2 Царств 21 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Во времена Давида случился голод, длился он целых три года. Давид вопросил ГОСПОДА, и ГОСПОДЬ сказал ему в ответ: «Это за Саула, за его кровожадный род, потому что уничтожал он гивонитян».

І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: „Кров на Саула та на його дім за те, що повбива́в він ґів'оні́тян“.

Царь призвал гивонитян, чтобы поговорить с ними (гивонитяне были не из сынов Израиля, а из оставшихся амореев; израильтяне дали им в свое время клятву, но Саул стремился истребить их, радея о сынах Израиля и Иудеи).

І покликав цар ґів'оні́тян та й сказав їм про це. А ґів'оні́тяни, — вони не з Ізра́їлевих синів, а з останку аморе́янина, а Ізраїлеві сини були присягну́ли їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

Давид спросил гивонитян: «Что мне сделать для вас, чем загладить грех, чтобы вы благословили наследие ГОСПОДНЕ?»

І сказав Давид до ґів'оні́тян: „Що́ я зроблю́ вам і чим надолу́жу, щоб ви поблагослови́ли Господню спа́дщину?“

«Не надо нам от Саула и его рода ни серебра, ни золота, — ответили гивонитяне, — и не надо ради нас убивать никого в Израиле». «Так скажите что, — продолжал спрашивать их Давид, — и я сделаю это для вас».

І сказали йому ґів'оні́тяни: „Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі“. А він сказав: „Що́ ви скажете, зроблю́ вам“.

Они ответили царю: «Этот человек истреблял нас, замышлял уничтожить всех, чтобы никого из нас не осталось в пределах Израилевых, —

І сказали вони до царя: „Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас ви́нищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, —

так пусть нам выдадут семь человек из его потомства, и мы казним их пред ГОСПОДОМ в Гиве, городе Саула, избранника ГОСПОДНЯ». Царь ответил: « Хорошо, я выдам вам этих людей».

нехай буде нам да́но семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибра́нця“. А цар сказав: „Я дам“.

Но царь Давид не выдал Мефивошета, сына Ионафана, внука Саула, пощадив его ради клятвы, что дали друг другу перед ГОСПОДОМ Давид и Ионафан, сын Саула.

Та змилосе́рдився цар над Мефівошетом, сином Йоната́на, Саулового сина, через Господню прися́гу, що була поміж ними, — між Давидом та між Йонатаиом, Сауловим сином.

Царь взял двух сыновей Рицпы, дочери Аи, которых она родила Саулу: Армони и Мефивошета — и пятерых сыновей Михали, дочери Саула, которых она родила Адриэлю, сыну Барзиллая из Мехолы.

І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки́ Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки́, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

Он передал их гивонитянам, а те казнили их на горе пред ГОСПОДОМ. Все семеро погибли вместе в первые дни жатвы, когда начинали жать ячмень.

та й дав їх у руку ґів'оні́тян, — і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро ра́зом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли поча́ток жнив ячме́ню.

Рицпа, дочь Аи, взяла рубище и, расстелив его себе там на камне, оберегала тела убитых — днем от птиц небесных, а ночью от диких зверей; была она там от начала жатвы и до тех пор, пока не пошли дожди.

А Ріцпа, дочка Айїна, взяла́ вере́тище, і простягла́ його собі на скелі, і була там від поча́тку жнив аж поки не зійшли́ на них во́ди з неба, і не дала́ вона спочити на них пта́ству небесному вдень, а польові́й звірині́ вночі.

Давиду рассказали, что сделала Рицпа, дочь Аи, наложница Саула,

І було доне́сено Давидові, що́ зробила Ріцпа, Айїна дочка́, Саулова нало́жниця.

и он отправился и забрал останки Саула и сына его Ионафана у жителей Явеша Гиладского, выкравших их с площади Бет-Шана, где их повесили филистимляне в день своей победы над Саулом в Гильбоа.

А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йоната́на від госпо́дарів ґілеадського Явешу, що ви́крали були їх із майда́ну Бет-Шану що їх повісили там филисти́мляни того дня, коли филисти́мляни побили Саула в Ґілбоа.

Давид унес оттуда останки Саула и Ионафана, а потом, собрав и останки семерых казненных,

І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості пові́шаних.

похоронил их вместе с останками Саула и сына его Ионафана в земле Вениамина, в Целе, в гробнице Киша, отца Саула. Так всё, что повелел царь, было исполнено, и после этого Бог ответил на молитвы о стране.

І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому кра́ї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, — і пото́му Бог був убла́ганий Кра́єм.

Снова началась война между филистимлянами и израильтянами. Давид со своими слугами отправился на войну и сразился с филистимлянами; битва эта оказалась изнурительной для Давида.

І була ще війна филисти́млян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филисти́млянами. І змучився Давид.

Некий Ишбо-Бенов, один из потомков рефаимов, задумал сразить царя: с копьем, медный наконечник которого весил триста шекелей, 1 и новым мечом на поясе пошел он на Давида,

І був Ішбі в Нові, що з наща́дків Рафи, а вага його списа́ три сотні шеклів міді, і опере́заний він був ново́ю зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.

но на помощь царю подоспел Авишай, сын Церуи: он сразился с филистимлянином и убил его. Тогда люди Давида поклялись царю: «Больше ты не выйдешь с нами в бой, чтобы не угас светоч Израилев!»

Та поміг йому Авіша́й, син Церуїн, — і він ударив филисти́млянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли́ йому, говорячи: „Ти не ви́йдеш уже з нами на війну, — і не пога́сиш Ізраїлевого світильника!“

После этого снова произошло сражение с филистимлянами, в Гове, и Сиббехай из Хуши сразил Сафа, одного из потомков рефаимов.

І сталося по́тім, і була́ ще війна в Нові з филисти́млянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, шо з наща́дків Рафи.

В другом бою с филистимлянами, в том же самом Гове, Эльханан, сын Ярэ-Оргима из Вифлеема, сразил Голиафа из Гата, у которого древко копья было величиной с навой ткацкого станка.

І була́ ще війна в Нові з филисти́млянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, побив ґатянина Ґоліята, — а держа́к списа́ його був, як тка́цький вал.

В еще одном сражении при Гате произошло следующее. Был там один воин огромного роста, и было у него двадцать четыре пальца, по шесть пальцев на каждой руке и ноге. Он тоже происходил из рода рефаимов.

І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на нога́х по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був наро́джений тому Рафі.

Когда он стал поносить израильтян, убил его Йонадав, сын брата Давидова Шимы.

І зневажав він Ізраїля, — та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!

Эти четверо великанов были потомками рефаимов в Гате, и все они пали от руки Давида и его слуг.

Четверо тих були наро́джені тому Рафі в Ґаті, — і попа́дали вони від руки Давида та від руки його слуг.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

16 [1] — Т. е. ок. 3,5 кг.

« 20 глава 22 глава »