Прыповесьцяў 1 глава

Кніга Прыповесьцяў
Пераклад Антонія Бокуна → Переклад Хоменка

Прыповесьці Салямона, сына Давіда, валадара Ізраіля,

Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізраїля,

каб спазнаць мудрасьць і настаўленьне, зразумець словы розуму,

щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні,

каб атрымаць настаўленьні ў разважлівасьці, праведнасьці, судзе і справядлівасьці,

щоб засвоїти (собі) освічену науку, — справедливість, правосуддя та правоту, —

каб неразумным даць разумнасьць, юнаку — веды і разважлівасьць.

щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність,

Мудры няхай слухае і павялічвае веды, а разумны няхай прыдбае мудрыя думкі,

щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади,

каб зразумець выслоўе і прыповесьць, словы мудрых і загадкі іхнія.

щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки.

Страх перад ГОСПАДАМ — пачатак веданьня. Неразумныя пагарджаюць мудрасьцю і настаўленьнем.

Острах Господній — початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують.

Сыне мой, паслухай перасьцярогаў бацькі твайго і не адкідай настаўленьняў маці тваёй,

Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї,

бо яны — прывабны вянок на галаве тваёй і каштоўныя каралі на шыі тваёй.

бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию.

Сыне мой, калі б цябе намаўлялі грэшнікі, не далучайся да іх.

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся!

Калі яны скажуць: «Хадзем з намі! Зробім засаду дзеля праліцьця крыві; наставім без прычыны пастку на нявіннага;

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного — без усякої причини,

праглынем іх жыўцом, як пекла, і цалкам, як тых, што зыходзяць у магілу;

поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

знойдзем усялякія каштоўнасьці, напоўнім дамы свае здабычаю.

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю.

Жэрабя сваё кідай разам з намі, няхай адзін мех будзе для нас усіх».

Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!”

Сыне мой, не хадзі з імі, устрымай нагу тваю ад сьцежкі іхняй,

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки,

бо ногі іхнія бягуць да злачынства і сьпяшаюцца на праліцьцё крыві.

бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити.

Бо надарэмна настаўляецца сетка на вачах усяго птаства.

Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи.

А яны цікуюць на ўласную кроў, робяць засаду супраць душы сваёй.

Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають.

Такія вось сьцежкі кожнага, хто прагне чужога даброцьця; яно забірае душу таго, хто завалодае ім.

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має.

Мудрасьць гукае на вуліцах, на плошчах узьнімае голас свой,

Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає,

на скрыжаваньнях шумлівых дарог кліча, у брамах гарадзкіх гучаць яе словы:

на роздоріжжях гомінливих кличе, при входах у браму в місті виголошує:

«Дакуль, неразумныя, будзеце любіць неразумнасьць; дакуль, насьмешнікі, будзеце захапляцца насьмешкамі сваімі, а невукі — пагарджаць веданьнем?

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, безумні ненавидітимуть науку?

Зьвярніцеся да настаўленьня майго, і я выльлю на вас духа майго, і абвяшчу вам словы мае.

Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам.

Вось жа я клікала, але вы адмаўляліся, працягвала руку сваю, але ніхто не зьвярнуў увагі.

За те, що кликала я, та ви зреклися, як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

Вы ўзгардзілі радай маёю і адкінулі дакараньні мае.

за те, що гордували всякою порадою моєю, моїх докорів не сприймали, —

Дык і я буду сьмяяцца з падзеньня вашага, і насьміхацца буду, калі прыйдзе на вас жах.

то я буду сміятися з вашого нещастя, я буду кпити, як на вас страх надійде;

Калі нахлыне жах, як бура, і загуба ваша, быццам віхура, калі прыйдуць на вас трывога і гора,

як страх на вас надійде, немов буря; злетить на вас нещастя, немов вихор, коли на вас наляже гніт і смуток.

тады будуць клікаць мяне, але я не адкажу, будуць шукаць мяне, і ня знойдуць мяне.

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

Бо яны зьненавідзелі веданьне і ня выбралі для сябе страху перад ГОСПАДАМ,

За те, що вони зненавиділи науку, страху Господнього не прийняли,

і не пайшлі за парадамі маімі, і ўзгардзілі перасьцярогамі маімі.

поради моєї не бажали, знехтували всі мої докори, —

Дык няхай ядуць яны плады шляху свайго і насыцяцца намерамі сваімі.

тому плоди своїх учинків їстимуть, наситяться задумами своїми.

Бо адступніцтва неразумных заб’е іх, бяздумнасьць дурняў загубіць іх.

Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх.

А хто слухае мяне, будзе жыць бясьпечна, будзе спакойны, не баючыся зла».

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”.

« 150 глава 2 глава »