Якуба 1 глава

Ліст Якуба
Пераклад Чарняўскага 2017 → Українська Біблія. Турконяк

Якуб, слуга Бога і Госпада Ісуса Хрыста, вітае дванаццаць пакаленняў, што ў расцярушанні.

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Браты мае! Уважайце сабе за вялікую радасць, калі трапляеце ў розныя спакусы.

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

Ведайце, што выпрабаванне веры вашай выклікае цярплівасць.

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

Цярплівасць жа будзе мець дасканалае дзеянне, каб вы былі дасканалымі ды беззаганнымі, без ніякіх недахопаў.

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Калі ж каму з вас не хапае мудрасці, хай просіць яе ў Бога, Які дае ўсім шчодра і без дакораў, і будзе дадзена яму.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Хай жа ён просіць з вераю, ані крыху не сумняваючыся, бо хто сумняваецца, той падобны да марской хвалі, якую вецер падымае і ганяе.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Хай гэткі чалавек не спадзяецца атрымаць што-колечы ад Госпада,

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

чалавек дваісты ў душы, нетрывалы на ўсіх сваіх шляхах.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

Хай пакорны брат ганарыцца сваім узвышэннем,

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

а багаты — сваім прыніжэннем, бо праміне ён, як краска палявая.

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

Бо ўзышло ўпальнае сонца і высушыла траву, ды апала краска яе, і знік прыгожы выгляд яе. Так і багаты змарнее на шляхах сваіх.

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Шчасны чалавек, які выстаіць у спакусе, бо па выпрабаванні атрымае вянок жыцця, які абяцае Бог тым, што любяць Яго.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Хай ніхто спакушаны не кажа: «Бог мяне спакушае», бо Бог не спакушаецца ліхам ды Сам нікога не спакушае.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

Спакушаецца кожны сваёй пажадлівасцю, захоплены яе прывабнасцю.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

А пажадлівасць, пачаўшы, спараджае грэх, а грэх, калі бывае ўчынены, спараджае смерць.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

Не дапускайце аблуд, браты мае найдаражэйшыя!

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Усякае дабро, што нам даецца, ды ўсякі дар дасканалы з вышыні ад Айца святла сыходзіць, у Якога няма перамены, ані ценю зменнасці.

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Нарадзіў Ён нас словам праўды з уласнай волі, каб былі мы першакамі Яго стварэнняў.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Ведайце, браты мае дарагія: хай кожны чалавек будзе хуткі да слухання, павольны да гутаркі ды няскоры да злосці.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Бо злосць чалавека не спрычыняецца да справядлівасці Божай.

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

Таму адкіньце ўсякі бруд і лішнюю злосць і з пакораю прымайце засеянае слова, каторае можа збавіць душы вашы.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Будзьце выканаўцамі слова, а не толькі слухачамі, якія саміх сябе ашукваюць.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Бо калі хто толькі слухае слова, а не выконвае яго, ён падобны да чалавека, які аглядае прыроджанае аблічча сваё ў люстэрку;

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

бо ён паглядзеў на сябе, і адышоўся, і зараз забыўся, якім ён быў.

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

Хто ж пранікне ў дасканалы закон свабоды і вытрывае ў ім, той станецца не слухачом, які забываецца, але выканаўцам справы, і шчасны будзе ў сваёй дзейнасці.

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Калі сярод вас хто думае, што ён пабожны, а не трымае языка свайго, ашукваючы сэрца сваё, таго пабожнасць пустая.

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Пабожнасць праўдзівая і беззаганная перад Богам і Айцом вось якая: апекавацца над сіротамі і ўдовамі, дапамагаючы ў іх бедах, ды ўсцерагчыся беззаганным ад гэтага свету.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

« 28 глава 2 глава »