Lamentations 1 глава

Lamentations
New Living Translation → Українська Біблія. Турконяк

Jerusalem, once so full of people, is now deserted. She who was once great among the nations now sits alone like a widow. Once the queen of all the earth, she is now a slave.

І сталося, що після того, як захопили в полон Ізраїль і спустошили Єрусалим, Єремія сів, плачучи, і голосив цією жалібною піснею над Єрусалимом, і проказував: 1 Як самотньо сидить місто [1] , що було, сповнене народами, воно перетворилося, немов на вдову! Те, котре було виповнене народами, яке володіло країнами, стало здавачем данини.

She sobs through the night; tears stream down her cheeks. Among all her lovers, there is no one left to comfort her. All her friends have betrayed her and become her enemies.

Воно гірко заплакало [2] вночі, і його сльози на його щоках, і не має нікого, хто б його потішив з усіх, що його любили. Усі його друзі відреклися від нього, стали його ворогами.

Judah has been led away into captivity, oppressed with cruel slavery. She lives among foreign nations and has no place of rest. Her enemies have chased her down, and she has nowhere to turn.

Переселено Юдею від його впокорення і від безлічі його рабства. Воно осіло між народами, не знайшло спочинку. Усі, хто його переслідував, його захопили посеред тих, що гноблять.

The roads to Jerusalemb are in mourning, for crowds no longer come to celebrate the festivals. The city gates are silent, her priests groan, her young women are crying — how bitter is her fate!

Дороги Сіону плачуть, оскільки немає тих, що приходять у свято. Усі його брами знищені, його священики стогнуть, його дівчата відведені в полон, і воно засмучене в собі.

Her oppressors have become her masters, and her enemies prosper, for the LORD has punished Jerusalem for her many sins. Her children have been captured and taken away to distant lands.

Гнобителі стали йому за голову, і пощастило його ворогам, бо Господь упокорив його через значне число його безбожностей. Його немовлята пішли в полон перед обличчям гнобителя.

All the majesty of beautiful Jerusalemc has been stripped away. Her princes are like starving deer searching for pasture. They are too weak to run from the pursuing enemy.

І забрано в дочки Сіону всю її красу. Її володарі стали, як барани, що не знаходять стада, і, безсилі, пішли перед обличчям переслідувача.

In the midst of her sadness and wandering, Jerusalem remembers her ancient splendor. But now she has fallen to her enemy, and there is no one to help her. Her enemy struck her down and laughed as she fell.

Єрусалим згадав дні свого впокорення і своїх відкинень, усе своє любе, що було від давніх днів, коли його народ упав у руки гнобителя, і для нього не було помічника, його вороги, бачачи, сміялися з його переселення.

Jerusalem has sinned greatly, so she has been tossed away like a filthy rag. All who once honored her now despise her, for they have seen her stripped naked and humiliated. All she can do is groan and hide her face.

Єрусалим згрішив гріхом, — через це він захитався. Усі, що його прославляли, його впокорили, бо побачили його сором, і він стогне, і повернувся назад.

She defiled herself with immorality and gave no thought to her future. Now she lies in the gutter with no one to lift her out. “LORD, see my misery,” she cries. “The enemy has triumphed.”

Його нечистота біля його ніг, він не згадав свого кінця. Він понизив свою гордість, немає того, хто його потішає! Господи, поглянь на моє впокорення, бо ворог звеличився

The enemy has plundered her completely, taking every precious thing she owns. She has seen foreigners violate her sacred Temple, the place the LORD had forbidden them to enter.

і, гноблячи, простягнув свою руку на все йому любе. Адже він побачив народи, які входили до його святині, ті, кому Ти заповів не входити до Твого збору.

Her people groan as they search for bread. They have sold their treasures for food to stay alive. “O LORD, look,” she mourns, “and see how I am despised.

Весь його народ стогне, шукаючи хліба, — дали його улюблене на їжу, щоб повернути душу. Господи, поглянь і подивися, бо він став без честі!

“Does it mean nothing to you, all you who pass by? Look around and see if there is any suffering like mine, which the LORD brought on me when he erupted in fierce anger.

Не до вас, усі, що проходять дорогою! Поверніться і погляньте, чи є біль, як мій біль, що стався? Мене впокорив Господь у дні гніву Його обурення.

“He has sent fire from heaven that burns in my bones. He has placed a trap in my path and turned me back. He has left me devastated, racked with sickness all day long.

Зі Своєї висоти послав вогонь у мої кості, зібрав його. Простягнув сіть моїм ногам, повернув мене назад, дав мене знищеним, — цілий день у болях.

“He wove my sins into ropes to hitch me to a yoke of captivity. The Lord sapped my strength and turned me over to my enemies; I am helpless in their hands.

Він чував над моїми безбожностями. На моїх руках вони сплелися, піднялися мені на шию. Ослабла моя сила, бо дав Господь у мої руки страждання, не зможу встояти.

“The Lord has treated my mighty men with contempt. At his command a great army has come to crush my young warriors. The Lord has trampled his beloved cityd like grapes are trampled in a winepress.

Господь забрав усіх моїх володарів з-посеред мене, скликав на мене час, щоб розбити моїх вибраних. Господь витиснув чавило дівиці, дочці Юди. За це я плачу.

“For all these things I weep; tears flow down my cheeks. No one is here to comfort me; any who might encourage me are far away. My children have no future, for the enemy has conquered us.”

Моє око вивело воду, бо віддалився від мене Той, Хто мене потішає, Хто повертає мою душу. Мої сини були знищені, бо ворог зміцнився.

Jerusalem reaches out for help, but no one comforts her. Regarding his people Israel,e the LORD has said, “Let their neighbors be their enemies! Let them be thrown away like a filthy rag!”

Сіон розвів своїми руками, немає того, хто його потішає. Господь заповів Якову, довкола нього його гнобителі, Єрусалим став відлучений посеред них.

“The LORD is right,” Jerusalem says, “for I rebelled against him. Listen, people everywhere; look upon my anguish and despair, for my sons and daughters have been taken captive to distant lands.

Праведний Господь, бо я засмутив Його уста. Послухайте ж, усі народи, і погляньте на мій біль. Мої дівчата і мої молоді пішли в полон.

“I begged my allies for help, but they betrayed me. My priests and leaders starved to death in the city, even as they searched for food to save their lives.

І закликала я [3] до моїх коханців, а вони мене обманули. Мої священики і мої старійшини — у місті їх не стало, бо шукали собі їжі, щоб повернути свої душі, та не знайшли.

“LORD, see my anguish! My heart is broken and my soul despairs, for I have rebelled against you. In the streets the sword kills, and at home there is only death.

Поглянь, Господи, бо я пригнічена! Моє лоно стривожилося, обернулося в мені серце моє, бо я зовсім збунтувалася [4]. Ззовні бездітним зробив мене меч, — так, як у домі смерть.

“Others heard my groans, but no one turned to comfort me. When my enemies heard about my troubles, they were happy to see what you had done. Oh, bring the day you promised, when they will suffer as I have suffered.

Послухайте ж, бо я стогну, немає того, хто мене потішає. Усі мої вороги почули про мою біду і зраділи, бо Ти вчинив. Ти навів день, Ти назвав час, і вони стали подібними до мене.

“Look at all their evil deeds, LORD. Punish them, as you have punished me for all my sins. My groans are many, and I am sick at heart.”

Нехай прийде все їхнє зло перед Твоє обличчя, тож очисти їх, як Ти зробив очищення і за всі мої гріхи, бо численні мої стогони, і моє серце — засмучене.

« 52 глава 2 глава »