Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → В переводе Лутковского

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Так как многие уже стали слагать повествования о событиях, хорошо известных нам

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

по рассказам проповедников,1 с самого начала бывших очевидцами их,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

то и я решил, тщательно исследовав всё по порядку, последовательно изложить их тебе, досточтимый Феофил,2

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

чтобы ты убедился в достоверности тех преданий, которые тебе довелось услышать.3

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Во время правления царя Ирода жил в Иудее священник из Авиевой чреды4 по имени Захария со своей женой Елизаветой из рода Аарона.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Оба они были праведны пред Богом, безукоризненно соблюдали все предписания закона и заповеди Господни,

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

но детей у них не было, несмотря на преклонный возраст обоих, потому что Елизавета была бесплодна.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

И вот однажды, когда Захария согласно чину своей чреды совершал богослужение,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

ему необходимо было по священному обычаю воскадить фимиам в алтаре Господнем. И когда он вошел в него,

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

а великое множество молящихся во время каждения пребывали во (внутреннем) дворе храма,

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

явился ему ангел Господень, стоящий справа от кадильного жертвенника.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Увидев его, Захария растерялся, и страх напал на него.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Но ангел сказал ему: не бойся, Захария, молитвы твои услышаны: жена твоя, Елизавета, родит тебе сына, и наречешь ему имя Иоанн;

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

рождение его принесет тебе радость и веселие, и многие с тобою возрадуются.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Он будет велик пред Господом, не станет пить ни виноградного, ни фруктового вина и, исполненный Духа Святого ещё во чреве матери своей,

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

многих сыновей Израиля обратит затем ко Господу;

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

он пройдет пред Богом, имея дух и силу Илии, чтобы, обратив сердца отцов к детям их, а неверующих5 — к образцу мыслей праведных, подготовить народ к встрече Господа.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

И сказал Захария ангелу: разве я способен на это? Ведь я стар, да и жена моя в преклонном возрасте.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Ангел же сказал ему в ответ: я Гавриил, предстоящий пред Самим Богом, и послан Им провозгласить тебе эту радостную весть;

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

ты же, за то, что не поверил словам моим, которые исполнятся в своё время, будешь молчать и не сможешь говорить до того самого дня, в который сбудется это.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Между тем люди, которые ожидали Захарию, недоумевали, почему тот задерживается в алтаре.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

А когда он вышел, то ничего не мог сказать им, и лишь по знакам, которыми он, словно немой, объяснялся с ними, они догадались, что ему было видение в алтаре.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

И вот окончились дни служения его, и он возвратился в дом свой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Вскоре после этого зачала Елизавета, жена его, и в течение пяти месяцев тщательно скрывала это от всех, говоря:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

вот что сотворил мне Господь, когда решил избавить меня от упреков людских.6

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

А через шесть месяцев Бог послал ангела Гавриила в Назарет, один из городов Галилеи,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

к отроковице по имени Мария, обрученной с Иосифом из рода Давида.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Представ пред нею, ангел сказал ей: здравствуй, облагодатствованная! Господь с тобою!

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Увидев его, она растерялась, не зная, что и подумать о словах, обращенных к ней.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

Ангел же сказал ей: не бойся, Мария, ты обрела благодать у Бога,

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

и вот: зачнешь во чреве, родишь Сына и наречешь Ему имя Иисус. (Ис 7:14)

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Он будет великим, и называть Его станут Сыном Всевышнего; Господь Бог вручит Ему престол Давида, отца Его,

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

и будет Он царствовать над родом Иакова вовеки, и Царству Его не будет конца.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

И спросила Мария у ангела: как же это произойдет, если я ещё не замужем?7

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Ангел же сказал ей в ответ: Дух Святой снизойдет на тебя и благодать8 Всевышнего осенит тебя, поэтому Рожденного тобою Святого будут называть Сыном Божьим;

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

вот и Елизавета, родственница твоя, которую считали бесплодной, несмотря на старость свою, зачала сына и уже на шестом месяце,

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

потому что для Бога нет ничего невозможного.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

И отвечала Мария: я раба Господня; да будет мне по слову твоему. И ангел удалился от неё.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Через несколько дней, собравшись в дорогу, Мария поспешила в расположенный на возвышенности город Иудин

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

и, войдя в дом Захарии, поздоровалась с Елизаветой.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

Едва Елизавета услыхала слова Марии, как младенец взыграл во чреве её, и, исполнясь Духа Святого,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

Елизавета воскликнула во весь голос: ты самая благословенная среди женщин! Благословен плод чрева твоего!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Разве я достойна того, что пришла мать Господа моего ко мне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Даже младенец во чреве моем радостно затрепетал, как только я услыхала слова приветствия твоего.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

И, счастливая, в уверенности, что9 свершится обещанное ей Господом,

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

Мария воскликнула:славит душа моя Господа,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

и возрадовалось сердце10 моё о Боге, Спасителе моем! (Авв 3:18)

