Прыповесьцяў 1 глава

Кніга Прыповесьцяў
Пераклад Антонія Бокуна → Переклад Огієнка

Прыповесьці Салямона, сына Давіда, валадара Ізраіля,

При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

каб спазнаць мудрасьць і настаўленьне, зразумець словы розуму,

щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

каб атрымаць настаўленьні ў разважлівасьці, праведнасьці, судзе і справядлівасьці,

щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

каб неразумным даць разумнасьць, юнаку — веды і разважлівасьць.

щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

Мудры няхай слухае і павялічвае веды, а разумны няхай прыдбае мудрыя думкі,

Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

каб зразумець выслоўе і прыповесьць, словы мудрых і загадкі іхнія.

щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

Страх перад ГОСПАДАМ — пачатак веданьня. Неразумныя пагарджаюць мудрасьцю і настаўленьнем.

Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

Сыне мой, паслухай перасьцярогаў бацькі твайго і не адкідай настаўленьняў маці тваёй,

Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

бо яны — прывабны вянок на галаве тваёй і каштоўныя каралі на шыі тваёй.

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

Сыне мой, калі б цябе намаўлялі грэшнікі, не далучайся да іх.

Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

Калі яны скажуць: «Хадзем з намі! Зробім засаду дзеля праліцьця крыві; наставім без прычыны пастку на нявіннага;

Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

праглынем іх жыўцом, як пекла, і цалкам, як тых, што зыходзяць у магілу;

живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

знойдзем усялякія каштоўнасьці, напоўнім дамы свае здабычаю.

Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

Жэрабя сваё кідай разам з намі, няхай адзін мех будзе для нас усіх».

Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

Сыне мой, не хадзі з імі, устрымай нагу тваю ад сьцежкі іхняй,

сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

бо ногі іхнія бягуць да злачынства і сьпяшаюцца на праліцьцё крыві.

бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

Бо надарэмна настаўляецца сетка на вачах усяго птаства.

Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

А яны цікуюць на ўласную кроў, робяць засаду супраць душы сваёй.

то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

Такія вось сьцежкі кожнага, хто прагне чужога даброцьця; яно забірае душу таго, хто завалодае ім.

Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

Мудрасьць гукае на вуліцах, на плошчах узьнімае голас свой,

Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

на скрыжаваньнях шумлівых дарог кліча, у брамах гарадзкіх гучаць яе словы:

на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

«Дакуль, неразумныя, будзеце любіць неразумнасьць; дакуль, насьмешнікі, будзеце захапляцца насьмешкамі сваімі, а невукі — пагарджаць веданьнем?

„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания?

Зьвярніцеся да настаўленьня майго, і я выльлю на вас духа майго, і абвяшчу вам словы мае.

Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

Вось жа я клікала, але вы адмаўляліся, працягвала руку сваю, але ніхто не зьвярнуў увагі.

Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

Вы ўзгардзілі радай маёю і адкінулі дакараньні мае.

І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

Дык і я буду сьмяяцца з падзеньня вашага, і насьміхацца буду, калі прыйдзе на вас жах.

Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

Калі нахлыне жах, як бура, і загуба ваша, быццам віхура, калі прыйдуць на вас трывога і гора,

Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

тады будуць клікаць мяне, але я не адкажу, будуць шукаць мяне, і ня знойдуць мяне.

тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

Бо яны зьненавідзелі веданьне і ня выбралі для сябе страху перад ГОСПАДАМ,

за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

і не пайшлі за парадамі маімі, і ўзгардзілі перасьцярогамі маімі.

не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

Дык няхай ядуць яны плады шляху свайго і насыцяцца намерамі сваімі.

І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

Бо адступніцтва неразумных заб’е іх, бяздумнасьць дурняў загубіць іх.

бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

А хто слухае мяне, будзе жыць бясьпечна, будзе спакойны, не баючыся зла».

А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

« 150 глава 2 глава »