Выслоўяў 1 глава

Кніга Выслоўяў Саламонавых
Пераклад Чарняўскага 2017 → Українська Біблія. Турконяк

Прыпавесці Саламона, сына Давідава, цара Ізраэльскага,

Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,

каб спасцігнуць мудрасць і настаўленне, каб зразумець словы мудрасці;

щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,

каб атрымаць веды ў навучанні: справядлівасць, прыказанне і законнасць;

засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;

каб простым людзям прыдаць кемлівасці, юнаку — ведаў і развагі.

щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.

Мудры слухае і павялічвае веды, а разумны прыдбае ўмеласць:

Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,

зверне ўвагу на прытчу і алегорыю, словы мудрых і іх загадкі.

пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.

Шанаванне Госпада ёсць аснова ведаў. Мудрасці і навучання адцураюцца бязглуздыя.

Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.

Сыне мой, слухай перасцярогі бацькі свайго і не адхіляй запавету маці сваёй,

Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,

бо яны — вянок годнасці на галаве тваёй і каралі на шыі тваёй.

оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.

Сыне мой, калі цябе будуць прыцягваць грэшнікі, не прыставай да іх.

Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:

Калі яны скажуць: «Пойдзем з намі! Наладзім засаду дзеля забойства, наставім прыхавана пасткі на бязвіннага;

Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;

праглынём іх, як пекла: тых, што жывуць, і здаровых, як тых, што сыходзяць у магілу;

поглинемо його живцем, немов ад [1] , — зітремо пам’ять про нього із землі;

знойдзем усякую каштоўную маёмасць, запоўнім дамы свае здабыткамі;

присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;

далучы долю сваю да нашай, хай будзе адна кішэнь для ўсіх нас»;

кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!

сыне мой, не хадзі з імі, утрымай нагу сваю ад іх сцежак.

Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!

Бо ногі іх бягуць да злачынства і спяшаюцца, каб праліць кроў.

Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.

Дарэмна закідваецца сетка перад вачамі мноства птушак.

Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!

Яны наладжваюць засаду дзеля ўласнага забойства і задумваюць злачынствы супраць сваіх душ.

Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.

Такі шлях у кожнага, хто імкнецца да нарабаванага: захоплівае яно душу таго, хто валодае ім.

Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.

Мудрасць гукае па плошчах, на вуліцах падымае голас свой,

Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.

на важнейшым месцы дарог шматлюдных крычыць, каля ўваходу ў гарадскую браму гучаць яе словы:

Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:

«Дакуль жа, невукі, будзеце любіць невуцтва, а насмешнікі — жадаць для сябе высмейвання, і недасведчаныя — ненавідзець навукі?

Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.

Звярніцеся да майго выкрывання: вось, удыхну ў вас дух мой і выкажу вам словы мае.

Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.

Бо вось, я клікала, а вы адмовіліся, працягнула руку сваю, але не было нікога, хто заўважыў бы яе.

Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,

Вы пагрэбавалі ўсякаю маёю парадаю і адхілілі мае папрокі.

адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.

Такім чынам, і я буду смяяцца з вашай пагібелі і кпіць буду, калі прыйдзе да вас трывога.

Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;

Калі накінецца, як бура, страх, і пагібель узнікне, быццам віхура, калі апануе вас бяда і цесната.

коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.

Тады прызываць будуць мяне, а не выслухаю, рупліва шукаць мяне будуць, а не знойдуць мяне.

Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.

З-за таго, што настаўленне ненавідзелі і не выбралі страх Госпадаў,

Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,

не згадзіліся з маёю парадаю і пагрэбавалі ўсім маім выкрываннем.

і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.

І вось, хай яны спажываюць плён свайго шляху, насычаюцца сваімі парадамі.

Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.

Адступніцтва невукаў заб’е іх, а нядбаласць бязглуздых загубіць іх.

За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.

А той, хто слухае мяне, і прытулак ад страху знойдзе, і спакойны будзе, пазбавіўшыся страху перад ліхімі людзьмі».

А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.

« 150 глава 2 глава »