Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Библейской Лиги ERV

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елизаветой.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом.

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

В то время как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

Тогда Захария сказал Ангелу: «Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара».

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

В ответ Ангел сказал ему: «Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту Добрую Весть.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, так как ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время».

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Люди, стоявшие снаружи, ждали появления Захарии и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знаками и оставался нем.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

«Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми».

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

Когда Елизавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет, в Галилее,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Гавриил пришёл к ней и сказал: «Приветствую тебя! Господь с тобой! Ты благословенна».

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

И Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела милость Божью.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Слушай! Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисусом.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его.

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Мария спросила у Ангела: «Как же будет это, если я не замужем?»

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Ангел ответил ей: «Святой Дух спустится на тебя, и власть Всевышнего осенит тебя. Поэтому дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Для Бога нет ничего невозможного».

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Мария сказала: «Я — слуга Господа. Пусть сбудется со мной то, что ты сказал». И Ангел удалился.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Тогда Мария собралась и незамедлительно пошла в город, находившийся в горах Иудеи.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

Елизавета воскликнула: «Нет другой женщины, более благословенной, чем ты! Благословен Ребёнок, Которого ты носишь!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

Мария сказала:

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

«Хвалу воздаёт Господу душа моя, и ликует дух мой о Боге, Спасителе моём,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

так как обратил Он взгляд на ничтожную слугу свою. Отныне благословенной будут называть меня люди,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

потому что Всемогущий, да святится имя Его, сотворил для меня великое.

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Он показал силу руки Своей: рассеял горделивых,

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

низложил властителей и возвысил смиренных,

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

голодных исполнил благ, богатых отослал ни с чем.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Бог помог народу Израиля, который служит Ему, и не забыл послать ему милость Свою.

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Он исполнил обещанное нашим предкам: Аврааму и Его потомкам во веки веков».

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Пробыв с Елизаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Елизавете пришло время родить, и она родила сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Её соседи и родственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Но Елизавета сказала: «Нет, назовём его Иоанном».

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Собравшиеся сказали ей: «Никого из твоих родственников так не зовут».

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

Захария попросил дощечку для письма и написал: «Имя ему — Иоанн». И все удивились.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Каждый, кто слышал об этом, размышлял: «Кем же будет этот ребёнок?» — так как действительно сила Господа была с ним.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

Отец Иоанна, Захария, исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что совершится:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

«Благословен будь Господь, Бог Израиля, так как Он пришёл помочь Своему народу и освободил его.

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

Он дал нам могущественного Спасителя из рода Своего слуги Давида,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

как и обещал Он много лет назад через Своих святых пророков.

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

Бог обещал даровать Свою милость нашим отцам и помнить о Своём священном договоре.

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, нашему праотцу,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

свято и праведно всю нашу жизнь.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

А ты, дитя моё, будешь называться „пророком Всевышнего”, так как ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

Ты возвестишь людям о спасении, так как простятся им грехи их.

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

и Бог поможет тем, кто живёт во тьме, в страхе перед смертью, и укажет нам путь к миру».

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

« 16 глава 2 глава »