2 Царств 21 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Во времена Давида случился голод, длился он целых три года. Давид вопросил ГОСПОДА, и ГОСПОДЬ сказал ему в ответ: «Это за Саула, за его кровожадный род, потому что уничтожал он гивонитян».

У період царювання Давида було три роки голоду, рік за роком. І Давид шукав Господнього обличчя. І сказав Господь: Неправда на Саулі та на його домі через його криваві вбивства, якими вчинив розправу над ґаваонцями!

Царь призвал гивонитян, чтобы поговорить с ними (гивонитяне были не из сынов Израиля, а из оставшихся амореев; израильтяне дали им в свое время клятву, но Саул стремился истребить их, радея о сынах Израиля и Иудеи).

Тож цар Давид покликав ґаваонців і переговорив з ними. А ґаваонці не є синами Ізраїля, оскільки вони є з останку Аморея, та сини Ізраїля поклялися їм. Саул же шукав приводу побити їх, коли він ревнував за синами Ізраїля і Юди.

Давид спросил гивонитян: «Что мне сделать для вас, чем загладить грех, чтобы вы благословили наследие ГОСПОДНЕ?»

І промовив Давид до ґаваонців: Що вчиню вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?

«Не надо нам от Саула и его рода ни серебра, ни золота, — ответили гивонитяне, — и не надо ради нас убивать никого в Израиле». «Так скажите что, — продолжал спрашивать их Давид, — и я сделаю это для вас».

А ґаваонці йому сказали: Немає нам діла до срібла і золота із Саулом і з його домом, і немає нам чоловіка, щоб убити в Ізраїлі! Та він сказав: Що ви скажете, те вчиню вам!

Они ответили царю: «Этот человек истреблял нас, замышлял уничтожить всех, чтобы никого из нас не осталось в пределах Израилевых, —

І вони відповіли цареві: Чоловік, який вибив би нас і переслідував нас, який задумав вигубити нас, вигубимо його, щоб не було його в усій околиці Ізраїля.

так пусть нам выдадут семь человек из его потомства, и мы казним их пред ГОСПОДОМ в Гиве, городе Саула, избранника ГОСПОДНЯ». Царь ответил: « Хорошо, я выдам вам этих людей».

Хай буде нам дано сім мужів з його синів, і повісимо їх на сонці перед Господом у Ґаваоні Саула, як вибраних Господу. І сказав цар: Я дам!

Но царь Давид не выдал Мефивошета, сына Ионафана, внука Саула, пощадив его ради клятвы, что дали друг другу перед ГОСПОДОМ Давид и Ионафан, сын Саула.

Та цар пощадив Мемфівостея, сина Йонатана, сина Саула, через Господню клятву, яка була між ними, між Давидом і між Йонатаном, сином Саула.

Царь взял двух сыновей Рицпы, дочери Аи, которых она родила Саулу: Армони и Мефивошета — и пятерых сыновей Михали, дочери Саула, которых она родила Адриэлю, сыну Барзиллая из Мехолы.

І взяв цар двох синів Ресфи, дочки Аї, яких вона народила Саулові, Ермонія та Мемфівостея, і п’ять синів Міхоли, дочки Саула, яких народила Есріїлові, синові Верзеллія, моулатійця.

Он передал их гивонитянам, а те казнили их на горе пред ГОСПОДОМ. Все семеро погибли вместе в первые дни жатвы, когда начинали жать ячмень.

І він видав їх у руку ґаваонців, і вони повісили їх на сонці на горі перед Господом, і цих сім полягли разом. І вони померли в дні жнив, у перші дні на початку жнив ячменю.

Рицпа, дочь Аи, взяла рубище и, расстелив его себе там на камне, оберегала тела убитых — днем от птиц небесных, а ночью от диких зверей; была она там от начала жатвы и до тех пор, пока не пошли дожди.

І взяла Ресфа, дочка Аї, мішок, і прикріпила його до скелі на початку жнив ячменю, аж доки не випала на них вода з неба, і не давала птахам неба вдень і звірам поля вночі спочити на них.

