2 Царств 20 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Случилось там быть одному негодному человеку по имени Шева, сыну Бихри, вениаминитянину. Он протрубил в рог и сказал: «У Давида нет для нас удела, нет наследия нам у сына Иессея — расходись, Израиль, по своим шатрам!»

І трапився там негідний чоловік, а ім'я́ йому Ше́ва, син Біхрі́, веніяминівець. І засурми́в він у сурму́ та й сказав: „Немає нам ча́стки в Давиді, і нема нам спа́дщини у сина Єссе́євого! Ізраїлю, — усі до наме́тів своїх!“

И все израильтяне отступились от Давида и последовали за Шевой, сыном Бихри. Иудеи же неотлучно оставались со своим царем, сопровождая его от Иордана до Иерусалима.

І пішов кожен ізра́їльтянин від Давида за Ше́вою, сином Біхрі, а юде́янин позостався при своє́му цареві від Йорда́ну й аж до Єрусалиму.

Вернувшись в свой дворец в Иерусалиме, царь Давид взял десять наложниц, которых оставлял присматривать за дворцом, и поселил под охраной. Он их содержал, но не спал с ними; так они и жили затворницами, как вдовы, до самой смерти.

І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жіно́к наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до до́му сторо́жі; і він їх годував, але до них не прихо́див. І були вони ув'я́знені аж до дня своєї смерти, — удівство за життя чоловіка.

Царь велел Амасе: «Собери мне иудеев в течение трех дней и сам будь здесь».

І сказав цар до Амаси: „Склич мені юде́ян у три дні, а ти стань отут!“

Амаса пошел собирать иудеев, но не справился с поручением царя, не успел к назначенному сроку.

І пішов Амаса́, щоб скликати Юду, та спізни́вся від озна́ченого ча́су, про який він умовився.

Тогда Давид сказал Авишаю: «Теперь Шева, сын Бихри, станет для нас опаснее Авессалома. Возьми слуг своего владыки и отправляйся в погоню за ним, чтобы он не добрался до укрепленных городов и не ускользнул от нас».

І сказав Давид до Авішая: „Тепер Ше́ва, син Біхрі́, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми́ ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі тверди́нних міст, і не щез із наших оче́й“.

Вышли из Иерусалима люди Йоава, вместе с ними керетеи и пелетеи и все крепкие воины, и пустились они в погоню за Шевой, сыном Бихри.

І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі ли́царі, і повихо́дили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.

Когда они уже подошли к большой скале в Гивоне, перед ними появился Амаса. Йоав был опоясан поверх одежды, и на бедре у него был меч в ножнах, который выпадал из них, если он наклонялся вперед.

Вони були при великому камені, що в Ґів'оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодя́гнений в ша́ту свою, а на ній пояс із мечем, прип'я́тим на стегні́ його в пі́хві, з якої ле́гко вихо́див і вхо́див.

Йоав приветствовал Амасу: «Как поживаешь, брат мой?» — и правой рукой взял его за бороду, чтобы поцеловать.

І сказав Йоав до Амаси: „Чи гаразд тобі, брате мій?“ І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його.

Амаса не заметил, как меч оказался в левой руке Йоава, и тот нанес ему удар в живот, так что внутренности вывалились на землю, — второй удар был уже не нужен, он умер. Затем Йоав и брат его Авишай двинулись дальше, продолжая погоню за Шевой, сыном Бихри.

А Амаса́ не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і ви́лив нутро́ його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі.

Один из воинов Йоава, стоявший неподалеку от убитого Амаса, говорил всем: «Кто предан Йоаву, кто за Давида — иди за Йоавом!»

А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: „Хто жадає Йоава, і хто за Давида, — за Йоавом!“

Но посреди большой дороги в луже крови лежало тело Амасы, и воин заметил, что народ там останавливается. Тогда он оттащил тело Амасы с дороги в поле и прикрыл одеждой, ведь всякий проходивший останавливался над ним.

