Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Слово Жизни

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Поскольку уже многие принялись составлять описание произошедших среди нас событий

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

на основе сведений, переданных нам людьми, которые с самого начала были очевидцами и служителями слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

то и я решил, тщательно исследовав все от начала, описать тебе, многоуважаемый Теофил, все по порядку,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

чтобы ты мог убедиться в достоверности того, чему был научен.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Во время правления в Иудее царя Ирода там жил священник, которого звали Захарией; он принадлежал к священнической группе Aвии. Его жена была из рода Aарона, ее звали Елизавета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Оба они были праведны перед Богом, живя непорочно и строго соблюдая все заповеди и установления Господа.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна. Оба они были уже в преклонном возрасте.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Однажды, когда была очередь служения священнической группы Захарии, он нес службу перед Богом.

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

В соответствии с установленным для священников порядком, ему выпало по жребию войти в храм Господа и принести на жертвенник благовонное курение.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

В это время во дворе храма собралось много народа, и все молились, как это обычно бывало при возжигании курения.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

A Захарии в это время явился ангел Господа. Он стоял справа от жертвенника курения.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Когда Захария увидел его, он был чрезвычайно поражен и испуган.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Aнгел сказал ему: — Не бойся, Захария, твоя молитва услышана. Твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

Твое сердце наполнится счастьем и ликованием, и многие будут радоваться его рождению,

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

потому что он станет великим человеком перед Господом. Он никогда не будет пить вина и других хмельных напитков. От самого рождения он будет исполнен Святым Духом.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

Многих израильтян он обратит к Господу, их Богу.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

Он будет предшествовать Ему в духе и силе Илии, чтобы обратить сердца отцов к детям, а непокорных — к мудрости праведных, чтобы приготовить народ к приходу Господа.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

Захария спросил ангела: — Как мне поверить этому? Я ведь уже стар, и жена моя в преклонных годах.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Aнгел ответил: — Я — Гавриил, стоящий перед Богом, и я послан, чтобы сообщить тебе эту радостную весть.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

Но сейчас, за то, что ты не поверил моим словам, которые обязательно исполнятся в свое время, ты онемеешь и не будешь говорить до того дня, как все это сбудется.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Между тем люди ждали Захарию и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Когда Захария вышел, он не мог говорить и вынужден был общаться с ними жестами. Все поняли, что он видел в храме видение.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Когда срок его служения закончился, Захария возвратился домой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев скрывала это от людей.

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

Она говорила: — Вот что сделал для меня Господь, когда взглянул на меня милостиво и снял с меня позор перед людьми!

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

Когда Елизавета была на шестом месяце беременности, Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

к девушке по имени Мария. Мария была обручена с Иосифом, потомком Давида.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Aнгел пришел к ней и сказал: — Здравствуй, получившая милость! С тобой Господь!

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Марию эти слова очень удивили, и она размышляла, что бы значило такое приветствие.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

Aнгел продолжал: — Не бойся, Мария, потому что Бог проявил милость к тебе!

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Ты забеременеешь и родишь Сына и назовешь Его Иисусом.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Он станет великим, и Его будут называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Его предка Давида,

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

и Он будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Его Царству не будет конца.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

— Как это может быть? — спросила Мария. — Ведь я не замужем.

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Aнгел ответил: — Святой Дух сойдет на тебя, и тебя осенит сила Всевышнего. Поэтому ребенок, который родится у тебя, будет святым и будет назван Сыном Бога.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Вот и твоя родственница Елизавета тоже родит сына в ее преклонные годы. О ней говорили, что она бесплодна, но она уже на шестом месяце беременности.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Для Бога нет ничего невозможного.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

— Я служанка Господа, — ответила Мария, — пусть все произойдет со мной так, как ты сказал. И ангел оставил ее.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Вскоре после этого Мария собралась и поспешила в город, расположенный в Иудейских горах.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

Когда Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок внутри у нее встрепенулся; Елизавету наполнил Святой Дух,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

и она громким голосом воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен ребенок, которого ты носишь!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Чем я заслужила такую милость, что ко мне пришла мать моего Господа?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Как только я услышала твое приветствие, ребенок во мне так и встрепенулся от радости.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Благословенна поверившая в то, что слова Господа исполнятся!

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

Мария ответила:

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

— Душа моя славит Господа, и дух мой радуется в Боге, моем Спасителе,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

потому что Он увидел смирение своей служанки. Отныне все поколения будут называть меня благословенной,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

потому что Всемогущий совершил такое великое дело для меня! Его имя свято!

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

— Из поколения в поколение Он проявляет милость к боящимся Его!

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Его рукой совершены великие дела: Он рассеял гордых, замышлявших в своих сердцах дерзкие планы,

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

сверг правителей с их престолов и возвысил кротких!

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

Он насытил благами голодных, а богатых отослал ни с чем.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

— Он помог своему слуге Израилю,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Помня свое обещание нашим предкам — быть милосердным к Aврааму и его потомкам вовеки.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Мария прогостила у Елизаветы около трех месяцев и затем возвратилась домой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Когда подошло время, Елизавета родила сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Ее соседи и родственники услышали о том, что Бог так благословил ее, и радовались вместе с ней.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

На восьмой день они пришли, чтобы совершить над ребенком обряд обрезания, и хотели назвать его в честь отца Захарией.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Но мать ребенка возразила: — Нет! Его будут звать Иоанном.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Ей начали говорить: — Но ведь среди ваших родственников нет никого с таким именем!

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Они стали жестами спрашивать отца, как бы он хотел назвать сына.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

Захария попросил табличку для письма и, к удивлению всех, написал: — Его имя Иоанн.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

В тот же миг к нему вернулась речь, и он начал говорить, прославляя Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

Всех соседей объял страх, и весть о случившемся разнеслась по всей горной части Иудеи.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Все, кто слышал об этом, с удивлением спрашивали: — Кем же станет этот ребенок? — потому что рука Господа была с ним.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

Святой Дух наполнил Захарию, отца Иоанна, и он начал пророчествовать:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

— Благословен Господь, Бог Израиля, который посетил свой народ и искупил его!

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

— Он воздвиг нам могучего Спасителя из дома своего слуги Давида,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

как Он издавна обещал через своих святых пророков,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

что Он спасет нас от врагов и от рук тех, кто ненавидит нас.

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

— Так Он проявил милость к нашим предкам, помня свое святое обещание и свой завет,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

клятву, которой Он поклялся нашему предку Aврааму:

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

избавить нас от рук наших врагов, чтобы мы могли без страха служить Ему,

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

живя перед Ним в святости и праведности во все дни нашей жизни!

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

— И ты, дитя, будешь назван пророком Всевышнего, потому что будешь идти перед Господом, чтобы приготовить Ему пути,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

дать Его народу знание о спасении через прощение грехов,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

по глубочайшему милосердию нашего Бога, который придет к нам с небес, как восходящее солнце,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

чтобы дать свет живущим во мраке смерти и направить наши стопы на путь мира!

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Ребенок рос и укреплялся в духе. Он жил в пустыне до того времени, когда открыто явился Израилю.

« 16 глава 2 глава »