Притчи 1 глава

Притчи Соломона
Новый русский перевод → Українська Біблія. Турконяк

Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израиля:

Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,

да принесут они мудрость и наставление и да помогут осмыслить разумные высказывания;

щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,

да научат они правилам благоразумной жизни, праведности, справедливости и честности

засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;

и дадут простакам[1] проницательность, а юным — знание и рассудительность;

щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.

пусть послушают мудрые и умножат познания, и пусть разумные получат советы;

Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,

да уразумеют они пословицы и притчи, слова мудрецов и загадки их.

пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.

Страх перед Господом — начало познания, только глупцы[2] презирают мудрость и наставление.

Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.

Сын мой, послушай наставление своего отца и не отвергай поучения своей матери.

Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,

Они будут прекрасным венком на твоей голове и ожерельем на твоей шее.

оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.

Сын мой, если грешники соблазняют тебя, не поддавайся им.

Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:

Если скажут они: «Идем с нами, устроим засаду для пролития крови, без причины подстережем невинного,

Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;

живьем их проглотим, как мир мертвых[3], целиком — как тех, кто нисходит в пропасть;

поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;

награбим всевозможных дорогих вещей и наполним дома свои добычей.

присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;

Бросай с нами жребий, поровну разделим добычу»,

кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!

то не ходи с ними, сын мой, не вставай на путь их.

Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!

Ведь их ноги бегут к злу, спешат они на пролитие крови.

Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.

Как бессмысленно ставить сеть на глазах у всех птиц,

Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!

но эти люди устраивают засаду для пролития своей же крови, подстерегают самих же себя!

Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.

Таковы пути всех, кто жаждет преступной добычи; она отнимает жизнь у завладевших ею.

Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.

Мудрость восклицает на улицах, возвышает свой голос на площадях;

Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.

на углах шумных улиц кричит она и при входе в городские ворота держит речь:

Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:

«До каких же пор вы, простаки, будете любить свою простоту? Сколько же ещё глумливые будут наслаждаться насмешками, а глупцы — ненавидеть знание?

Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.

Если бы вы ответили на мой укор, я поделилась бы с вами своими мыслями и передала бы вам свои слова.

Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.

Но раз вы отвергли меня, когда я призывала, и никто не внимал, когда я протягивала вам руку;

Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,

раз вы пренебрегли всеми моими советами и не приняли моего укора,

адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.

то и я в свой черед посмеюсь над вашей бедой, поиздеваюсь, когда поразит вас ужас, —

Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;

когда поразит вас ужас, как буря, и беда пронесется над вами, как вихрь, когда горе и скорбь вас подавят.

коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.

Тогда будут звать меня, но я не отвечу; будут искать меня, но не найдут.

Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.

Раз они знание возненавидели и страх перед Господом не избрали,

Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,

раз мой совет не приняли и укор мой с презрением отвергли —

і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.

то они будут есть плоды своего пути и получат сполна от своих замыслов.

Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.

Ведь своенравие убьет простаков, и беспечность погубит глупцов,

За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.

но слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась беды».

А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Евр. слово, переведенное как простаки в этой книге обозначает доверчивого человека без нравственных ориентиров, склонного ко злу.

7 [2] — Евр. слово, переведенное как глупцы в этой книге и в других местах Ветхого Завета обозначает нравственно несовершенного человека.

12 [3] — Евр. шео́л — место, где пребывают души умерших. Так же по всей книге.

« 150 глава 2 глава »