Выслоўяў 1 глава

Кніга Выслоўяў Саламонавых
Пераклад Чарняўскага 2017 → Переклад Хоменка

Прыпавесці Саламона, сына Давідава, цара Ізраэльскага,

Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізраїля,

каб спасцігнуць мудрасць і настаўленне, каб зразумець словы мудрасці;

щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні,

каб атрымаць веды ў навучанні: справядлівасць, прыказанне і законнасць;

щоб засвоїти (собі) освічену науку, — справедливість, правосуддя та правоту, —

каб простым людзям прыдаць кемлівасці, юнаку — ведаў і развагі.

щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність,

Мудры слухае і павялічвае веды, а разумны прыдбае ўмеласць:

щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади,

зверне ўвагу на прытчу і алегорыю, словы мудрых і іх загадкі.

щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки.

Шанаванне Госпада ёсць аснова ведаў. Мудрасці і навучання адцураюцца бязглуздыя.

Острах Господній — початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують.

Сыне мой, слухай перасцярогі бацькі свайго і не адхіляй запавету маці сваёй,

Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї,

бо яны — вянок годнасці на галаве тваёй і каралі на шыі тваёй.

бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию.

Сыне мой, калі цябе будуць прыцягваць грэшнікі, не прыставай да іх.

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся!

Калі яны скажуць: «Пойдзем з намі! Наладзім засаду дзеля забойства, наставім прыхавана пасткі на бязвіннага;

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного — без усякої причини,

праглынём іх, як пекла: тых, што жывуць, і здаровых, як тых, што сыходзяць у магілу;

поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

знойдзем усякую каштоўную маёмасць, запоўнім дамы свае здабыткамі;

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю.

далучы долю сваю да нашай, хай будзе адна кішэнь для ўсіх нас»;

Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!”

сыне мой, не хадзі з імі, утрымай нагу сваю ад іх сцежак.

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки,

Бо ногі іх бягуць да злачынства і спяшаюцца, каб праліць кроў.

бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити.

Дарэмна закідваецца сетка перад вачамі мноства птушак.

Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи.

Яны наладжваюць засаду дзеля ўласнага забойства і задумваюць злачынствы супраць сваіх душ.

Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають.

Такі шлях у кожнага, хто імкнецца да нарабаванага: захоплівае яно душу таго, хто валодае ім.

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має.

Мудрасць гукае па плошчах, на вуліцах падымае голас свой,

Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає,

на важнейшым месцы дарог шматлюдных крычыць, каля ўваходу ў гарадскую браму гучаць яе словы:

на роздоріжжях гомінливих кличе, при входах у браму в місті виголошує:

«Дакуль жа, невукі, будзеце любіць невуцтва, а насмешнікі — жадаць для сябе высмейвання, і недасведчаныя — ненавідзець навукі?

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, безумні ненавидітимуть науку?

Звярніцеся да майго выкрывання: вось, удыхну ў вас дух мой і выкажу вам словы мае.

Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам.

Бо вось, я клікала, а вы адмовіліся, працягнула руку сваю, але не было нікога, хто заўважыў бы яе.

За те, що кликала я, та ви зреклися, як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

Вы пагрэбавалі ўсякаю маёю парадаю і адхілілі мае папрокі.

за те, що гордували всякою порадою моєю, моїх докорів не сприймали, —

Такім чынам, і я буду смяяцца з вашай пагібелі і кпіць буду, калі прыйдзе да вас трывога.

то я буду сміятися з вашого нещастя, я буду кпити, як на вас страх надійде;

Калі накінецца, як бура, страх, і пагібель узнікне, быццам віхура, калі апануе вас бяда і цесната.

як страх на вас надійде, немов буря; злетить на вас нещастя, немов вихор, коли на вас наляже гніт і смуток.

Тады прызываць будуць мяне, а не выслухаю, рупліва шукаць мяне будуць, а не знойдуць мяне.

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

З-за таго, што настаўленне ненавідзелі і не выбралі страх Госпадаў,

За те, що вони зненавиділи науку, страху Господнього не прийняли,

не згадзіліся з маёю парадаю і пагрэбавалі ўсім маім выкрываннем.

поради моєї не бажали, знехтували всі мої докори, —

І вось, хай яны спажываюць плён свайго шляху, насычаюцца сваімі парадамі.

тому плоди своїх учинків їстимуть, наситяться задумами своїми.

Адступніцтва невукаў заб’е іх, а нядбаласць бязглуздых загубіць іх.

Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх.

А той, хто слухае мяне, і прытулак ад страху знойдзе, і спакойны будзе, пазбавіўшыся страху перад ліхімі людзьмі».

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”.

« 150 глава 2 глава »