Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Анатоля Клышкi

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Як ўжо многія прыклалі руку скласці аповесць пра падзеі, што адбыліся ў нас,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

як перадалі нам тыя, што ад пачатку былі відавочцамі і служкамі Слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

вырашыў і я, дакладна даследаваўшы ўсё ад пачатку, напісаць па парадку пра іх табе, найшаноўнейшы Тэофіле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

каб ты пераканаўся ў непарушнасці тых слоў, у якіх ты быў настаўлены.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Быў у дні Ірада, іудзейскага цара, адзін святар імем Захарыя з Авіявай чарады, а жонка ў яго была з дачок Ааронавых. І імя ёй — Елісавета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Былі ж яны абое праведныя перад Богам, ходзячы беззаганна паводле ўсіх запаведзяў і правілаў Гасподніх.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

І не мелі дзіцяці, бо Елісавета была бясплодная, і абое яны былі на схіле сваіх гадоў.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

І сталася: калі ў парадку свае чарады ён служыў перад Богам,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

паводле звычаю святарства выпаў яму жэраб кадзіць, увайшоўшы ў храм Гасподні,

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

а ўсё мноства народу малілася з надворку ў гадзіну каджэння.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

І паказаўся яму Анёл Гасподні, стоячы праваруч кадзільнага ахвярніка.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

І Захарыя, убачыўшы, уразіўся і страх напаў на яго.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Але Анёл сказаў яму: Не бойся, Захарыя, бо твая просьба пачута. І твая жонка Елісавета народзіць табе сына, і назавеш яго імем Іаан.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

І будзе табе радасць і весялосць, і многія нараджэнню яго ўсцешацца.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Бо ён будзе вялікі перад Госпадам, і не будзе піць ні віна, ні сікера і Святым Духам напоўніцца яшчэ ва ўлонні сваёй маці

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

і многіх з Ізраілевых сыноў далучыць да Госпада, іхняга Бога.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І ён будзе ісці перад Ім у духу і сіле Іліі, каб сэрцы бацькоў павярнуць да дзяцей, і непакорных да розуму праведных, каб падрыхтаваць Госпаду народ дасканалы.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І Захарыя сказаў Анёлу: Па чым я пазнаю гэта? Бо я стары і мая жонка на схіле сваіх дзён.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

І ў адказ яму Анёл сказаў: Я Гаўрыіл, што перад Богам стаю, і пасланы гаварыць з табою і дабравесціць табе гэта;

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

і вось, ты будзеш маўчаць і не змажаш гаварыць да дня, калі збудзецца гэта, за тое, што ты не паверыў маім словам, якія спраўдзяцца ў свой час.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

І народ чакаў Захарыю і дзівіўся, што ён марудзіў у храме.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

А, выйшаўшы, той не мог гаварыць з імі, і яны зрамзумелі, што ён бачыў з’явенне ў храме; а ён падаваў ім знакі і заставаўся нямы.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

І сталася: калі скончыліся дні яго службы, ён пайшоў у свой дом.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Пасля ж гэтых дзён зачала яго жонка Елісавета і таілася пяць месяцаў, кажучы:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

Так мне зрабіў Госпад ў дні, калі ласкава паглядзеў на мяне, каб зняць з мяне ганьбу сярод людзей.

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

А ў шосты месяц быў пасланы ад Бога Анёл Гаўрыіл у Галілейскі горад пад назваю Назарэт,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

да Дзевы, заручанай з чалавекам імем Іосіф, з дому Давідавага; а імя Дзевы — Марыям.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

І [Анёл], увайшоўшы да Яе, сказаў: Радуйся, ласкаю адораная! Госпад з Табою! [Дабраславёная Ты між жанчын!]

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Яна ж, [убачыўшы яго], збянтэжылася ад гэтага слова і разважала, што б гэта было за прывітанне.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І сказаў Ёй Анёл: Не бойся, Марыям, бо знайшла Ты ласку ў Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

І вось, Ты зачнеш ва ўлонні і народзіш Сына і назавеш Яго імем Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Ён будзе вялікі, і Сынам Усявышняга будзе названы, і дасць Яму Госпад Бог трон Давіда, Яго бацькі,

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

і будзе цараваць Ён над домам Іякава навекі, і Яго Царству не будзе канца.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

А Марыям сказала Анёлу: Як будзе гэта, калі мужа не знаю?