А Амасу валявся в крові́ на сере́дині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу́ з битої дороги на поле, і накинув на нього оде́жину, бо бачив, що кожен прихо́див до нього та ставав.

Лишь только его убрали с дороги, весь народ во главе с Йоавом продолжил погоню за Шевой, сыном Бихри.

Як був він стя́гнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Ше́вою, сином Біхрі́.

А Шева прошел по всем родам Израилевым до Авеля-Бет-Маахи и через Берим прошел, собирая по пути вокруг себя сторонников.1

А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племе́н до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, — і були вони зі́брані, і теж пішли за ним.

Йоав и его воины тем временем подступили к Авелю-Бет-Маахе и осадили его: насыпали осадный вал напротив внешних укреплений и начали рушить городскую стену.

А Йоавові люди прийшли й облягли́ його в Авелі Бет-Маахи, і наси́пали при місті ва́ла, що стояв на передму́р'ї. А ввесь наро́д, що був з Йоавом, заходи́вся завали́ти му́ра.

Одна мудрая женщина, что была на крепостной стене, стала кричать: «Послушайте, послушайте! Прошу, позовите Йоава, пусть подойдет, и я поговорю с ним».

І покликала мудра жінка з міста: „Слухайте, слухайте, — скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я бу́ду говорити до тебе!“

Тот подошел, и женщина спросила: «Ты ли Йоав?» «Да, это я», — отозвался Иоав. «Выслушай, — попросила она, — что скажет твоя служанка!» «Я слушаю», — отвечал он.

І він підійшов до неї, а та жінка сказала: „Чи ти Йоав?“ А він відказав: „Я“. І вона сказала йому: „Послухай слів своєї невільниці!“ А він відказав: „Я слухаю“.

«Прежде была поговорка: „Если спрашивать, то в Авеле!“ — так и решали дело, — продолжила женщина. —

І сказала вона, говорячи: „Коли́сь треба було перегово́рювати, а саме, — конче запитатися в Аве́лі, і так закінчи́ли б справу.

Мы — мирный и верный Израилю город, а ты собираешься уничтожить город, который был Израилю матерью! Зачем тебе истреблять наследие ГОСПОДНЕ?»

Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матері́в серед Ізраїля. По́що ти нищиш спа́дщину Господню?“

«Нет, нет, ни за что не истреблю и не разрушу, — сказал в ответ Йоав, —

А Йоав відповів та й сказав: „Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не зни́щу й не ви́гублю!

дело только в человеке с Ефремова нагорья по имени Шева, сыне Бихри. Он поднял руку на царя Давида. Выдайте его, и я сниму осаду». Тогда женщина сказала Йоаву: «Ты увидишь, как сейчас его голову перебросят тебе через стену».

Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Ше́ва, син Біхрі, ім'я́ йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його само́го, й я піду від міста“. І сказала та жінка до Йоава: „Ось го́лову його кинуть тобі через мур!“

Женщина пошла и своим мудрым словом убедила весь народ. И Шеве, сыну Бихри, отсекли голову и перебросили ее Йоаву. Тот протрубил в рог, и все отступили от города и разошлись по своим шатрам, а Йоав вернулся к царю в Иерусалим.

І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, — і відруба́ли голову Ше́ви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурми́в у сурму́, — і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоа́в вернувся в Єрусалим до царя.

Йоав командовал всем израильским войском; Беная, сын Ехояды, — керетеями и пелетеями;

І став Йоав над усім Ізраїлевим ві́йськом, а Бена́я, син Єгоядин, над керетянином та над пелетянином;

Адорам — подневольными работниками. Иосафат, сын Ахилуда, был летописцем,

а Адорам — над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером;

Шева — главным писцом, Цадок и Эвьятар — священниками.

а Сева — писарем, а Садок та Евіятар — священиками.

Ира из Яира был священником у самого Давида.

А також яірянин Іра був священиком у Давида.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

14 [1] — Или: и все жители Берима собрались и тоже последовали за ним.

« 19 глава 21 глава »