали з майдану в Бет-Шані, де їх повісили були філістимляни того дня, як побили були Саула в Гілбоа.

Давид унес оттуда останки Саула и Ионафана, а потом, собрав и останки семерых казненных,

І забрав він звідтіль кості Саулові й кості Йонатана, його сина, і позбирано кості повішених.

похоронил их вместе с останками Саула и сына его Ионафана в земле Вениамина, в Целе, в гробнице Киша, отца Саула. Так всё, что повелел царь, было исполнено, и после этого Бог ответил на молитвы о стране.

І поховали кості Саула та Йонатана, його сина, у Веніяминовій країні, в Целі, в гробі Кіша, його батька. І сповнено все, що наказав цар. Після того змилосердивсь Господь над краєм.

Снова началась война между филистимлянами и израильтянами. Давид со своими слугами отправился на войну и сразился с филистимлянами; битва эта оказалась изнурительной для Давида.

І знову була війна між філістимлянами та Ізраїлем. Зійшов Давид зо своїми слугами, і розпочали вони бій. Та Давид утомився.

Некий Ишбо-Бенов, один из потомков рефаимов, задумал сразить царя: с копьем, медный наконечник которого весил триста шекелей, 1 и новым мечом на поясе пошел он на Давида,

А Есві-Бенов, один із потомків рефаїв спис якого важив триста шеклів міді, і він був підперезаний новим мечем, — задумав він убити Давида.

но на помощь царю подоспел Авишай, сын Церуи: он сразился с филистимлянином и убил его. Тогда люди Давида поклялись царю: «Больше ты не выйдешь с нами в бой, чтобы не угас светоч Израилев!»

Та Авішай, син Церуї, прийшов йому на допомогу і вдарив філістимлянина й убив його. Тоді Давидові мужі заприсяглись йому, кажучи: “Ти не ходитимеш більше з нами в бій, щоб не згасло Ізраїлеве світло.”

После этого снова произошло сражение с филистимлянами, в Гове, и Сиббехай из Хуши сразил Сафа, одного из потомков рефаимов.

Після того була ще одна війна з філістимлянами у Гові. Тоді Сібхай-хушій забив Сафа, що був з потомків рефаїв-велетнів.

В другом бою с филистимлянами, в том же самом Гове, Эльханан, сын Ярэ-Оргима из Вифлеема, сразил Голиафа из Гата, у которого древко копья было величиной с навой ткацкого станка.

Та коли знову була війна з філістимлянами у Гові, Елханан, Ягре-Оргімів син, з Вифлеєму, забив брата Голіята з Гату, а ратище його списа було як ткацьке воротило.

В еще одном сражении при Гате произошло следующее. Был там один воин огромного роста, и было у него двадцать четыре пальца, по шесть пальцев на каждой руке и ноге. Он тоже происходил из рода рефаимов.

Була ще раз війна під Гатом. Був там чоловік високого росту, мав він по шість пальців на кожній руці і по шість пальців на кожній нозі — разом двадцять чотири. Був він теж з роду рефаїв.

Когда он стал поносить израильтян, убил его Йонадав, сын брата Давидова Шимы.

Коли зневажив він Ізраїля, то Йонатан, син Шімеа, Давидового брата, вбив його.

Эти четверо великанов были потомками рефаимов в Гате, и все они пали от руки Давида и его слуг.

Оці чотири походили з рефаїв в Гаті; полягли вони від руки Давидової й слуг його.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

16 [1] — Т. е. ок. 3,5 кг.

« 20 глава 22 глава »