Выслоўяў 1 глава

Кніга Выслоўяў Саламонавых
Пераклад Чарняўскага 2017 → Переклад Куліша та Пулюя

Прыпавесці Саламона, сына Давідава, цара Ізраэльскага,

Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,

каб спасцігнуць мудрасць і настаўленне, каб зразумець словы мудрасці;

Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;

каб атрымаць веды ў навучанні: справядлівасць, прыказанне і законнасць;

Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;

каб простым людзям прыдаць кемлівасці, юнаку — ведаў і развагі.

Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;

Мудры слухае і павялічвае веды, а разумны прыдбае ўмеласць:

Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;

зверне ўвагу на прытчу і алегорыю, словы мудрых і іх загадкі.

Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:

Шанаванне Госпада ёсць аснова ведаў. Мудрасці і навучання адцураюцца бязглуздыя.

Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

Сыне мой, слухай перасцярогі бацькі свайго і не адхіляй запавету маці сваёй,

Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;

бо яны — вянок годнасці на галаве тваёй і каралі на шыі тваёй.

Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.

Сыне мой, калі цябе будуць прыцягваць грэшнікі, не прыставай да іх.

Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;

Калі яны скажуць: «Пойдзем з намі! Наладзім засаду дзеля забойства, наставім прыхавана пасткі на бязвіннага;

Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,

праглынём іх, як пекла: тых, што жывуць, і здаровых, як тых, што сыходзяць у магілу;

Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;

знойдзем усякую каштоўную маёмасць, запоўнім дамы свае здабыткамі;

Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;

далучы долю сваю да нашай, хай будзе адна кішэнь для ўсіх нас»;

Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —

сыне мой, не хадзі з імі, утрымай нагу сваю ад іх сцежак.

Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,

Бо ногі іх бягуць да злачынства і спяшаюцца, каб праліць кроў.

Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.

Дарэмна закідваецца сетка перад вачамі мноства птушак.

Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;

Яны наладжваюць засаду дзеля ўласнага забойства і задумваюць злачынствы супраць сваіх душ.

Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.

Такі шлях у кожнага, хто імкнецца да нарабаванага: захоплівае яно душу таго, хто валодае ім.

Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.

Мудрасць гукае па плошчах, на вуліцах падымае голас свой,

Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;

на важнейшым месцы дарог шматлюдных крычыць, каля ўваходу ў гарадскую браму гучаць яе словы:

Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:

«Дакуль жа, невукі, будзеце любіць невуцтва, а насмешнікі — жадаць для сябе высмейвання, і недасведчаныя — ненавідзець навукі?

Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?

Звярніцеся да майго выкрывання: вось, удыхну ў вас дух мой і выкажу вам словы мае.

Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.

Бо вось, я клікала, а вы адмовіліся, працягнула руку сваю, але не было нікога, хто заўважыў бы яе.

Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;

Вы пагрэбавалі ўсякаю маёю парадаю і адхілілі мае папрокі.

Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.

Такім чынам, і я буду смяяцца з вашай пагібелі і кпіць буду, калі прыйдзе да вас трывога.

За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;

Калі накінецца, як бура, страх, і пагібель узнікне, быццам віхура, калі апануе вас бяда і цесната.

Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.

Тады прызываць будуць мяне, а не выслухаю, рупліва шукаць мяне будуць, а не знойдуць мяне.

Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.

З-за таго, што настаўленне ненавідзелі і не выбралі страх Госпадаў,

За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,

не згадзіліся з маёю парадаю і пагрэбавалі ўсім маім выкрываннем.

Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;

І вось, хай яны спажываюць плён свайго шляху, насычаюцца сваімі парадамі.

За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.

Адступніцтва невукаў заб’е іх, а нядбаласць бязглуздых загубіць іх.

Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;

А той, хто слухае мяне, і прытулак ад страху знойдзе, і спакойны будзе, пазбавіўшыся страху перад ліхімі людзьмі».

Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.

« 150 глава 2 глава »