Давиду рассказали, что сделала Рицпа, дочь Аи, наложница Саула,

А Давидові сповістили, що вчинила Ресфа, дочка Аї, наложниця Саула. (І вони ослабли, і захопив їх Дан, син Йои, з нащадків велетнів).

и он отправился и забрал останки Саула и сына его Ионафана у жителей Явеша Гиладского, выкравших их с площади Бет-Шана, где их повесили филистимляне в день своей победы над Саулом в Гильбоа.

А Давид пішов і взяв кості Саула та кості Йонатана, його сина, у мужів синів Явіса ґалаадського, які викрали їх зі стіни Ветсана, бо поклали їх там филистимці в день, коли филистимці розгромили Саула в Ґелвуї.

Давид унес оттуда останки Саула и Ионафана, а потом, собрав и останки семерых казненных,

Він виніс кості Саула звідти і кості Йонатана, його сина, і зібрав кості повішаних.

похоронил их вместе с останками Саула и сына его Ионафана в земле Вениамина, в Целе, в гробнице Киша, отца Саула. Так всё, что повелел царь, было исполнено, и после этого Бог ответил на молитвы о стране.

І поховали кості Саула і кості Йонатана, його сина, і кості повішаних у землі Веніаміна на схилі гори в гробниці Кіса, його батька, і вчинили все, що цар заповів. Після цього Бог вислухав землю.

Снова началась война между филистимлянами и израильтянами. Давид со своими слугами отправился на войну и сразился с филистимлянами; битва эта оказалась изнурительной для Давида.

І була ще війна филистимців з Ізраїлем. І пішов Давид та його слуги з ним, і воювали з филистимцями, і Давид ослаб.

Некий Ишбо-Бенов, один из потомков рефаимов, задумал сразить царя: с копьем, медный наконечник которого весил триста шекелей, 1 и новым мечом на поясе пошел он на Давида,

Тож Єсвій, який був із нащадків Рафи (вага його списа — триста сиклів ваги міді, а при поясі він мав булаву) мав намір розгромити Давида,

но на помощь царю подоспел Авишай, сын Церуи: он сразился с филистимлянином и убил его. Тогда люди Давида поклялись царю: «Больше ты не выйдешь с нами в бой, чтобы не угас светоч Израилев!»

та Давидові допоміг Авеста, син Саруї. Він побив филистимця і вбив його. Тоді мужі Давида поклялися, кажучи: Не вийдеш більше з нами на війну, щоб не погас світильник Ізраїля!

После этого снова произошло сражение с филистимлянами, в Гове, и Сиббехай из Хуши сразил Сафа, одного из потомков рефаимов.

Після цього була ще війна в Ґеті з филистимцями. Тоді Севоха, астатотця, побив Сефа, який з нащадків Рафа.

В другом бою с филистимлянами, в том же самом Гове, Эльханан, сын Ярэ-Оргима из Вифлеема, сразил Голиафа из Гата, у которого древко копья было величиной с навой ткацкого станка.

І була війна в Ґові з филистимцями. Елеанан, син Аріорґіма, вифлеємець, побив Голіафа, ґеттейця, а ратище його списа, як ткацький валок.

В еще одном сражении при Гате произошло следующее. Был там один воин огромного роста, и было у него двадцать четыре пальца, по шесть пальцев на каждой руке и ноге. Он тоже происходил из рода рефаимов.

І була ще війна в Ґеті. І був чоловік Мадон, шість пальців на його руці та шість пальців на його нозі, кількість усіх — двадцять чотири; він народився від Рафи.

Когда он стал поносить израильтян, убил его Йонадав, сын брата Давидова Шимы.

Він ганьбив Ізраїля, та його побив Йонатан, син Семея, брата Давида.

Эти четверо великанов были потомками рефаимов в Гате, и все они пали от руки Давида и его слуг.

Їх четверо народилося нащадками велетнів у Ґеті в домі Рафа. І вони полягли від руки Давида та руки його рабів.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

16 [1] — Т. е. ок. 3,5 кг.

« 20 глава 22 глава »