Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Рыма-Каталіцкага Касцёла

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Паколькі ўжо многія імкнуліся скласці апавяданне пра падзеі, якія адбыліся сярод нас,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

як перадалі нам тыя, што ад пачатку былі відавочцамі і слугамі слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

вырашыў і я дакладна даследаваць усё ад пачатку і апісаць табе ўсё па парадку, дастойны Тэафіле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

каб ты пазнаў праўдзівасць таго, чаму быў навучаны.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

У дні Ірада, караля юдэйскага, быў адзін святар, па імені Захарыя, з роду Абія. Ён меў жонку з дачок Аарона, а імя яе было Альжбета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Абое былі справядлівымі перад Богам, жывучы беззаганна паводле ўсіх запаведзяў і наказаў Пана.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Але не мелі дзіцяці, бо Альжбета была бясплоднай; і абое былі ўжо ў старым узросце.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Калі Захарыя ў парадку сваёй чаргі выконваў святарскае служэнне перад Богам,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

яму паводле святарскага звычаю выпаў лёс увайсці ў святыню Пана, каб прынесці ахвяру каджэння.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

Усё ж мноства народу малілася звонку падчас каджэння.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

І з’явіўся яму анёл Пана, які стаяў з правага боку кадзільнага ахвярніка.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Захарыя збянтэжыўся, калі ўбачыў анёла, і страх ахапіў яго.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Анёл жа сказаў яму: «Не бойся, Захарыя, бо выслухана просьба твая, і жонка твая Альжбета народзіць табе сына, а ты назавеш яго імем Ян.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

Будзе табе радасць і весялосць, і шмат хто ўзрадуецца нараджэнню ягонаму.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Бо ён будзе вялікі ў вачах Пана, не будзе піць ні віна, ні сіцэры і напоўніцца Духам Святым яшчэ ва ўлонні сваёй маці.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

Многіх з сыноў Ізраэля наверне да іхняга Пана Бога.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І сам пойдзе перад Ім у духу і моцы Іллі, каб вярнуць сэрцы бацькоў да дзяцей, і непаслухмяных — да разважлівасці справядлівых, каб падрыхтаваць Пану народ дасканалы».

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

Тады сказаў Захарыя анёлу: «Па чым я пазнаю гэта? Бо я стары і жонка мая ў старым узросце».

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Анёл сказаў яму ў адказ: «Я Габрыэль, стаю перад Богам, і пасланы гаварыць з табою, і абвясціць табе добрую навіну пра гэта.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

І вось, ты будзеш маўчаць і не зможаш гаварыць да дня, калі гэта станецца, за тое, што не паверыў словам маім, якія збудуцца ў свой час».

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Народ жа чакаў Захарыю і дзівіўся, што ён затрымліваецца ў святыні.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

А калі выйшаў, не мог гаварыць з імі; і яны пазналі, што ён бачыў з’яўленне ў святыні. А ён гаварыў з імі на мігах і заставаўся нямым.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Калі скончыліся дні служэння ягонага, ён вярнуўся ў свой дом.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

І пасля гэтых дзён зачала Альжбета, жонка ягоная, і ўкрывалася пяць месяцаў, кажучы:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

«Так учыніў мне Пан у тыя дні, калі глянуў на мяне, каб зняць з мяне ганьбу перад людзьмі».

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

У шосты месяц Бог паслаў анёла Габрыэля ў горад галілейскі, называны Назарэт,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

да Дзевы, заручанай з мужам па імені Юзаф, з дому Давіда, а імя Дзевы — Марыя.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Анёл, увайшоўшы да Яе, сказаў: «Вітай, поўная ласкі, Пан з Табою».

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Яна ж збянтэжылася ад словаў ягоных і разважала, што гэта за прывітанне.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І сказаў Ёй анёл: «Не бойся, Марыя, бо знайшла Ты ласку ў Пана.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Вось зачнеш ва ўлонні сваім і народзіш Сына, і дасі Яму імя Езус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Ён будзе вялікі і будзе названы Сынам Найвышэйшага, і дасць Яму Пан Бог трон Давіда, бацькі Ягонага,

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

і валадарыць будзе над домам Якуба вечна, а валадарству Яго не будзе канца».

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

І сказала Марыя анёлу: «Як станецца гэта, калі я мужа не знаю?»

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Анёл сказаў Ёй у адказ: «Дух Святы сыдзе на Цябе, і моц Найвышэйшага ахіне Цябе. Таму і Святое, што народзіцца, будзе названа Сынам Божым.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Вось і Альжбета, сваячка твая, і яна зачала сына ў старасці сваёй; і ўжо на шостым месяцы тая, якую называлі бясплоднай,

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

бо для Бога няма нічога немагчымага».

