Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Огієнка → Українська Біблія. Турконяк

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю! [2] [1]

Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,

знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.

А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.

Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.

Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,

Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.

А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,

а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:

бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.

Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.

Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.

Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.

Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!

Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.

Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.

Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.

Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.

Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.

Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.

Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:

бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.

А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.

« 28 глава 2 глава »