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

І ў адказ Анёл сказаў Ёй: Святы Дух зыдзе на Цябе, і сіла Усявышняга ахіне цябе; таму і Святое, што народзіцца, будзе названа Сынам Божым.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

І вось, Елісавета, Твая сваяка, — і яна зачала сына ў сваёй старасці, і гэта шосты месяц у яе, якую называюць бясплоднай,

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

бо ў Бога няма ніводнага немажлівага слова.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

І Марыям сказала: Вось, я — раба Гасподняя; няхай будзе Мне паводле твайго слова. — І Анёл адышоў ад Яе.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

І, устаўшы, Марыям у тыя дні пайшла з паспешлівасцю ў горную мясцовасць, у горад Іуды,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

і ўвайшла ў Захарыеў дом і прывітала Елісавету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

І сталася: калі пачула Елісавета Марыіна прывітанне, падскочыла дзіцятка ў яе ўлонні, і Елісавета напоўнілася Святым Духам,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

і ўсклікнула моцным голасам і сказала: Дабраславёная Ты між жанчын і дабраславёны плод Твайго ўлоння!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

І адкуль мне гэта, каб Маці майго Госпада прыйшла да мяне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Бо вось, калі дайшоў голас Твайго прывітання да маіх вушэй, падскочыла ад радасці дзіцятка ў маім ўлонні,

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

і шчаслівая Тая, якая паверыла, што спраўдзіцца сказанае ёй ад Госпада!

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І Марыям сказала: Мая душа ўзвялічвае Госпада,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

і ўзрадаваўся Мой дух у Богу, Майму Збаўцу,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

таму што глянуў Ён на паніжэнне Свае Рабы. Бо вось з гэтага часу будуць дабраслаўляць мяне ў се пакаленні;

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

бо Магутны стварыў Мне вялікае. І святое Яго імя;

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

і Яго міласэрнасць — на пакаленні і пакаленні тых, што Яго баяцца.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Ён стварыў сілу Сваёю рукою; рассеяў ганарлівых думкамі сэрца іх;

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

скінуў уладароў з тронаў і ўзвысіў пакорлівых,

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

галодных насыціў дабром, а багатых адаслаў ні з чым.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Ён прыйшоў на дапамогу Ізраілю, Свайму слузе, памятаючы пра міласэрнасць, —

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

як сказаў Ён нашым бацькам, — Аўрааму і яго патомкам.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Заставалася ж Марыям з ёю месяцаў са тры і вярнулася ў Свой дом.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

А Елісавеце надышоў час радзіць, і яна нарадзіла сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

І яе суседзі і сваякі пачулі, што ўзвялічыў Госпад Сваю міласэрнасць да яе, і цешыліся з ёю.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

І сталася: у восьмы дзень прыйшлі абразаць дзіцятка, і хацелі яго назваць імем яго бацькі, Захарыем.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Але яго маці сказала ў адказ: Не, а будзе названы ён Іаанам.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

І сказалі ёй: Нікога няма ў тваёй радні, хто называўся б гэтым імем.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

І пыталіся знакамі ў яго бацькі, як ён хацеў бы, каб назвалі яго.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

І ён, папрасіўшы дошчачку, напісаў, паведамляючы: «Яго імя — Іаана». І ўсе здзівіліся..

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

І зараз жа раскрыліся яго вусны і ажыў язык яго, і ён загаварыў, дабраславячы Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І ахапіў страх усіх, што жылі навокал іх, і па ўсёй горнай Іудзеі расказвалі пра ўсё гэта.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

І ўсе, што чулі, бралі сабе да сэрца, кажучы: Кім жа будзе гэтае дзіцятка? — Бо і рука Гасподняя была з ім.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

І яго бацька Захарыя напоўніўся Святым Духам і прарочыў, кажучы:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

Дабраславёны Госпад, Бог Ізраілеў, што наведаў Свой народ і даў яму вызваленне,

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

і падняў нам рог выратавання ў доме Давіда, Свайго слугі, —

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

як сказаў ад веку вуснамі Сваіх святых прарокаў, —

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

што ўратуе нас ад нашых ворагаў і ад рукі ўсіх ненавіснікаў нашых,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

створыць міласэрнасць нашым бацькам і ўспомніць Свой святы запавет,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

клятву, якой пакляўся нашаму бацьку Аўрааму, што дасць нам,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

бясстрашна, выбавіўшы з рукі ворагаў, служыць Яму

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

ў святасці і праведнасці перад Ім ва ўсе нашы дні1.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

І ты, дзіцятка, будзеш звацца прарокам Ўсявышняга, бо ты пойдзеш перад [абліччам] Госпада, каб падрыхтаваць Яму дарогі,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

каб даць Яго народу пазнаць выратаванее ў адпушчэнні іх грахоў,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

праз сардэчную міласэрнасць нашага Бога, у якой наведае2 нас Усход з вышыні,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

каб даць святло тым, што сядзяць у цемры і смяротным цені, і скіраваць нашы ногі на дарогу міру.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Хлопчык жа рос і ўмацоўвася духам, і быў ён у пустэльнях да дня свайго з’яўлення перад Ізраілем.

Примечания:

Пераклад Анатоля Клышкi

75 1: У некат. рукап.: дні нашага жыцця.

78 2: У некат. рукап.: наведаў.

« 16 глава 2 глава »