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Тады Марыя сказала: «Вось я, слуга Пана. Няхай мне станецца паводле твайго слова». І адышоў ад Яе анёл.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Сабраўшыся, Марыя ў тыя дні паспяшыла ў горную краіну, у горад Юды.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Яна ўвайшла ў дом Захарыі і прывітала Альжбету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

Калі Альжбета пачула прывітанне Марыі, узварухнулася дзіцятка ва ўлонні яе, і напоўнілася Альжбета Духам Святым.

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

Яна ўсклікнула моцным голасам і сказала: «Благаслаўлёная Ты між жанчынамі і благаслаўлёны плод улоння Твайго.

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Адкуль мне гэта, што Маці Пана майго прыйшла да мяне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Бо калі голас прывітання Твайго загучаў у вушах маіх, узварухнулася радасна дзіцятка ва ўлонні маім.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

І шчаслівая тая, якая паверыла, што споўніцца сказанае Ёй Панам».

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І сказала Марыя: «Велічае душа мая Пана,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

і ўзрадаваўся дух мой у Богу, маім Збаўцу,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

бо глянуў Бог на пакору сваёй слугі.І цяпер благаслаўляць мяне будуць усе пакаленні.

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

Бо вялікае ўчыніў мне Усемагутны,а імя Яго святое.

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

І міласэрнасць Яго з пакалення ў пакаленненад тымі, хто Яго баіцца.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Паказаў моц сваёй правіцы,рассеяў тых, хто пыхлівы сэрцам.

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

Скінуў магутных з тронаі ўзвысіў пакорных.

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

Дабром галодных насыціў,а багатых ні з чым адправіў.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Прыняў свайго слугу Ізраэля,памятаючы пра сваю міласэрнасць,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

як абяцаў бацькам нашым,Абрагаму і яго патомству навекі».

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Прабыла Марыя ў Альжбеты каля трох месяцаў і вярнулася ў свой дом.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Альжбеце ж надышоў час нараджаць, і яна нарадзіла сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Калі пачулі суседзі і сваякі яе, што Пан учыніў вялікай міласэрнасць сваю да яе, радаваліся разам з ёю.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

На восьмы дзень прыйшлі абразаць дзіця і хацелі назваць яго імем бацькі ягонага, Захарыем.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Але, адказваючы, маці ягоная сказала: «Не, але будзе названы Янам».

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Тады сказалі ёй: «Няма нікога з тваёй радні, хто б называўся такім імем».

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

У бацькі ж ягонага пыталіся на мігах, як бы хацеў назваць яго.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

Ён, папрасіўшы таблічку, напісаў: «Ян — імя яго». І ўсе здзівіліся.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

У гэты момант адразу адкрыліся вусны ягоныя і развязаўся язык ягоны, і ён загаварыў, праслаўляючы Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

Ахапіў страх усіх суседзяў іхніх, і па ўсёй горнай краіне Юдэі яны расказвалі пра ўсё гэта.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Усе, хто чуў, разважалі пра гэта ў сэрцах сваіх і казалі: «Што ж гэта будзе за дзіця?» Бо рука Пана была з ім.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

А Захарыя, бацька яго, напоўніўся Духам Святым і прарочыў, кажучы:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

«Благаслаўлёны Пан, Бог Ізраэля,бо наведаў і адкупіў народ свой,

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

і ўзняў моц збаўлення для насу доме Давіда, слугі свайго.

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

Як абвясціў спрадвекувуснамі сваіх святых прарокаў,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

што збавіць нас ад ворагаў нашыхі ад рук усіх, хто нас ненавідзіць.

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

Каб праявіць міласэрнасць да айцоў нашыхі нагадаць пра святы запавет свой.

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

Прысягу, якую даў Абрагаму, айцу нашаму,дасць нам.

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

Каб, выбаўленыя з рук ворагаў,мы без страху служылі Яму

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

ў святасці і справядлівасці перад Імва ўсе дні нашыя.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

А ты, дзіцятка, прарокам Найвышэйшага будзеш названа,бо пойдзеш прад абліччам Пана падрыхтаваць шляхі Яму;

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

каб даць народу Ягонаму пазнаць збаўленнепраз адпушчэнне яго грахоў,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

дзякуючы сардэчнай міласэрнасці нашага Бога,у якой наведаў нас Усход з вышыні;

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

каб асвятліць тых, хто сядзіць у цемры і ў цені смяротным;каб накіраваць ногі нашыя на шлях спакою».

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

А дзіця расло і ўзмацнялася духам, і заставалася на пустыні да дня свайго з’яўлення перад Ізраэлем.

« 16 глава 2 глава »