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

Узрел Господь смирение рабыни Своей, и вот: отныне славить меня будут все народы.11 (1Цар 1:11; Быт 30:13)

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

Могущественный, Он возвеличил меня;и имя Его — свято, (Пс 110:9)

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

и милость Его — из рода в род к благоговеющим пред Ним! (Пс 102:17)

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Явил Он силу десницы Своей:разрушил у гордых сокровенные замыслы их,

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

низложил властителей с престолови возвеличил смиренных; (Плач 1:15; Иов 5:11)

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

бедных преисполнил благ, а богатых оставил ни с чем;

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

воспринял Израиль словно сына Своего,вспомнив о милости, (Пс 97:3)

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

которую Он обещал навеки отцам нашим — Аврааму и потомкам его. (Мих 7:20)

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

И осталась Мария у неё, а через три месяца возвратилась в дом свой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Между тем пришло время родить Елизавете, и родила она сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Возрадовались вместе с нею и родственники, и соседи её, узнав, что смилостивился над нею Господь.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

На восьмой день они пришли, чтобы совершить обрезание младенца, и решили назвать его по имени отца Захарией.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Но мать, воспротивясь, сказала, что назвать его следует Иоанном.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Тогда, возразив ей, что среди родственников её не было никого, кто бы носил это имя,

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

стали знаками спрашивать у отца, как бы он хотел назвать его.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

И тот, попросив дощечку для письма, к удивлению всех написал на ней имя: Иоанн.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

И вдруг отверзлись уста его, и стал он вслух славословить Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

Все соседи их пришли в изумление, и молва об этом разнеслась по всей нагорной Иудее,

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

и все слышавшие полагали это в сердцах своих, восклицая: кем же станет этот младенец, если благодать12 Господня пребывает в нём?

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

А Захария, отец его, исполнился Духа Святого и пророчествовал, восклицая:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

благословен Господь, Бог Израиля, Который посетил народ Свойи даровал ему избавление!

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

Из рода Давида, раба Своего, Он воздвиг нам оплот спасения.

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

Ещё издревле возвещал Онустами святых пророков Своих,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

что спасет нас от врагов нашихи от рук всех ненавидящих нас.

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

И вот, явил Он милосердие Своё отцам нашим, вспомнив завет Свой святой, —

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

клятву, которой Он клялся Аврааму, отцу нашему,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

что мы, избавленные от рук врагов наших, станем безбоязненно и праведно служить Ему,13

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

в благоговении пред Нимпроводя все дни жизни своей.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

А тебя, младенец, станут называть пророком Всевышнего, ибо ты придешь прежде Господа, чтобы подготовить к встрече Его

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

народ Его и возвестить, что нам даровано спасение через оставление грехов,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

по великому милосердию Бога нашего, которым Он, словно восходящее солнце, озарит нас свыше,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

чтобы просветить нас, живущих во тьмеи под сенью смерти, и направить стопы наши на путь мира.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Младенец же подрастал и укреплялся духом; и был он в пустыне до дней явления своего Израилю.

Примечания:

В переводе Лутковского

[1.1] «проповедников» — досл.: «служителей слова».

[1.2] «Феофил» — возможно, это вполне реальное лицо; судя по обращению к нему автора Евангелия, он был знатного рода и в прошлом, видимо, язычник.

[1.3] «которые тебе довелось услышать» — досл.: «которые тебе (устно) преподали».

[1.4] «из Авиевой чреды» — Авия, внук Аарона (первосвященника, брата Моисея) был во времена царя Давида (см. 1Пар. 24.10) одним из 24 священников, которые образовали особые, названные их именами, группы — чреды. Каждая из них служила в свою очередь в течение 8 дней сначала при Скинии, а со времени царя Соломона — при храме Иерусалимском.

[1.5] «неверующих» — досл.: «неверных».

[1.6] «от упреков людских» — бездетность считалась наказанием Божьим за грехи.

[1.7] «я еще не замужем» — досл.: «я мужа не знаю» (ср. Быт. 4.1; Мф. 1.25).

[1.8] «благодать» — досл.: «сила», «могущество».

[1.9] досл.: «счастливая, в уверенности, что...». Обычно весь этот стих считался последними словами Елизаветы. Думается, однако, нет никаких оснований для того, чтобы Елизавета вдруг стала говорить о Марии в 3-м лице. Вероятнее всего, евангелист подчеркивает, что Мария только сейчас, убедившись в беременности Елизаветы, окончательно уверовала, что явление ангела и его слова — не сон, не плод галлюцинации и т.п. (Для чего она, собственно, и поспешила отправиться к Елизавете.)

[1.10] «сердце» — досл.: «дух».

[1.11] «все народы» — досл.: «все роды», то есть речь, по всей видимости, идет о всех 12 родах Израиля (ср. Мф. 19.28).

[1.12] . «благодать» — досл.: «рука».

[1.13] «служить Ему» — ради сохранения смыслового единства фразы эти слова перенесены сюда из 75-го стиха.

« 16 глава 2 глава »